Загартована Україна

Одразу після лютневої революції у Києві, що її започаткували протести проти непідписання Віктором Януковичем Угоди про асоціацію, Європейський союз наполягав на тому, аби почекати до дострокових президентських виборів 25 травня. І тоді вже підписати угоду з новим президентом, який отримає всенародний мандат легітимності.

Однак було вирішено розбити угоду на дві частини, підписавши спочатку політичну, – що й зробив прем'єр Арсеній Яценюк 21 березня у Брюсселі, та економічну, під якою має з'явитися підпис Петра Порошенка 27 червня.

У чому полягав сенс розділення угоди на дві частини для підписання? З одного боку, було прагнення дочекатися нового всенародно обраного лідера. З іншого боку, в ЄС розуміли, що революційна Україна стояла на Майдані в тому числі і за Європу і угоду, хоча це й не була основна вимога, звичайно. Тому ЄС хотілося повернути українцям політичний борг якомога швидше. Підписати ж увесь текст угоди тоді не було можливим – занадто сильною була примара торгівельної війни, яку Росія була готова оголосити Україні, вважаючи, що угода завдасть їй серйозної шкоди, а насправді розлютившись революційною зміною влади у Києві.

Тоді, на початку весни, Україна була надзвичайно послаблена політичною кризою, Росія щойно вкрала Крим, починав палати Донбас, кошти з Заходу до Києва ще не надійшли... На тлі Криму стало зрозуміло, що Захід за Україну воювати з Росією не буде. Втягуватися ще й у торгівельну війну з Росією означало ризикувати державністю.

Нині ж ситуація змінилася. Стало зрозуміло, що Росія фактично ляльководить сепаратистами, ведучи неоголошену війну з Україною на Донбасі. Москва оголосила Києву газову війну. Тому на торгівельну війну нині вже не звертали б такої уваги, як раніше. Росія в певному сенсі загартувала Україну, зробила її сильнішою і стійкішою.

Однак оголосити зараз торгівельну війну Україні через підписання економічної частини угоди було б ризикованою справою для Росії. Зараз над нею занесений меч третьої фази санкцій з боку ЄС і сильніших економічних санкцій з боку США. Торгівельна війна з Україною через підписання економічної частини угоди – чим не привід для переходу до третьої фази санкцій? Тим більше, що новий президент оголосив про тижневе перемир'я на Донбасі саме перед підписанням угоди про асоціацію з ЄС в цілому. Виглядатиме так, ніби миролюбна Україна зіштовхнулася зі ще одним фронтом, відкритим проти неї агресивною Росією!

Проте якщо в Росії є справжня стурбованість від можливої шкоди для неї через угоду України з ЄС, Київ та Брюссель готові провести тристоронні консультації - але лише після підписання угоди. І вони можуть стосуватися лише її імплементації, але жодним чином не зміни тексту чи суті. За деякими даними, ці консультації можуть відбутися вже в липні. Між тим, ЄС днями вже провів двосторонні консультації з російськими експертами, намагаючись переконати, що угода з Україною не повинна лякати Москву.

Та й не все запрацює одразу. По-перше, угоду ще має ратифікувати український парламент, а це забере час. Україні поспішати немає куди. Вулиця працює з одностороннім рухом – ЄС зняв митні тарифи для українських товарів як крок доброї волі. І ці односторонні заходи діятимуть до 1 листопада – з правом подовження. Виграш Києва – 487 мільйонів євро на рік. Україні, як це не дивно звучить, справді навіть було б вигідно не поспішати, аби її товари на ринки Європи йшли, є європейські на український ринок - ще не зовсім. За цей час українські підприємства зможуть краще підготуватися до конкуренції на внутрішньому ринку з більш якісними товарами з країн ЄС.

Та й ринки ЄС, які ніби відкрилися для української продукції, Україна завоювати одразу не зможе: виграти від односторонньої поступки ЄС мали б насамперед українські аграрії, але якість м'ясо-молочних продуктів свідчить, що експорт в значно збільшених обсягах можливий лише з 2015 року – тут питання якості і санітарних стандартів.

Тобто, економічну частину з глибокою та всеосяжною зоною вільної торгівлі підписано буде зараз, але реально запрацює вона пізніше.

Але навіть всі суто економічні міркування і прогнози торгівельної війни з боку Росії не перекреслять історизму моменту. Підписуючи угоду з ЄС, Україна безповоротно обирає європейський вектор орієнтації, бере геополітичний курс на Європу і отримує путівник для внутрішніх реформ - адже Україна буде в Європі тоді, коли збудує Європу в себе вдома.

Ростислав Хотин, "Радіо Свобода"