"Тюремні" болячки Тимошенко і Луценка: правда чи симуляція

Тема про стан здоров'я ув'язнених Юрія Луценка і Юлії Тимошенко не сходить зі шпальт газет та новинних стрічок інтернет-сайтів фактично з моменту їх арешту. Утім, багато у кого виникають сумніви щодо того, чи насправді VIP-в'язні настільки хворі. І якщо так - від чого відразу після потрапляння за грати стан їхнього здоров'я настільки погіршився? Адже, у їхніх камерах, на відміну від камер рядових засуджених, є більш менш пристойні умови для життя, а родичі і соратники можуть собі дозволити передавати їм вітаміни та якісну їжу чи не щодня.

Тим не менш, вже за кілька місяців перебування у СІЗО Юрія Луценка у нього виявили діабет, цироз печінки та виразку шлунка, а трохи згодом, після оголошеного ним голодування, до переліку хвороб (нібито набутих за гратами), додалися запалення стравоходу, більше 20 ерозій, виразка дванадцятиперстної кишки, полікістоз жовчного міхура. Також невропатолог зафіксував порушення функцій судин головного мозку. Зараз на суді Луценка постійно чергують лікарі "швидкої", родичі заявляють про те, що йому стає все гірше і його катують нескінченними судами, намагаючись фізично знищити.

Ситуація із хворобами Юлії Тимошенко ще більш незрозуміла. За кілька тижнів після ув'язнення її соратники заговорили про незрозумілі синці по всьому тілу, потім – про проблеми з хребтом, через які вона не може самостійно пересуватися. Через ці проблеми ми так жодного разу і не побачили Юлію Володимирівну на розгляді апеляції у її справі. Одночасно лунають заяви Пенітенціарної служби про те, що Тимошенко відмовляється від надання їй медичної допомоги фахівцями Мінохорони здоров'я, наполягаючи на допущенні до неї власного лікаря. Тож, чим вона хвора насправді, ми не знаємо.

Що впливає на стан здоров'я ув'язнених, чи могли VIP-арештанти підхопити серйозні хвороби за ґратами, та з якими хворобами найчастіше люди виходять із СІЗО – ми запитали у тих, хто знає про життя у клітинку з власного досвіду або ж – контактує з ув'язненими.

Андрій Шкіль: "На внутрішніх органах досі відчуваю вплив СІЗО"

Соратник Юлії Тимошенко, народний депутат Андрій Шкіль через участь у акції "Україна без Кучми" відсидів у СІЗО 13 місяців. Каже, на здоров'я ув'язнених, в першу чергу, впливає саме ув'язнення, в незалежності від умов перебування.

"Психологічний аспект домінує над всіма іншими. До того ж, обмежене коло рухів, ти не можеш вільно пересуватися, проводиш на свіжому повітрі до години на день, це дуже мало. І якщо це триває не день-два, а місяць-другий, це істотно впливає на стан здоров'я", - розповідає пан Шкіль.

До того ж, за його словами, нари не замінять повноцінне ліжко, і люди, у яких є проблеми з хребтом, це відразу відчувають. Щоправда, який з цих чинників найбільше вплинув на стан здоров'я його лідера, не береться судити, каже, "мабуть, все в комплексі".

"Бажання принизити лідера опозиції ненаданням їй належного лікування, психофізичне знущання дало такі наслідки. Можна ж було повезти її у нормальну лікарню, зробити нормальне обстеження. Це можна було зробити явно чи таємно, як було у випадку зі мною, коли мене вивозили до реанімаційного відділення шпиталю СБУ. Тут немає проблем, тут є або бажання, або немає", - каже Андрій Шкіль.

Зізнається, що сам досі відчуває вплив СІЗО на власному здоров'ї.

"В першу чергу, у мене постраждали внутрішні органи. Це через харчування, відсутність можливості перебування на свіжому повітрі. Це правда, що у всіх, хто потрапляє в СІЗО, погіршується здоров'я, я це відчув. Система утримання ув'язнених в Україні побудована таким чином, щоб людину знищити", - резюмує він.

