Помер патріарх Філарет: релігієзнавиця пояснила його історичну роль у церкві

Почесний патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет обіймав керівні посади в українській церкві ще від 1966 року і все життя боровся за її незалежність від Москви. Він поєднував у собі церковного діяча, політика і дипломата, зберігаючи тверду позицію і гідність до останнього.

Релігієзнавиця, докторка філософських наук Людмила Филипович пояснила «24 каналу», що його смерть — це втрата духовного батька для всієї церкви, і тепер нове покоління ієрархів має самостійно нести відповідальність за майбутнє ПЦУ.

Яким був внесок Філарета в історію України?

«Смерть Філарета стосується всіх українців, незалежно від віросповідання. Він дуже багато зробив для України, і усвідомлення його внеску ще попереду. Це була неординарна, вольова, харизматична людина зі складним характером, яка не коливалася разом із суспільними змінами — у нього була чітка життєва лінія. Він хотів для церкви самостійності й автокефалії, хоча шлях до цього не був простим», — зазначила релігієзнавиця.

На думку експертки, якби на його місці опинився інший ієрарх РПЦ, то невідомо чи здобула б українська церква автокефалію. Усі нинішні священники й ієрархи є його учнями.

Філарет підтримував ідею створення музею історії християнства на Поштовій площі, щоб місце хрещення киян не забудували торговими центрами. Наразі церква вже сформована як інституція, тому кардинальних змін у керівництві не очікується.

«Ми весь час зверталися до його авторитету, він був присутній у нашому житті до останнього. Коли сказали, що він потрапив до лікарні, я ще сподівалася, що він одужає», — сказала Филипович.

Майбутнє української церкви: яким його бачив Філарет

Останні роки, коли Філарет поступово відійшов від активного впливу, дали церкві змогу подорослішати. Керівництво ПЦУ не відторгнуло його, а підтримувало теплі стосунки. Митрополит Епіфаній відвідував Філарета, той приходив до Михайлівського монастиря і до останнього цікавився життям церкви.

«Думаю, він залишився задоволеним, хоча до кінця так і не прийняв умови Томоса, бо хотів більшого: відновлення церкви в патріаршому статусі, а не митрополії. Бо це створює проблеми з парафіями закордоном, бо Україна немає права опікуватися православними вірянами, які виїхали через війну», — пояснила Филипович.

Філарет прагнув, щоб духовні школи ПЦУ відповідали найвищим стандартам і обов’язково переймали світовий досвід підготовки священників і богословів. Попри свій вік, він був надзвичайно сучасною людиною, яка добре розуміла, яким має бути майбутнє церкви.

«У своїх проповідях і виступах він часто перевершував державників. Я слухала і думала, що от би так виступали наші депутати чи голови Верховної Ради. Його втрата, думаю, ще відгукнеться й у внутрішній, і у зовнішній політиці», — сказала експертка.

Що відомо про патріарха Філарета

Михайло Денисенко народився 23 січня 1929 року у селі Благодатне на Донбасі. Його родина потрапила під радянські репресії, а дід загинув під час Голодомору.

У січні 1950 року чоловік прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет і приєднався до РПЦ. У 1960 роках молодого ієрарха призначили керувати справами Українського Екзархату.

У жовтні 1990 року митрополита Філарета обрали настоятелем УПЦ КП, і він став «Митрополитом Київським і усієї України».

Зазначимо, Патріарха Філарета, який помер 20 березня, поховають у Володимирському кафедральному соборі у Києві у неділю, 22 березня. Наразі триває прощання.