Ще одна планета могла існувати в Сонячній системі: куди вона зникла
Вчені з’ясували, що Сонячна система на початку свого існування назавжди вигнала п’яту планету-гіганта.
Сонце / © Pixabay
Наша Сонячна система має такий виглядає лише завдяки дивному збігу обставин — колись із неї вигнали п’яту велику планету. Саме цей загадковий крижаний гігант урятував супутники Юпітера та Урана від знищення, коли планети мінялися місцями.
Про це повідомляє наукове видання Space.
Науковці провели комп’ютерне моделювання ранньої Сонячної системи, створивши 122 варіанти цифрових симуляцій. Вони змінювали початкову кількість планет, траєкторії їхнього руху та масу об’єктів у поясі Койпера. Головну увагу дослідники приділили орбітам супутників Юпітера та Урана, які залишалися майже незмінними впродовж мільярдів років.
Математичні розрахунки показали, що приблизно 3-4 мільярди років тому великі планети розташовувалися значно ближче одна до одної та до Сонця, після чого почали мігрувати на теперішні позиції. В умовах такого хаотичного «космічного штовхання» ймовірність одночасного виживання супутникових систем Юпітера та Урана без стороннього фактора становила мізерний 1%.
Стабільний стан системи, який існує сьогодні, виявився можливим лише за умови початкової наявності додаткового крижаного гіганта. Згідно з комп’ютерною реконструкцією, протягом першого мільярда років існування Юпітер підійшов надто близько до цієї «зайвої» планети. Потужний гравітаційний поштовх надав їй другої космічної швидкості, буквально викинувши об’єкт за межі Сонячної системи у темряву міжзоряного простору.
Саме вигнання планети не захистило супутники напряму, але поки вона була в системі, то вберегла Уран від небезпечного зближення з іншими гігантами. Хоча супутники й уціліли, цей хаос залишив свої сліди: Юпітер на якийсь час утратив контроль над орбітами своїх місяців, а в Уран врізався величезний об’єкт, який буквально перекинув планету на бік.
Нагадаємо, понад три десятиліття астрофізики не могли довести теорію утворення чорних дір без масштабних зіркових катаклізмів, аж поки нове дослідження нарешті не пояснило цей процес математичною формулою колапсу кристалів простору-часу.