Володимир Путін хоче бути як цар Микола I - Le Figaro

Сьогодні всі намагаються зрозуміти, які кінцеві цілі у президента Росії Володимира Путіна, який рухається вперед з небезпечною швидкістю.

Про це пише французький історик Томас Гомар, що спеціалізується на міжнародних відносинах, у своїй статті, яка називається "Володимир Путін хоче бути Миколою I", опублікованій у французькій газеті Le Figaro.

"Менш ніж за рік Росія пройшла шлях від Олімпійських ігор в Сочі до обстрілу Маріуполя після анексії Криму. Крім дипломатичної ізоляції і санкцій, Росія пережила шок від скорочення доходів внаслідок падіння ціни на нафту, а також переживає різке знецінювання рубля, що призвело до початку періоду рецесії", - нагадує Томас Гомар.

Історик зазначає, що війна в Україні відволікає громадськість, світогляд якої викривлено ідеями націоналізму. Вона також стала інструментом для реконфігурації європейської безпеки, яку Москва вважала абсолютно несприятливою.

"Але приносячи руйнування в Європу, Путін помилився у виборі ворога і гальмує розвиток своєї країни в короткостроковій і середньостроковій перспективі", - переконаний Гомар.

Все частіше посилаючись на історію і релігію, президент Росії більше не приховує свою авторитарність. Цар Микола I залишається для нього головним прикладом для наслідування, хоча він і програв Кримську війну (1854-1856).

Зовнішня політика Володимира Путіна перегукується з політикою Миколи I - той називав Росію третім Римом і чемпіоном у контрреволюційній боротьбі, зробивши своєю головною місією "утримувати владу там, де вона вже є, посилювати її там, де вона ослабла, захищати її, коли її відкрито атакують".

"Якщо б Путін міг, він би очолив свого роду консервативний авторитарний Інтернаціонал, який міг би відкрито кинути виклик лідерству США і прискорити занепад Європи", - вважає Томас Гомар.

Цей авторитаризм виражається в постійному застосуванні фізичної сили, як складової його особистої влади. На відміну від своїх колег, Володимир Путін останнім часом перетворився в воєначальника, що використовує войовничу риторику. В таких умовах він практично не може знайти таке дипломатичне рішення, завдяки якому його відступ не виглядав б як відмова від українських сепаратистів і визнання слабкості. Для нього фізична сила є найкращою гарантією, оскільки в Росії, як і скрізь, "слабких б'ють".

Росія вважає себе особливою цивілізацією, що має давні і міцні історичні зв'язки із Заходом та ісламським світом. Вона постійно підтримує діалог з двома світами, які не можуть нав'язувати свої цінності іншим: ні шаріат, ні демократія не можуть встановлювати мир, вдаючись до сили. Специфіка росіян полягає в розмежуванні ісламізму і західноєвропейського способу життя. Володимир Путін завжди підкреслює світський характер співіснування росіян і мусульман в Росії.

Насправді, східна Росія стикається з трьома основними проблемами. По-перше, на її території регулярно відбуваються терористичні атаки, що часто упускають з виду на Заході. Протягом останнього десятиліття вона є однією з країн, які найбільше потерпають від терактів. По-друге, як і громадяни європейських країн, громадяни Росії, в тому числі чеченці, поповнили ряди армії ІДІЛ. Їх близько тисячі. В середині січня верхом безумства стало опубліковане відео, на якому "молодий лев халіфату", якому десять років, стратив двох російськомовних.

По-третє, Рамзан Кадиров, васал Путіна в Чечні, не приховує свого прагнення стати лідером російських мусульман. 19 січня, у відповідь на теракт у Charlie Hebdo, за згодою Кремля він організував акцію протесту "проти тих, хто ображає іслам", в якій взяли участь 800 тис. осіб у Грозному, в тому числі представники православної церкви. Володимир Путін і Рамзан Кадиров підживлюють антизахідний дискурс, який доповнює інші форми ісламського екстремізму. Це може призвести до дуже серйозних наслідків.

Але найбільш уразливим є південь Росії, а також її модель економічного розвитку, якою її хочуть бачити. У цьому контексті важко зрозуміти все більш часті підводні маневри в Прибалтиці, вторгнення в повітряний простір Північної Європи і тактики дезінформації.

"З березня НАТО хоче уникнути прямої конфронтації з Росією; Альянс відмовився надати Україні летальну зброю, щоб гарантувати виконання Мінського угоди. Ми не можемо звинувачувати Захід, зокрема, Берлін і Париж, у тому, що він не намагався знайти дипломатичне рішення. Необхідно відзначити, що Путін віддає перевагу військовій ескалації. Зараз є все необхідне для фатального зіткнення. Але його ще можна уникнути, якщо змінити риторику. Володимир Путін повинен знати, що не можна жартувати з солдатськими матерями", - зазначає французький історик.

Нагадаємо, американський експерт пояснив, що зупинить Путіна та дав пораду Порошенку.