Чи розпадеться ЄС?

Дуже-дуже давно одна з провідних британських газет про занадто сильний і густий туман над Ла-Маншем розмістила статтю під аршинним заголовком: "Туман над Ла-Маншем: Європа ізольована". Власне, це дуже вдало передає ставлення британців до Європи: британо-центричне, погляд на Європу як на щось не лише географічно, але й ментально окремішнє, дистанція від континентальної Європи, яка набагато ширша за саму протоку.

Так само непростим є ставлення британців і до ЄС. Свого часу Британія лише з третьої спроби приєдналася до Союзу, адже не всі на материку вважали її стовідсотково європейською. Нині ж багато хто думає, що Британія може вийти з ЄС.

Сценарій описують такий: на виборах у травні 2015 року Партія незалежності Сполученого Королівства набере чверть мандатів, ставши третьою за чисельністю силою в британському парламенті. А потім на референдумі, який прем'єр Девід Камерон обіцяв провести до 2017 року - про перебування Британії в ЄС - британці, мовляв, більшістю проголосують за вихід з Євросоюзу. Вихід Британії означатиме глибоку інституційну кризу ЄС і призведе до його краху – такою бачиться картина.

Але не все так однозначно. По-перше, відносний успіх Партії незалежності Сполученого Королівства на виборах до Європарламенту у травні ще не означає її тріумфу на парламентських виборах у самій країні наступного року. Бо жителі Великобританії голосують на євровиборах за євроскептиків як за певний запобіжник того, що ЄС не стане федеративним. Окрім того, багато європейців, і британці також, не вважають Європарламент дієвою і значущою структурою і – сказати б – несерйозно ставляться до власного голосу на європейських виборах, або й взагалі не ходять голосувати.

По-друге, виходу Британії не бажають інші члени ЄС. Антифедералістський підхід, економічна тверезість, геополітична вага Британії у світі, наявність у неї багатьох союзників посилюють ЄС, роблять його справді потужним світовим гравцем. Ще ніколи – як це не дивно – вплив Британії в ЄС не був таким сильним.

Річ у тім, що розширення Євросоюзу привело до його лав переконаних атлантистів з числа посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи. А для Британії атлантичні зв'язки і глобальний вимір є дуже важливими. Раніше навіть були побоювання, що посилення ЄС може послабити НАТО і виштовхнути США з Європи. Якраз посткомуністичні країни-члени ЄС є гарантом того, що цього не станеться. Також в Євросоюзі англійська мова – завдяки хвилі розширень – стала домінуючою.

Та й в самій Британії ставлення до Європи змінюється. Континент став ближчим завдяки "Євростару" і дешевим авіалініям. Посприяв також інтерес британців до континентальних футбольних кубків і чемпіонатів та проникненню на Британські острови найкращого, чим може порадувати континентальна кухня.

Тобто Європа стає ближчою, але все ж Британія хоче зберегти свій суверенітет і не хоче федеративної Європи, не хоче брюссельського диктату, не хоче євро. Все це може забезпечити реформований Євросоюз, а не Сполучені Штати Європи. І саме Лондон бачиться багатьом як двигун цієї єврореформації. Очевидно, що в ЄС може бути кілька інтеграційних кіл, і країни-члени зможуть обирати рівень інтеграції, який їх влаштовує.

Чому всі ці дискусії щодо майбутнього Євросоюзу важливі для України? Хоча б тому, що якщо стратегічний курсом Києвом обрано європейську інтеграцію, то бажано знати, куди прямувати, до якого ЄС. І тут саме Британія є запорукою того, що Брюссель не перетвориться на другу Москву з диктатом, і Україна не потрапить в міцні обійми євробюрократів, а навпаки - прийде колись в Європейський союз, який буде сім'єю вільних європейських народів.

Ростислав Хотин, "Радіо Свобода"