Ігор Мазур: "Я їв тюремну їжу, я ж не Луценко і не Тимошенко

Керівник Київської організації УНА-УНСО Ігор Мазур через бійку під стінами Адміністрації президента під час акції "Україна без Кучми" в 2001 році потрапив за грати і відсидів цілих три роки. Там він підхопив туберкульоз і про тамтешнє лікування згадує з відразою.

"Приміром, виявили у в'язня цироз печінки. Це небезпечна хвороба, яка потребує лікування, але в умовах тюрми лікують досить примітивно. Наприклад, протягом дня треба випити десять цих, дві тихі три тих таблетки. Ніхто не буде вам їх давати три рази на добу. Дають всі 15 пігулок за раз і контролюють, щоб ви їх випили. Якщо не будете цього робити – вас закриють у каземати. Коли я і ще кілька товаришів захворіли на туберкульоз, нам сказали, що нас будуть лікувати серйозними ударами – антибіотиками. Ми кажемо: "Так у нас від цього ж може бути цироз печінки". А нам відповідають: "Нас це не цікавить, можете помирати від цирозу печінки, нам головне туберкульоз вилікувати". Тож, можете уявити, як одноразове ковтання 10-15 таблеток антибіотиків відобразиться на вашому здоров'ї", - розповідає Ігор Мазур.

Каже, здоровою вийти звідти звичайній людині дуже складно, утім VIP-арештантів це не стосується, бо в них там зовсім інші умови перебування.

"VIP-заарештовані потребують підсиленої уваги до себе, їх лікують нормально, з їжею теж у них все добре, - розповідає Мазур. – А я їв тюремну їжу, я ж не Луценко і не Тимошенко. Родичі мені приносили передачі, але в наші часи була лише одна передача на місяць".

Тюремну їжу можна їсти, від неї не помирають, запевняє Ігор Мазур і додає: у 33-му році за ту їжу, яка у СІЗО, руки б цілували. Хоча якість цієї їжі, за його словами, дійсно залишає бажати кращого.

"Там же не дають їжу в пакетах, де написаний термін придатності – дають якусь кашу, яка, видно, що не з найкращих сортів зроблена, з всякими добавками, з кусками піску і всього іншого. Там плавають якісь жили. Ти їж, розуміючи, що це тобі здоров'я не добавить, але від цього ти не помреш. Інша справа, що це посадить печінку, посадить підшлункову", - каже пан Ігор.

Головний чинник, який міг привести до погіршення стану здоров'я VIP-ув'язнених – це хвилювання, вважає він.

"Ніхто з VIP-заарештованих не чекав, що їх будуть тримати більше 2-3 місяців. Вони сподівалися, що через якийсь час, дякуючи своєму оточенню і впливу з-за меж України, вийдуть на волю. Ясно, що коли та ж Тимошенко зрозуміла, що все іде не так, як вона собі планувала, тоді почалися нерви, певні хвороби, приміром, серце, нервова система. У Юлії Володимирівни, думаю, не так багато болячок. А усі ці рухи, скеровані на те, щоб не допускати до себе лікарів, пов'язані з тим, що у неї дуже мало болячок і вона не хоче, щоб виявили реальний стан речей", - ділиться роздумами Ігор Мазур.

І додає: Інша справа – Луценко. Адже цироз печінки – це вже більш серйозна проблема. Утім в тюрмі , на його думку, Луценко не стільки захворів на цироз печінки, скільки, дякуючи умовам утримання, розвив цю хворобу.

Тетяна Монтян: "Звісно, сидіти не хочеться, а на що ще "косити", як не на здоров'я?"

Розмови про погіршення стану здоров'я Юрія Луценка і Юлії Тимошенко правозахисниця Тетяна Монтян вважає перебільшеними. Вона сама до СІЗО не потрапляла, утім багато контактувала з ув'язненими.

