Без компромісів

Події останнього часу в багатьох оглядачів викликали певну тривогу: чи не почнеться розворот Європи в українському питанні, чи не зрадить вона своїм принципам, чи не візьмуть гору голоси тих, хто хоче послабити тиск на Росію і навіть готовий закулісно домовлятися з нею?

Тут і грецькі вибори з перемогою – як її охрестили – "проросійської" крайньої лівої "Сірізи", представники якої неодноразово виступали проти російських санкцій. У когось викликало занепокоєння те, що ЄС після Маріуполя знадобилось цілих п'ять днів, щоб зібратися на екстрене засідання Ради у закордонних справах.

Тож насувалася сесія ПАРЄ з передбаченнями про скасування накладених раніше санкцій на російську делегацію. Хтось навіть взагалі думав, що почнеться "ефект доміно" – спочатку на компроміс піде ПАРЄ, відновивши повноваження російської делегації і скасувавши обмеження, а потім тим самим шляхом підуть і інші інституції континенту.

Але Європа залишилася на принципових позиціях: допоки Росія не припинить агресивну політику щодо України, допоки серйозно не візьметься за реалізацію Мінських мирних домовленостей, ні про яке повернення до нормальності, до звичного ведення справ не буде.

ПАРЄ постановила (причому красномовним голосуванням 160-42) позбавити російську делегацію права голосу та участі в статутних органах ПАРЄ до кінця року. Також резолюція вказує на можливість відкликання всіх інших повноважень Росії в ПАРЄ за невиконання Мінських угод.

Під час дебатів уперше лунала ідея припинення членства Росії в ПАРЄ. Температуру підігріває і рішення російської делегації припинити роботу та контакти з ПАРЄ до кінця року. В повітрі навіть запахло темою припинення членства Росії в Раді Європи... А Рада Європи -- це і Європейська конвенція з прав людини, і Європейський суд з прав людини і спостереження за виборами тощо.

Помилилися однак ті, хто вважає, що старий континент повністю куплений російськими петродоларами, що так звані "друзі Кремля" в ПАРЄ і Європарламенті все вирішать на його користь, що в Європі беруть гору прагмати, яким вже не терпиться знову робити бізнес з Росією і яким заважають західні санкції проти неї.

І хоча частково підсумковий розподіл голосів за резолюцію ПАРЄ мав певне географічне зафарбування, бо росіян підтримали лише їхні давні партнери у ПАРЄ – вірмени, азербайджанці, турки, кіпріоти, серби, австрійці та ще кілька країн, однак все ж цього замало, аби Європа поступилася принципами.

Причина існування проросійського "лоббі" у тому, що хтось представляє бідніший європейський Південь, якому притаманний традиційний антиамериканізм, антиНАТОвство чи марення про домінування Півночі старого континенту. Хтось має проблеми з демократією і дивиться на політику щодо Росії крізь призму думок про невтручання в його власні внутрішні справи. Ще хтось може перебувати під впливом пропаганди Кремля, а хтось може й справді щиро вірити, що санкції не до кінця ефективні – особливо на тлі економічної кризи – і вже б хотів знову на повну працювати з Росією. Причин може бути багато, але, зрештою, кардинально картину в питанні конфлікту вони не змінюють: широка Європа все ж залишається на боці України, яка стала жертвою політики Росії.

Доказом цього є і рішення Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ від 29 січня подовжити до вересня санкції проти Росії. Розглянути питання санкцій мали у березні, але вирішили не чекати – вплинуло загострення ситуації на українському Сході.

Допомагає також і те, що сам Київ почав визначатися юридично. Адже раніше, коли вже діяли певні санкції ЄС і США проти Росії, виявилось, що формально сама Україна не запровадила санкцій, але лише вітала санкційні кроки з боку інших. В ЄС також звертали увагу на те, що на тлі українського дипломатичного тиску щодо визнання так званих "ДНР" і "ЛНР" терористичними організаціями сама Україна раніше це чітко не зробила. Так само тільки днями український парламент визнав Росію агресором.

Отже, Європа залишається принциповою, непідкупною, не хоче підкилимних домовленостей з Росією. Але в Європі є сподівання, що Москва все ж отямиться. Можливо, це певний європейський ідеалізм. Але і реалізму – як показують останні події – теж вистачає: зняття чи навіть пом'якшення санкцій і обмежень проти Росії не буде, допоки вона не зрозуміє хибність і небезпеку своєю політики щодо України і негативні наслідки цього для цілого європейського дому. Тож ще сильніше закручування санкційніх гайок є цілком ймовірним.

Ростислав Хотин, Радіо Свобода, Прага