Книжка про те, де шукати Януковича

…Насправді така книжка ще тільки пишеться. Наші рідні літератори зазвичай встигають лише про самих себе в революції писати, і зокрема такі спогади окремою збіркою вже опублікували. Але мова не про них, самі розкажуть. Натомість про четвертого Президента України пишуть не дорогі українські письмаки, а їхні сусіди, які, кажуть, того бідаку в приймаки взяли. Але це неправда.

Неправда це хоча б тому, що не відповідає історико-літературній дійсності. Варто лишень згадати класику цього жанру, і все одразу стане ясно. До бабки зі Спілкою письменників не ходи. Тож, згадаймо, коли хоч у "Петрі Першому", хоч в "Івані Грозному" залізна воля царя-реформатора в'язне в багні кумівства, корпоративних вечірках і зраді, решту часу наш герой, наче вищезгаданий Президент України, проводить у напівбезумному заціпенінні, а по тому і зовсім бреде світ за очі крижаною пустелею вигнання.

Ось і в майбутньому творі свого колеги з московського Літінституту автор сих рядків надибав такі сумні, але пророчі рядки:

"Було б добре, якби Януковича так і не знайшли.

Зрозуміло, він в Росії, і я знаю, що з ним буде.

Коли він буде брести Володимирським шосе з двома бабцями і якимось дембелем, йому зустрінеться парочка моторних світських журналісток і заїжджий французький письменник Бельведер. Журналістки зупинять джип, щоб показати Бельведеру leg pelerins, які, за властивим російському народу марновірством, замість того щоб працювати, тиняються з місця на місце.

Вони будуть розмовляти французькою, гадаючи, що ніхто тут їх не розуміє. Письменник спитає Януковича, хто він, а журналістки перекладуть це питання.

Він буде стояти перед ними, і вітер буде куйовдити ріденьке волосся на його голові. Помовчавши, він скаже:

– Раб Божий.

– Qu'est ce qu'il dit? Il ne repond pas.

– Il dit qu'il est un serviteur de Dieu.

– Cela doit etre un fils de pretre. Il a de la race. Avez-vous de la petite monnaie?

Француз понишпорить у кишенях і знайде нічого не варту гривню, що завалялася від часу поїздки до Києва.

– Це тобі, дідусю, на йогурт якийсь, зрозумів? Не на горілку, а на йогурт, або що ти там їси, – скаже довголиця журналістка.

– Спаси Христос, – відповість Янукович, не надягаючи шапки і кланяючись своєю лисою головою.

Вісім місяців протиняється так Янукович, а на дев'ятому місяці його затримають поліцейські, паспорта не виявлять, та й звідки він у нього? Тоді його поб'ють зовсім трохи, і відправлять далі в Сибір.

Там він оселиться в селі у багатого фермера, де буде вчити дітей сумних українських пісень і доглядати хворих".

Книжка невдовзі вийде друком, а поки що читайте цей блог з продовженням історії.