Відкриваємо зимовий Вільнюс: прогулянки містом "на семи пагорбах"

З кожним роком Прибалтика приваблює все більше туристів з України. І це не дивно. Перш за все, туди їдуть за неповторним колоритом, в якому мозаїкою перемішалися шматочки радянського минулого, непевного сьогодення та європейського майбутнього. По-друге, мовний бар'єр українцеві тут не страшний - більшість жителів країн Балтії розуміють і навіть говорять по-російськи. І, по-третє, поїздку можна продумати заздалегідь і зробити цілком бюджетної, забронювавши авіаквитки та номер в готелі заздалегідь - за цілком доступними цінами.

Саме так ми і вчинили. І в переддень Нового 2014 року, вже через годину після вильоту з Києва, наш літак приземлився у Вільнюсі.

Передсвяткова столиця Литви зустріла нас сирим холодним повітрям і асфальтом без натяку на сніг. Але якщо прикрість і було, то воно зникло буквально через пару годин - після прогулянки по центральній частині міста.

Тут варто відзначити, що всім спраглим скандинавського колориту і атмосфери Західної Європи у Вільнюсі навряд чи усміхнеться удача - столиця Литви швидше нагадує польські і чеські міста з чистим і акуратним Старим містом, навколо якого обертається вся туристична життя.

Архітектура Старого Вільнюса хороша, але не тільки вона має залишитися тут подовше. У столиці Литви панує атмосфера спокою і дружелюбності - і з першого ж дня починаєш відчувати себе, як вдома. Привітні люди, відмінний сервіс, досить демократичні ціни і охайні вулиці - таким Вільнюс побачили ми.

Оббігти центр міста туристичним галопом можна за півдня, але ми б не рекомендували так чинити. Головне місто Литви нагадує строкатий пазл, який цікаво збирати, досліджуючи вузькі підворіття, піднімаючись на незліченні оглядові майданчики (не дарма Вільнюс називають "містом на семи пагорбах") і переводячи дух в затишних кафе за чашкою кави або келихом місцевої трав'яні настоянки.

Не варто нехтувати і литовської кухнею. Місцеве національне блюдо - цепелліны - подають у кожному поважаючому себе закладі. Цепеліни нагадують картопляні зрази, але їх смак досить специфічний. У нашій компанії думки розділилися - деяким цепеліни здалися неїстівними, а інші ласували ними протягом усього перебування в литовській столиці.

З обов'язкових до перегляду пам'яток у Вільнюсі - пагорб Гедімінаса, з якого зручно оглядати місто, величний Кафедральний собор, старовинний храм Святої Анни і Ужупіс - "держава" вольних художників, зі своєю конституцією і армією, - такий собі місцевий своєрідний Монмартр.

Варто навідатися у Вільнюсі і в Новий місто з сучасною архітектурою, де хмарочоси і величезні офісні центри вплітаються в одноповерхову забудову початку ХХ століття.

Єдина незручність, яке нам довелося постійно відчувати в зимовому Вільнюсі - це холод. Холоду тут зовсім не українські - повітря вологе і пробираються до кісток. Тому навіть при мінімальній плюсовій температурі нам здавалося, що на дворі-10.

Втім, не варто занадто боятися замерзнути. Ця проблема легко вирішується покупкою термобілизни і гарячих безалкогольних глінтвейнів, в достатку представлених у вуличних торговців. Так, і не забудьте, зробивши покупку, сказати продавцю "ачи" ("дякую" по-литовському). Ви побачите, як просяє його обличчя, і вже тоді напевно остаточно закохаєтесь в Вільнюс. Як ми.