Віртуальні стосунки: Фейсбук

Якщо у тебе немає Фейсбуку, ти не існуєш... Ти поза зоною загальної досяжності: соціопат, відкинутий на узбіччя життя.

Чому дитя Цукенберга користується такою неймовірною популярністю? Чому воно повільно, але впевнено перетягує нас з реального життя у віртуальний світ? Чому змушує вивертати назовні наші інтимні речі? Скільки нашого часу краде цей цинічний штучний "друг"? Півгодини, годину чи дві на день? Уявляєте собі, скільки це складає на рік?!

Я зараховую себе до залишків покоління, яке ще пам'ятає стосунки вживу, без андроїдів, без віртуалу, лайків та статусів, без сухих безособових запрошень "зафрендитись". В моєму минулому існували часи, коли ми щовечора збиралися "в центрі", "на п'ятаку", "на Чайці" для того, щоб поспілкуватися з друзями, потравити анекдоти, сходити на шашлики, покататися на роликах чи скейтах, інколи випити разом пива; подивитися на того, хто тобі до вподоби, хоч здалеку - а раптом саме сьогодні він підійде до тебе; познайомити "тусовку" з твоїм новим хлопцем чи дівчиною... Часи, коли ми проводили багато часом спілкуючись - вдома, на вулиці, в транспорті, на збіговиськах, стрєлках та туснях.

Моє покоління ще пам'ятає 100% реальне життя, хоча вже має схильність до створення віртуального простору, заохочене новомодною масовою соціальною грою. Динозаври, одним словом. Ну хай дракони з острова Комодо - досі існують, але залишилося їм не так багато...

Наразі в соцмережі Фейсбук зареєстровано близько мільярду профілів, вибух її популярності вже, напевне, позаду, але наразі серйозних конкурентів у Фейсбука немає. Але неодмінно будуть, адже нові покоління, вгодовані підступною цицькою соцмереж, втомлюються та пересичуються досить швидко, вимагаючи нових соціальних гаджетів та без проблем перемикаючи свою увагу та час на щось зручніше та ефективніше. Щось, що зробить прірву між реальним та віртуальним світом ще більшою.

Мене, як завжди, занесло. Адже ми хотіли розглянути тему не причин популярності Фейсбука, а стосунків, які розвиваються в ньому. Насправді Фейсбук нам дає лише ілюзію стосунків, він не може запропонувати повноцінних міжособистісних взаємин: все що ви віртуально робите – обмінюєтеся інформацією, обговорюєте, сваритесь, фліртуєте, підбиваєте клинця, лайкаєте - до моменту зустрічі в реальному житті ви не маєте психологічного контакту з іншою людиною. Ви просто збавляєтеся. Ваші віртуальні дії суттєво відрізняються від реальних вчинків. Можливість дати волю власним фантазіям та досягнути самореалізації, якої важко отримати в реальному житті, сприяє тому, що люди заради цього жертвують реальними стосунками та безліччю вільного часу.

Ось так примхливе поєднання реального життя (фотографій, зв'язків, подій, інтересів) з фантазійною активністю (відфотошоплених фоток, видуманих фактів і навіть фейкових профілів) призводить до нашої Фейсбук-залежності. Далі ми поговоримо про будову і крах стосунків у соцмережах.