Солістці легендарної групи "Vaya Con Dios" Дані Кляйн подобається коса Тимошенко

Дані Кляйн, більше відома, як солістка групи "Vaya Con Dios", під час інтерв'ю щиро цікавилася у Наталки Пісні, якою мовою українці зазвичай розмовляють вдома, показала знання української політики, щоправда плутала прізвища, йдеться у ТСН.Особливе.

- Оскільки ми перед початком запису почали говорити про Україну, що ви про неї знаєте?

- Україна була частиною радянського союзу, так? І ще у вас був президент, якого отруїли і в нього обличчя вкрилося язвами. І була дуже красива жінка, вона ще косу, як ви заплітала, я чула, що тепер вона сидить в тюрмі. От тільки прізвища я весь час плутаю, бо вони дуже складні для вимови. Отже, я спробую вгадати: Ющенко сидить в тюрмі, а у Тимошенко, президента, обличчя постраждало.

- Ні, навпаки. Прізвище прем'єр-міністра, яка зараз у тюрмі – Тимошенко, прізвище колишнього президента – Ющенко. Зараз у нас інший президент. Cкажіть, от ви з Бельгії, з Брюсселя, але співаєте не французькою. Як це у вас вийшло, чому?

- Ну, ім'я групи і справді іспанське. А співаємо і англійською, і іспанською, і французькою. Чому у нас музика з латинським присмаком? Ну, це дуже по-брюсельськи. Ми ж знаходимося десь посередині, на перехресті культур. у нас в Бельгії на півночі говорять фландрійською, схожою на голандську, а південь країни говорить французькою. В Брюсселі, як на мене, відсутнє оце відчуття національної самоідентифікації. Ми слухаємо французьку музику, сучасну британську і американську музику, і іспанські наспіви. Тому латинський присмак – це данина багатокультурному бельгійському спадку.

- А ви легко імпровізуєте? Ну, наприклад, наскільки легко вам наспівати в притаманному вам стилі на мелодію, яку ви щойно почули?

- Це дуже легко і дуже просто і я роблю це із величезним задоволенням.

- Я вас недаремно спитала. Ми тут перед зйомкою з операторами згадували українські пісні, такі, ще з дитинства, які нам всім подобаються. І чомусь згадали пісню водограй, вона не народна, але була свого часу дуже популярною. Я вам поставлю приспів. Зможете наспівати?

- А про що пісня, до речі? Про водограй. Взагалі, я б хотіла послухати щось іще, оцю вашу напівнародну, напівестрадну музику. Як ім'я композитора, і що за співачка?

- Композитор вже помер. Його ім'я – Володимир Івасюк. А співачку звати Софія Ротару і вона й досі популярна.

- От я б хотіла, що у мене в машині жило щось подібне. І ще я б Боба Ділана переслухала. Тобто, це дивне поєднання – Боб Ділан і українська естрада, але чому б і ні.

- Ваша група називається "Vaya Con Dios", тобто, "йди собі з Богом", прощавай. Ми тут в Україні кажемо: сильна жінка каже прощавай тільки один раз. Ви так вмієте?

- О, хороший вислів, я раніше не чула. Взагалі, напис "Vaya Con Dios" ми на паркані прочитали. І це було багато років тому. Мені сподобалося, як це звучить. А от про те, щоб говорити прощавай тільки один раз – ні, я не настільки сильна. Я сильна настільки, щоб зробити кар'єру, наполягти на тому чи іншому звучанні пісні. На жаль, я говорила "прощавай" одному й тому самому чоловіку багато разів. І це була історія кохання.

- Знаєте, якщо чесно, ми про ваше особисте життя мало знаємо.

- У мене є син, йому 36, вже 36. І, власне, у мене є онука, Лола. Їй 6 років, взагалі, цьогоріч 7 і вона не зрадіє, якшо дізнається про те, що я назвала її шестирічною дівчинкою. Тут є дивовижа. Бо наприклад, у нас з Мадоною різниця у 5 років. Я з легкістю говорю: я бабуся. Я визнаю свій вік – мені цьогоріч 60. Я змирилася із тим, що у мене є зморшки, що більшість моїх друзів – такі ж не надто юні за паспортом люди, як і я. Але мені подобається мій досвід. Легкість, з якою я прожила всі свої 60 років. Я співала те, що мені подобалося. Я багато подорожую – останнього разу була на Мадагаскарі. Будете сміятися, але мене надихнув мультик. До того ж, я ніколи там не була.

- Скажіть, а як вам вдавалося поєднувати родину і кар'єру співачки? Тобто, зазвичай, у жінки в нашому світі є чіткий вибір: або родина, або кар'єра.

Це правда. І це – саме той вибір, який чоловікам доводиться робити не надто часто. Якщо це жінка, починається дискусія аж до ультиматумів – або ми, родина, або робота. І найулюбленіше: ти про нас зовсім не думаєш! Ми для тебе порожнє місце. У мене так було, але на щастя, не довго. Мені дуже пощастило з батьками, вони дуже мені допомогли виростити сина і не втратити себе і життя. Я була щасливою мамою і у мене не було враження, що щось проходить повз. Зрештою, мої батьки були мені вдячні за те, що в них є онук і я даю їм можливість проводити час із ним. Я була щаслива, бо у мене була можливість робити музику, яка мені подобалася, багато їздити, давати концерти і приходити додому, де ніхто не казав: нарешті! Де тебе носило? Скільки можна на тебе чекати? Мене завжди чекали вдома. Мені завжди були раді, моя родина раділа моїм успіхам і мій син мною завжди пишався.

- А ваш син співає? Чим він взагалі займається?

- Ооо, він пішов у мене, він музикант і діджей. Його звуть Саймон.

- А ви колись робили спільні сети, ну, спільні виступи?

- Так, робили і не раз. І він навіть їздив зі мною якось у тур. І він навіть продюсував мій диск – один з останніх – у Франції.