"Рука Москви" і польська логіка

Якщо хтось в Україні думає, що публічні радощі з приводу вбивства російського посла, ексцеси біля російських диппредставництв, карикатурні протести біля німецького посольства, заклики до бойкоту послів західних держав – це все окремі інциденти, і в них немає нічого страшного, "бо у нас війна", він помиляється.

Все це складається в певну картинку.

Додайте сюди резонансні вбивства, які не розслідувані до кінця, відсутність затриманих і покараних за акти вандалізму – і картина стає зовсім сумною.

Картинка ця змальовує дикувату країну і суспільство, які не розуміють міжнародних правил гри, не сприймають свої зобов'язання в рамках міжнародного права, а уряд ще й не контролює безпекову і криміногенну ситуацію.

Неприємно? А правда рідко буває приємною.

Чи не переграють, бува, поляки у своїй реакції на обстріл генконсульства у Луцьку? Чи немає у них бажання скористатися ситуацією, щоб "бути зверху" в інших українсько-польських дискусіях?

Адже реакція дуже гостра – не лише заяви і розмови, чим, як правило, люблять обмежитися в Україні. Є ще й рішення призупинити роботу консульських установ. Між іншим, тих консульств, які видали минулого року найбільшу кількість шенгенських віз для українців.

Можна поспекулювати на тому, що якби нападники хотіли справжній теракт учинити, то стріляли б удень, щоб гарантовано були жертви. А так виглядає, що основним задумом була – провокація.

Але чому поляки мають керуватися логікою, а не фактами? Тим паче, що йдеться про безпеку дипломатичного персоналу, громадян Польщі і, зрештою, громадян України, яких щодня в консульських установах РП бувають сотні або навіть тисячі.

Тому я б на їхньому місці зробив би так само.

Це зовсім не та ситуація, коли можна обійтися заявами про "засудження тероризму", "руку Москви" чи закликами до єднання в ім'я дружби.

Якщо ми хочемо дружби і міцних відносин з поляками, то цього разу маємо зробити все, щоб польська влада, а за нею і громадськість, отримали можливість сказати, що реакцією України задоволені і вважають її достатньою.

Звичайно, йдеться про затримання, арешт і засудження винуватців (або, раз вони з гранатометів уміють стріляти, то, можливо, і ліквідація під час затримання). І байдуже, чи будуть вони московськими провокаторами, чи нашими рідними домашніми ідіотами.

І ось тут хочу запитати. Останніми днями президент роздає похвали, ордени й інші нагороди працівниками СБУ (які борються у нас з тероризмом) і Нацгвардії (яка, серед іншого, відповідає за охорону диппредставництв в Україні).

Бідна, обікрадена країна дає на СБУ і Нацгвардію, майже все, що ті попросять. Збройним силам – ще не можемо (об'єктивно не можемо, але часами ще й влада не дуже хоче). Але ці так звані "силовики" і забезпечені максимально, і владою випещені, мов рідні діти.

Так ось запитання.

Ордени, мерседеси, вілли, гарно вмебльовані кабінети і професійні секретарки – все у керівництва цих відомств є.

Чому ж в Україні немає безпеки?

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!