Стівен Хокінг: особисте знайомство з генієм

Сьогодні у кінотеатрах покажуть фільм про життя і хворобу дивовижної людини. Науковця, який став брендом. Стівена Хокінга.

У нього немає нобелівської премії, але є …троє дітей. Кажуть, від смертельної хвороби, яка почалася, коли Хокінгу був 21 рік, його врятувала любов. Зараз йому 73. Тобто вже понад півстоліття Хокінг невиліковно хворий. Але не припиняє займатися популяризацією науки у світі.

Знайомство

Ми перестріли один одного випадково. Хоча "перестріли", мабуть, неправильне у нашому випадку слово. Біля одного з готелів на Тенеріфе я наштовхнулася на візок із людиною, яка жива лише тому, що може дихати.

Він сидів, а, може, у своїй реальності він лежав – як сьогодні у військовому госпіталі лежить наш вояка зі Львівщини, ніяк не реагуючи на зовнішнє життя…

За мить прибігли доглядальниці. Четверо чи п'ятеро. Вони уміло почали поратись – витирали слину на підборідді хворого, поправляли зів'ялу голову, хтось керував візком , хтось – вмонтованим у нього комп'ютером.

Це був неймовірний візок! Таких, напевно, не буває у звичайних людей з обмеженими можливостями. Розумне крісло з багатьма кнопочками і екранчиками. Поки санітарка допомагала хворому, водій мікроавтобуса спустив трап і візочок легко заїхав та зафіксувався всередині.

Моя цікавість новинками техніки не залишилася непоміченою. Зі мною привіталися. Навіть пропонували сфотографуватися із тим, кому, як мені здалося, все байдуже. Я вдивлялася в його очі… У них неможливо не дивитися – вся загадка життя ховалася всередині! А ну ворухне зіницями… в нього ж навіть окуляри для зору є. Але реакція було – нуль.

Я зняла візок на відео і подякувала доглядачам старенького, що дозволили всюди позазирати. Ким був цей чоловік, того дня я і гадки не мала.

Лекція

Людей на цю лекцію прийшло так багато, що не вистачало ні ширини трьох величезних воріт, ані охорони. Мова мала йти про початок творення сучасного Космосу. Зізнаюсь, мої зацікавлення Космосом дуже глобальні  -  я вірю, що там живе Любов, яка транслюється в людські серця.

Трохи запитань до тих, хто просувався в натовпі, - і я вже знала, що виступатимуть нобелівські лауреати, науковці та колишні космонавти. Що слухачі спеціально прилетіли на острів з усіх усюд, що квитки на цю лекцію коштують від 300 євро.

Не знаю, яким упевнено-космічним був мій вираз обличчя, але все, що запитали у мене на вході: ви знаєте, де вам сідати? – Так! (На знайдене вільне місце!)

Я притулилася поряд із сивим чоловіком із планетами на обкладинці "айфон". Позаду сидів ще один – із ракетами на краватці. Той, хто попросив передати книгу далі, мав татуювання у вигляді якоїсь чорної діри на руці.

Я була відверто шокована і не знала, що там роблю. На автопілоті я послухала лекції біологів, хіміків, астрономів та інших, зацікавившись проблемами і можливостями Всесвіту, але не розуміючи деталей.

Наступну лекцію почав дивний "голос із космосу", і я… "увімкнулася" в науку.

Стівен Хокінг. Чоловік, на якого я натрапила зранку, власник диво-візка – фізик. Те саме нерухоме тіло у кріслі, той само костюм. Та сама санітарка витирає слину і водночас тримає якийсь передавач, який нібито сам зчитує з хворого все, що він хоче сказати.  

Цей диво-голос мов магія, яка навіть вуличного халамидника зацікавить прослухати лекцію з фізики. Він каже, що вивчає Космос, аби змінювати життя на планеті. Я дивлюся і не вірю, як ця людина не може змінити себе. Зразок людської фізичної немічності і геніальності розуму водночас.

Я зауважила, що коли висловитися коштує великих зусиль, доводиться формулювати думки без зайвих дурниць. Він сказав, що не вірить у Бога. Хоча про Божу могутність чомусь я думала протягом всієї його лекції.

