Журналісти дізналися, чому багато бойків уникає називати себе так.
У спецспецпроекті "Етнокод" журналісти відшукали справжнього бойка, хоча про цю народність кажуть, що її майже не лишилося. Ця група жителів Карпат не ототожнює себе з лемками чи гуцулами та дуже любить коломийки, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
"Всі люди добрі, може, але наші бойки найдобріші", - кажуть про них. Бойків називають працьовитими, щедрими та зичливими до гостей. Вони живуть у кількох районах Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей. Бойківщина охоплює 8 тисяч квадратних кілометрів – це майже 1,5% території України.
У найстарішого мешканця Лихоборів – села, що тягнеться вздовж річки на 13 кілометрів, а бойки завжди селилися там, де вода – відповідь на те, чи він сам бойка проста. "А звідки я знаю. Я знаю, що на небі є бойко", - каже він. Чому не всі бойки хочуть називатися бойками? Один із них розкрив таємницю. "Бідно жили, Гуцульщина завжди була багатша, і коли назвали бойком, то люди чомусь вважали, що це є погано, що ти бойко", - розповів представник народності.
Етнограф Наталя Кляшторна, сама із бойків, склала анкету на знання бойківських традицій, з якою журналісти і вирушили по селах, аби віднайти справжнього бойка. Спілкування видалося колоритним, сповненим неповторної лексики бойківської говірки, а також пісень. Приголомшливе відкриття: традиційна зачіска бойків – справжнісінькі дреди, тобто довге волосся, скуйовджене у щось на кшталт кісок. Михайло Шемелинець пам’ятає дреди свого сусіда. "Була така звичка: коли голову помив, а волос був аж по плечі і він ще так підвертався. І коли помив, він бере масла і маслом намащує це. Я сам бачив", - розповів він.
Переможець у пошуку отримав грамоту справжнього бойка, котру вмить приладнав на стіну неподалік образів. Чоловік запевнив, що він із тих справжніх бойків, які ніколи не ображаються.
Кореспондент ТСН Валентина Доброта