“Жінок у науці стало більше”: ексклюзивне інтерв’ю з лауреаткою Нобелівської премії з фізики

Французька фізикиня Анн Л'Юїє, лауреатка Нобелівської премії з фізики 2023 року та професорка атомної фізики Лундського університету, стала однією з науковців, чиї дослідження відкрили людству можливість спостерігати за рухом електронів усередині атомів.

Понад 40 років тому вона почала дослідження, які тоді здавалися надто фундаментальними й далекими від практичного застосування. У 2023 році ця робота принесла їй Нобелівську премію з фізики. Детальніше про саме відкриття ТСН.ua вже розповідав в окремому матеріалі.

За словами іншого лауреата Нобелівської премії Ференца Крауса, в медицині атосекундні імпульси можна використовувати для створення нових способів виявлення захворювань на ранніх стадіях. Наприклад, зразок крові пацієнта можна піддати дії дуже короткого інфрачервоного імпульсу. Цей імпульс змушував би всі молекули у зразку вібрувати певними способами, які дослідники могли б виміряти.

Під час 75-ї Зустрічі Нобелівських лауреатів у Ліндау ТСН.ua поспілкувалася з Анн Л'Юїє про те, чому фундаментальна наука потребує часу, як переживати професійні невдачі та які перспективи відкривають атосекундні технології для хімії, матеріалознавства, напівпровідникової промисловості та квантових досліджень.

Анн Л'Юїє — одна з трьох нині живих жінок, удостоєних Нобелівської премії з фізики. Саме тому, за її словами, вона відчуває особливу відповідальність підтримувати молодих дослідниць і говорити про роль жінок у науці.

— Від початку ваших досліджень до Нобелівської премії минуло майже чотири десятиліття. Що ваш власний досвід говорить про цінність довготривалих фундаментальних досліджень?

Насамперед він показує, що наука потребує часу. Потрібен час, щоб розвивати ідеї та створювати нові методики. Іноді найважливіші ідеї народжуються несподівано, і неможливо передбачити або контролювати, коли саме це станеться.

Саме тому для мене фундаментальні дослідження мають надзвичайне значення. Науковці повинні мати можливість працювати без постійного тиску необхідності щось негайно створити чи продемонструвати практичний результат. Їм потрібен час, щоб робити справжні відкриття.

— Тут, у Ліндау, лауреатка Нобелівської премії 2023 року з медицини Каталін Каріко розповідала про непростий шлях у науці — втрату роботи, труднощі з фінансуванням і необхідність починати знову. Чи були у вашій кар'єрі подібні злети й падіння?

Безумовно. Можливо, не настільки драматичні, як у Каталін Каріко, адже я, наприклад, не втрачала роботу. Але були складні періоди з фінансуванням і можливостями для досліджень.

Я думаю, що це природна частина наукової кар'єри. Саме тому дуже важливо залишатися мотивованим і не втрачати фокус. Приклад Каталін Каріко це дуже добре демонструє.

“Дуже важливо мати людей, які вірять у тебе” 

— Коли ви починали ці дослідження ще у 1980-х роках, чи була поруч команда людей, які підтримували вас? Чи, можливо, вирішальну роль відіграли окремі колеги, які повірили у вашу ідею?

Насправді великої команди, яка б мене підтримувала, не було. Навпаки. Через кілька років мої керівники вважали, що з цього напряму вже нічого більше не вдасться отримати, і пропонували мені зайнятися чимось іншим.

Але я була дуже наполегливою. Водночас мені пощастило співпрацювати з науковцями зі Сполучених Штатів, які працювали над теоретичною частиною досліджень. Вони мене підтримували. Також я співпрацювала з теоретиком зі Швеції. Дуже важливо мати людей, які вірять у тебе.

— Сьогодні ви працюєте в Лундському університеті. Якою є ваша роль у дослідницькій групі?

У нас велика наукова група, але я не сказала б, що керую нею в традиційному розумінні. Радше я виконую координаційну роль.

Сьогодні дослідження ведуть незалежні науковці. Моє завдання — зробити так, щоб ми спілкувалися між собою, працювали разом і, наприклад, іноді спільно керували аспірантами. Тобто я не стою над групою — це команда людей, які разом працюють у галузі атомної фізики.