Багато хто у залі називає його науковим брендом. Себто, якби довелося зобразити науку, то цей чоловік у розумному візку з перекошеними вустами – красномовніший за будь-який атом.

Я слухала голос. У британця був американський акцент, часом вдавалося зрозуміти, часом ні. Рипить, скрипить, пищить… довгі паузи. Але будь-яке вимовлене ним врешті слово – навіть якщо це звичайне "добрий день" – викликає море емоцій.

Я не відкрила для себе Космосу, і опісля запитала науковця, який сидів поряд: "Що найважливішого сказав Стівен Хокінг сьогодні?"  І він легко і з усмішкою відповів: "Нчого".  – "Тобто, якби ви вийшли на сцену і сказали те саме, вас би ніхто не слухав?" – "Напевно слухали б, але недовго. Людям потрібно трішки шоу".

Жарти

Найбільше зал заливався сміхом із жартів Хокінга. Здається, у цього 73-річного дідуся чудове почуття гумору!  Дуже прикро, що він не сміється з усіма. Взагалі важко сказати, чи він взагалі реагує. Якщо довго-довго дивитися, то можна лише помітити, як поворухнулися зіниці або щелепа.

Насміявшись із того, як сміються інші, я запитала ще одного молодого парубка із зали, який жарт йому сподобався найбільше. І він не зміг пригадати цей жарт! Взагалі жодна людина не могла сказати, що саме її насмішило!

На великому екрані Хокінг коментує комікси і мультики про чорну діру і гравітацію. У школі кожен отримає в рази більше інформації, але таким способом її не донесе жоден вчитель.

У своїх записах лекції я знайшла цитату Хокінга, яка найбільше звеселила: "Чорна дірка з нами у кожній ситуації, і вона впливає на планету так само, як і на слона". Кумедний мультяшний слон тоді з'явився і на екрані - зал реготав хвилин зо п'ять. А далі дехто із вчених встав, демонструючи повагу до колеги, і за ними піднявся весь зал, плескаючи, ніби фанати на останньому концерту Queen.

До речі, про Queen. Браян Мей там теж був. Сидів у першому ряді. Ввечері дав концерт для космоманів. Музикант вивчав астрофізику і має собі це за хобі.

Нині йому вдається привернути до теми Космосу якомога більше громадськості. Разом зі Стівеном Хокінгом їх можна назвати харизматичними пасторами сучасного Космосу. А сам фестиваль "Стармус", на якому виступав Мей, здався мені майданчиком для розвитку цієї нової, комічної "релігії" для заможних і розумних..

Про майбутнє

Безпосередньо поспілкуватися з Хокінгом неможливо. Тоді, біля готелю, я говорила до нього і українською, і англійською – марно. Під час лекції із сотень надісланих запитів комп'ютер обрав шість найцікавіших запитань від шести людей. Вже на першому система дала збій – прозвучала відповідь не на те питання. Стало очевидно, що вони підготовлені заздалегідь. Утім, щасливі глядачі слово-в-слово повторювати те саме по кілька разів, доки комп'ютер нарешті почав відповідати правильно. Ось одне із них:

– Як передбачити майбутнє?

– Чим більше знаємо, тим більше містики відкриваємо.  – відповів Голос. І після паузи.  – Ми знаємо, що було, але важко сказати що буде.

Зал вибухнув оплесками!

Цитати Стівена Хокінга:

Людська раса така немічна, якщо порівнювати з Всесвітом, що бути інвалідом — не така вже й важлива річ з точки зору космосу

Переконаний, моя інвалідність має відношення до того, чому я широковідомий. Людей зачаровує контраст між дуже обмеженими фізичними можливостями та широченною природою Всесвіту, з якою я маю справу

Я — архетип генія-інваліда, чи, краще сказати, генія з обмеженими фізичними можливостями, щоб бути політично коректним. Принаймні, я очевидно маю обмежені фізичні можливості. А от чи геній я — це питання сумнівне

Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив я з'ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!