"Влада зацікавлена в тому, щоби з ними все було нормально, щоб жодна волосина з їх голови не впала, тому що якщо з ними хоч щось станеться, смороду буде стільки, що куди там! Звичайні в'язні, якщо захворіють, то їм максимум що зроблять – дадуть таблетку аспірину і пинок під зад, а з цими носяться, як з писаними торбами. Звісно, сидіти не хочеться, а на що ще косити, як не на здоров'я? – розмірковує пані Монтян.

Умови перебування за гратами VIP-увязнених правозахисниця називає "шикарними", чого не може сказати про умови утримання простих смертних.

"Якщо це не VIP-камера, за яку платять шалені гроші, то це дуже-дуже тяжко! Ліків зазвичай немає. Ніхто не переймається – здохне, і добре. Але не у випадку з VIP-ми. За ними наглядають зі страшною силою. Пам'ятаєте, як Луценко голодував? Ух, як всі заворушилися!" - пригадує Монтян.

У те, що Юрій Луценко серйозно захворів у СІЗО, правозахисниця не вірить.

"Звісно, за кілька місяців заробити цироз печінки нереально – потрібно було менше пити на волі. Якщо людина хронічний алкоголік, звісно воно загострюється від абстинентного синдрому", - вважає пані Монтян.

Те, що на стан здоров'я Луценка і Тимошенко могли вплинули погані тюремні харчі, Монтян також вважає нісенітницею.

"Ви читали, що їм нанесли родичі у передачі на новий рік? Більшість українців навіть у свята такого не можуть собі дозволити. Тюремна їжа також буває різною – все залежить від ступеню жадібності конкретного господаря тюрми. Якщо там не дуже крадуть, то і жити можна. Якщо дають тухлу перловку з тухлим комбіжиром – звісно, жити важко. Утім знову ж таки, VIP-ів це не стосується", - каже правозахисниця і додає, що про тих, у кого виникають реальні проблеми зі здоров'ям за ґратами, ми просто не чуємо.

Едурад Багіров: "У тюрмі я посивів, втратив зір і заробив псоріаз"

Правозахисник Едуард Багіров, який вже 15 років спеціалізується на наданні правового захисту ув'язненим, у 90-х сам "через правову несправедливість" опинився за ґратами, де провів кілька років.

Після виходу на волю питання умов утримання арештантів його дуже непокоїть. Багіров розповів нам, що вже 8 років намагається проштовхнути наказ, у якому пропонується надати в'язням, які знаходяться і СІЗО чи колонії, можливість лікування у медзакладах охорони здоров'я. Утім документ досі лишається проектом.

"Без цього наказу керівники підрозділів охорони здоров'я у регіонах відмовляються приймати засуджених і тих, хто під слідством. А якщо і приймають – то лише завдяки особистим домовленостям. Відповідно відсутність цього наказу приводить до того, що щорічно у тюрмах вмирають сотні людей", - бідкається правозахисник.

На його думку, до погіршення здоров'я людей, які опинилися за ґратами чи просто на території закладів із відбування покарань, в першу чергу, призводить, погана енергетика цих приміщень.

"Сама обстановка у СІЗО, у тюрми, приводить до погіршення здоров'я. Навіть зі здорових тюрма робить хворих, а хворим становиться ще гірше. СІЗО, тюрма – це місце, де людина втрачає здоров'я. І не тільки в'язні, а навіть співробітники адміністрації, тюремщики. Це місце з поганою енергетикою", - розповідає Багіров.

На його думку, передачі із нормальними харчами і вітамінами не рятують від хвороб в'язнів, а лише допомагають втрачати здоров'я не так швидко. "У мене на нервовому ґрунті розвився псоріаз, язва шлунку, я посивів, втратив зір – ходжу в окулярах", - розповів нам Багіров.

На його думку, питання здоров'я в'язнів – чи то звичайних, чи то VIP-ів не має бути приводом для кепкування і скепсису. Каже, це зрозуміє лише той, хто провів за ґратами хоча б день свого життя.