Олешківські піски - українська Сахара

Мало хто про це знає, але в Україні є своя пустеля Сахара. Олешківські піски в Херсонській області є однією з найбільших пустель у Європі, більше за площею - тільки пустелі в європейській частині Росії, Ростовській і Волгоградській областях.

Олешківські піски займають величезну площу на схід від Херсона, вони простягаються на 30 кілометрів із заходу на схід і на 150 км - з півночі на південь. Загалом ця пустеля займає понад 1600 квадратних кілометрів.

До речі, назва пустелі походить від старої назви міста Цюрупинськ, який знаходиться поруч, - Олешки.

Як неважко здогадатися, своєю появою ця пустеля зобов'язана діяльності людини. Перетворення степу, який раніше займав цю територію, на пустелю почалося у XVIII-XIX століттях, завдяки активному тваринництву місцевих магнатів. У цій місцевості в цей час почали завозити і випасати овець.

Причому певний парадокс полягає в тому, що чималу роль у знищенні степу зіграв засновник унікального степового заповідника Асканія-Нова барон Фрідріх Фальц-Фейн, який володів величезними стадами овець до мільйона голів і випасав їх на цій землі. Це стало справжнім лихом, адже вівці не тільки з'їдають все, що можуть, але і розбивають ґрунт копитами. В результаті перевипасу рослинний покрив знищувався, звільнялися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. Піски стали "розповзатися" і засипати околиці сіл - а при сильних вітрах виникали піщані бурі.

"Добило" тутешній степ наділення селян землею у другій половині ХІХ століття, що обернулося катастрофою для лісів і площі пісків значно збільшилися.

Ускладнило ситуацію те, що в радянський час в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбометання льотчики з країн Варшавського договору. На цій території досі постійно знаходять все нові і нові вибухонебезпечні об'єкти, саме тому ця місцевість так приваблює мисливців за металом.

На щастя, саме людська діяльність також зупинила і загрозливо стрімке поширення пустелі. У ХІХ столітті почалися роботи із заліснення Олешшя, але майже всі ці спроби були невдалими. Лише в середині ХХ століття були розроблені методи вирощування сосни на піщаних ґрунтах. Зараз піски зупинені по краях найбільшими в світі штучними лісовими насадженнями, які займають площу близько 1 тисячі км². Завдяки цим зусиллям після 1960 року Олешківські піски стали вважатися не пустелею, а напівпустелею.

Олешківські піски являють собою безкрайні бархани заввишки метрів п'ять, які під дією вітру потроху пересуваються, "повзають". Тутешні жителі називають ці бархани "кучугурами". Вони виникають так само, як і бархани Сахари: в результаті дії вітру. І деякі з них досягають величезних розмірів - понад 20 метрів заввишки і більше 40 - в діаметрі.

У літню спеку на сонці пісок нагрівається до 75 градусів - при такій температурі цілком можна підсмажити яєчню.

До речі, Олешківські піски з 2010 року є національним природним парком.

Як дістатися?

Олешківські піски починаються в 40 кілометрах на схід від Херсона. Доїхати сюди найпростіше автомобілем, через Цурюпинск, а потім - далі на схід.

Також є туристичні фірми, які організовують активні 2-3 денні тури Олешківськими пісками.