Ігри в життя

Я, як і всі геймери, розумію, що всі віртуальні досягнення залишаються віртуальними... але занурення у вигадані світи приносить реальні емоції і переживання.

Ігри в життя

© aillarionov.livejournal.com

Все більше людей у вільний час занурюються у світ комп'ютерних ігор. І це стосується не тільки підлітків - солідні люди у віці замість риболовлі або лазні йдуть у світ Battlefield або World of Tanks. Звідки ж взялася така відданість комп'ютерним світів?

Задаючись цими питаннями, досить часто я натикався на думки, що ігри - це марна трата часу, що вони призводять до деградації, підвищення агресії, викликають негативні емоції. Ось тільки подібні висловлювання роблять люди, далекі від ігор і пробували свої сили в пасьянс "Косинка" максимум. А навіщо я граю?

Щоб відповісти на це питання, для початку я повинен трохи розповісти про себе. Отже, мені 26 років, у мене є робота, цікава і досить оплачувана. Є дівчина. Є сім'я, повсякденні турботи, якісь обов'язки. В цілому за мірками суспільства у мене все добре. Ну не став я космонавтом або льотчиком, не біда, вважають вони. Мрії на те й мрії, щоб ними залишатися.

Але є ще й інший світ, віртуальний світ. І в цьому світі за більш ніж 10 років я встиг стати і космонавтом, і льотчиком. Я безліч разів рятував нашу цивілізацію від інопланетних загарбників, від тиранів і монархів, від вірусної загрози, орд зомбі, катаклізмів і терористів. Занурювався на дно океану і літав до далеких зірок. Будував ідеальний будинок і керував цивілізацією, був пілотом винищувача Другої світової, капітаном танка, генералом армії і простим рядовим. Був безжальним асасинів, безсмертним демоном, вампіром і мисливцем на вампірів. Я видобув меч Армагедону, воював за Азерот, знищував орди Зергов, був мовчазним вченим з монтуванням, самим швидким стрітрейсерів, великим футболістом і геніальним тренером. І я знайшов принцесу для італійського водопровідника.

Завдяки усього вищесказаного стає очевидним, що у мене досить цікаве життя, і саме тому я продовжую грати. Так, я, як і всі геймери, розумію, що всі віртуальні досягнення залишаються віртуальними, що комп'ютер не замінить реального спілкування. Але занурення у вигадані світи приносить реальні емоції і переживання.

Я не буду приводити результати численних досліджень про вплив комп'ютерних ігор, їх можна знайти в інтернеті. Скажу лише, що всі міфи про шкоду ігор ці дослідження спростовують. Що ж стосується деградації від такого проведення часу, то заняття у вільний час кожен вибирає своє. Хтось грає у футбол, хтось п'є пиво під під'їздом, хтось ходить по нічних клубах. А ми граємо!

Коментарі
Сортувати:

Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie