Чесне китайське. Експерти пояснили, чи дійсно Пекін підтримає Україну

29 червня У брюселі відбувся 17-й саміт ЄС-Китай, під час якого пролунали слова підтримки територіальної цілісності України. Про це заявив президент Європейської ради Дональд Туск.

Примітно, що конкретно про Україну говорив лише сам Туск, а пряма мова китайського прем'єра Лі Кецяна, яка тиражується в усіх ЗМІ, обмежується лише загальними фразами підтримки Статуту ООН та забезпечення миру і стабільності у світі.

Для України реальна підтримка Китаєм могла би стати додатковим і дуже важливим голосом у Раді безпеки ООН, яка має право на прийняття рішень, радикально важливих щодо регулювання російсько-українського конфлікту. Тож ТСН.ua запитав у колишніх дипломатів та експертів-міжнародників, чи не є висловлювання підтримки під час саміту черговою офіційною заявою країни, яка воліє триматися у стороні. 

Богдан Яременко:

- Китайці люблять розповідати, що вони миролюбні, що вони виступають за принципи миру і стабільності тощо. Але в конкретному випадку України їхні принципи чомусь не спрацювали. Зокрема, вони не змогли проголосувати за засудження Російської Федерації.

Справа в тому, що Китай в українській ситуації фактично висловлює підтримку не нашій країні, а загальним принципам. Тобто це не більш, ніж декларативні заяви. У той час коли на рівні реальної політики він продовжує зближення з агресором, Російською Федерацією, не готовий голосувати за конструктивні пропозиції або проекти резолюцій, документів у Раді Безпеки чи Генеральній Асамблеї ООН, які чітко визначають підтримку нашій державі, надають її в абсолютно у правовій і політичній формі.

Тут треба дивитися, як розвиватиметься надалі позиція Китаю, але на сьогодні важко назвати її дружньою.

Василь Філіпчук:

- Тут є декілька ключових моментів. Перше. Є резолюція Генеральної Асамблеї Ради безпеки, є низка документів Ради безпеки ООН, де чітко говориться про територіальну цілісність нашої держави. Більше того, є двосторонні українсько-китайські документи, де говориться про підтримку Китаєм нашої територіальної цілісності. Хоча з іншого боку, це ще не обов'язково має щось значити. Адже Росія також приєднується до заяв про територіальну цілісність. Якщо подивитися документи, які приймалися після засідань у рамках переговорних форматів, то Росія відкрито говорить, що вона за територіальну цілісність, а Крим вони вважають таким, що вже виведений за рамки переговорного процесу щодо України. Тому тут не треба піддаватися ніяким ілюзіям.

Також важливо те, що наразі українській дипломатії не вдалося змінити позицію Китаю, яка достатньо стримана. Китай, з одного боку, стримано ставився до Майдану. Для будь-якого китайського керівництва це є аналогія з відомими протестами студентів на площі Тяньаньмень [серія демонстрацій у 1989 році, під час розгону яких загинуло чимало людей]. Тут безперечно Китай буде стримано ставитися до будь-якого українського уряду, який прийде до влади після подій на зразок Майдану. З іншого боку, Китай має достатньо непрості відносини з Російською Федерацією. І тут нам треба грати на суперечностях між ними. Чого, на жаль, зараз не спостерігається.

Що ж до Європейського союзу, то зараз ЄС став гарантом нашої незалежності і територіальної цілісності, який найактивніше брав участь у переговорному процесі, тому дуже добре, що ЄС піднімає це питання під час саміту ЄС-Китай. Однак навіть якщо б китайці і заявили вербально, що вони підтримують територіальну цілісність України, реальна політика трошки відрізняється. Поки що зарано говорити про чітку проукраїнську позицію з боку Китаю.

Володимир Горбач:

- Нічого нового у китайській позиції немає. Це їхня офіційна позиція, яку вони неодноразово висловлювали під час засідань Ради Безпеки ООН. Китай по відношенню до українсько-російського конфлікту тримається осторонь, на боці жодної зі сторін не виступає, а обмежується офіційними заявами щодо територіальної цілісності та суверенітету країн-членів ООН. Вони змушені триматися цих правил, оскільки вони були б корисні і для китайців, бо Китай має свої територіальні проблеми, наприклад, проблема Тайваню тощо.

Я би не оцінював поведінку Китаю категоріями вигідно-невигідно. Не Китай придумав цей конфлікт, але звісно, що переговорна позиція Китаю у відносинах з Російською Федерацією посилилася за рахунок послаблення російської позиції. Це стосується багатьох речей у тому числі й ціни на російські вуглеводні тощо.

Але сам факт проведення двох подій - стратегічного економічного діалогу Китай-США у Вашингтоні минулого тижня і саміту ЄС-Китай - говорить про те, що економічні відносини Китаю із США і ЄС більш важливі стратегічно, ніж їхні відносини і вигоди від співробітництва з РФ.

Перетягнути Китай на свою сторону важко, але треба зацікавлювати його співробітництвом з Україною. Перш за все це військово-промисловий комплекс (альтернативні російським технології, які зацікавили б Китай), використання геополітичного становища України для надходження китайських товарів через нашу територію на ринок ЄС, розгортання китайським бізнесом виробництва на території України з експортним ринком у ЄС - після того, як запрацює зона вільної торгівлі. Треба поступово робити Україну цікавою для Китаю. Таким чином можна протистояти Росії не лише із західного боку, але і зі Сходу.