Українських циркових артистів розхапують по всьому світові

Українських акробатів та клоунів, які ледве встигли закінчити вуз, розхапують кращі цирки світу. Радянська школа циркового мистецтва донині в ціні, пише "Кореспондент".

У січні шість українців постали перед європейською публікою на найпрестижнішому в цирковому світі Міжнародному фестивалі в Монте-Карло. Вони посіли три призових місця - акробатам Миколі Щербаку і Сергію Попову дістався Золотий клоун, жонглеру Олександр Кобликову - Срібний, а клоунському тріо Еківокі - Бронзовий.

Тріумф українців на головній арені світу важко назвати випадковістю: представники вітчизняної циркової школи неодноразово брали призи міжнародних конкурсів. Хоча відразу три циркових Оскара Україна взяла вперше.

Всім українським переможцям у Monte-Карло запропонували контракти в Західній Європі. Для українських артистів це природньо: приблизно половині випускників головного циркового вузу країни пропонують роботу в провідних зарубіжних цирках і театрах-вар'єте. Закордонні імпресаріо доглядають юні дарування ще на етапі здачі держіспиту.

Чому молодь ігнорує роботу на батьківщині, для експертів очевидно: програми вітчизняних арен за своїм рівнем застрягли в радянському минулому, а заробітки жонглерів, акробатів і клоунів тут в рази нижчі за європейські. Разом з тим київська циркова школа в світі, як і раніше, є знаком якості.

"Тепер вважається, що гарне шоу без українців зробити не можна", - повідомив Артем Бадалян, директор німецької продюсерської компанії Art of Artistic, який вже багато років постачає в європейські цирки і шоу таланти з України.

Без українських артистів нині рідко обходяться циркові трупи світу, стверджують експерти. Радянський цирк завдяки закордонним гастролям знали і високо цінували за кордоном, а незалежна Україна успадкувала цю школу. Сьогодні ж, після гучних перемог на міжнародних фестивалях, інтерес до вітчизняних эксцентриків і эквилибристів зріс у рази.

У випускників київської академії, на думку Бадаляна, дві сильні риси: по-перше, висока техніка виконання, по-друге, креативність - вони вміють створювати яскраві концептуальні сюжети для шоу-номерів, що особливо цінується в західному цирку.

"Мені подобається їх сприйнятливість, драматичний артистизм, вони відкриті всьому новому і великі трудяги", - заявив Філіп Агоге, головний спеціаліст з підбору акробатичних талантів у Cirque du Soleil.

Представники цього цирку, а також їхні колеги з знаменитих Knie (Швейцарія), Fratellini (Франція), Circus Kron (Німеччина) і багатьох інших популярних європейських труп щороку з'їжджаються на держіспит київської академії, що проходить у форматі вистави, як на ярмарку праці. І в результаті деяким молодим артистам пропонують підписати контракт відразу після виступу.

У оглядинах зацікавлені і педагоги вузу - слідом за вихованцями їм також пропонують роботу за кордоном, найчастіше - проведення майстер-класів.

Початківець трудівник європейської арени отримує за один вихід на манеж в середньому 200 євро, на місяць заробляє мінімум 4,8 тис. євро. У Національному цирку України гонорар артиста значно нижчій. "У нас найбільша ставка - у дресирувальниці хижаків, - розповідає Людмила Шевченко, генеральний директор цирку. - За один вихід в клітку [під час вистави] - 420 грн., а на місяць у неї 8 тис. грн. виходить".

Всі опитані виданням українські артисти зізналися, що з радістю працювали б на батьківщині, але те, що їм можуть запропонувати вітчизняні цирки, далеко від ідеалу, і не тільки з фінансової точки зору. Головна проблема українського цирку в тому, що він безнадійно відстав, констатують експерти: подача і антураж номерів не змінювалися з радянських часів, костюми з блискітками давно вийшли з циркової моди, а в трюках бездоганною залишилася хіба що техніка.

Сучасний цирк Європи і США абсолютно інший, переконані експерти. Тут править бал не застаріла класика, а модерн, що поєднує елементи пантоміми, танцю і драматичного театру. Це не низка номерів, а концептуальне дійство, подібне спектаклю або балету, як правило, дороге. В одне шоу, як у Cirque du Soleil, інвестується до 80 млн євро.

"Ти повинен не просто виступити, ти повинен розповісти історію - неважливо, клоун ти, жонглер або акробат", - описує Бадалян головну вимога до будь-якого артиста, який претендує на те, щоб потрапити на справжнє шоу.

З цим завданнями українські артисти нерідко справляються краще за європейських колег, упевнений він. Коник української школи - техніка виконання, яку відточують до досконалості. Коли Кобліков вступав в академію, він не дотягував навіть до абитуриентских вимог - жонглював лише чотирма предметами, а не п'ятьма. Але тренер розгледів в ньому майбутнього віртуоза. Свій перший рекорд, жонглювання десятьма кулями, Кобліков встановив у 19 років.

Фахівці переконані: навіть класичний цирк, переважаючий в Україні, при інший подачі можна зробити "класним, а не нафталіновим". Проте давати молодим режисерам можливість робити сучасні шоу директора цирків бояться: не впевнені, що раціоналізаторська постановка окупиться.