— Чи це переважно молоді дослідники, чи у вашій команді представлені різні покоління науковців?

Це дуже різноманітна команда. У нас є вже відомі дослідники, а є молоді асистенти-професори, які лише починають свою кар'єру. Тобто представлені різні покоління науковців, хоча всі вони, звісно, молодші за мене.

 “Жінок у науці стало більше”

— Я звернула увагу на молодь, адже Ви часто виступаєте перед студентами й науковцями-початківцями. Які запитання вони ставлять вам найчастіше?

Найрізноманітніші. Після приблизно 250 лекцій мене вже дуже рідко запитують про щось, чого я ще не чула.

Запитання стосуються як самих досліджень, так і балансу між роботою та особистим життям. Молодих людей також цікавить, як будувати наукову кар'єру. І, звісно, дуже часто мене запитують про те, як це — бути жінкою в науці.

— Ви згадали про жінок у науці. Останніми роками в деяких країнах дедалі частіше критикують програми підтримки різноманіття в університетах, а окремі з них навіть скорочують. Що, на вашу думку, сьогодні потрібно робити, щоб підтримувати молодих жінок, які хочуть займатися наукою?

Я вважаю дуже прикрим те, що такі програми скорочують. Я їх підтримую, тому що вони допомагають привернути увагу до проблеми, яка справді існує.

Ситуація має ставати кращою для жінок. Це важливо і для самих жінок, і для науки загалом.

Водночас за 40 років своєї кар'єри я бачу позитивні зміни. Жінок у науці стало більше, вони дедалі активніше займають своє місце в академічному середовищі.

Я намагаюся підтримувати молодих дослідниць і заохочувати їх не здаватися. Дуже важливо, щоб вони продовжували свій шлях.

Сьогодні серед живих лауреатів Нобелівської премії з фізики лише три жінки. Одна з них — Донна Стрікленд, яка теж бере участь у зустрічі в Ліндау. Саме тому я відчуваю відповідальність говорити про жінок у науці та брати участь у відповідних заходах. Для мене це природно. Якщо Нобелівська премія дала мені можливість привертати увагу до цієї теми, я вважаю, що повинна її використовувати.

— Судячи з останніх наукових новин, дедалі більше відкриттів народжуються на перетині різних дисциплін. Чи працюєте ви сьогодні в міждисциплінарних командах?

Наша галузь довгий час залишалася досить вузькоспеціалізованою. Але зараз вона швидко зростає. На останній конференції, присвяченій атосекундним дослідженням, були представлені практично всі напрями цієї науки.

Я думаю, що незабаром ця сфера настільки розшириться, що конференції доведеться розділяти за окремими темами. І це природний процес.

Частина майбутніх досліджень має розвиватися вже не лише фізиками, які працюють над джерелами випромінювання, а й хіміками, фахівцями з фізики конденсованого стану та іншими дослідниками, які працюють над практичними застосуваннями. Саме так, на мою думку, і відбувається природний розвиток науки.

— Є багато напрямів, де можуть застосовуватися атосекундні технології. Як, на вашу думку, розвиватиметься ця галузь у майбутньому? Які напрями зараз виглядають найперспективнішими?

Можливостей дуже багато. Один із найцікавіших напрямів — хімія. Атосекундна хімія лише починає розвиватися, і буде чудово, якщо атосекундні методи допоможуть створювати нові матеріали або краще зрозуміти хімічні процеси.

Ще один перспективний напрям — напівпровідникова промисловість. Тут йдеться не стільки про часові характеристики, скільки про використання широкосмугового когерентного випромінювання для дослідження інтегральних схем і високоточного вимірювання їхніх параметрів. Якщо цей напрям розвиватиметься успішно, він може мати велике значення для майбутніх технологій.

Є також дослідження на стику з квантовими технологіями, хоча поки що вони залишаються переважно фундаментальною наукою. Ще один напрям — фізика конденсованого стану, де атосекундні імпульси використовують для дослідження фотоемісії. Робота в цій сфері теж активно розширюється.