"Динамо" - "Фейєноорд" - 2:1. Ходіння по муках

Очікуваного покращення в динамівській грі не сталося. Команда Сьоміна за традицією тотально провалила першу половину зустрічі і початок другої половини, після чого раптово оклигала і стрімголов розпочала рятувати становище. Часом здавалося, що динамівці продовжують матч проти умовної "Говерли", настільки інертними й апатичними були динамівці. В той же час їхня здатність перетерпіти, перевтілитися не може не тішити. Але це якось тхне Фрейдом. А раптом під руку потрапить команда, яка не розсиплеться під завісу матчу і не захоче робити киянам боляче, а просто гратиме в свою гру ? І що тоді робити?

ДИНАМО - 2:1 ФЕЄНООРД - 2:1. СТАТИСТИКА МАТЧУСловом, подвійні враження залишилися від першої динамівської проби в лігочемпіонській кваліфікації. З одного боку, є перемога, є надія, проте з іншого – немає цілісної гри, загальнокомандного маневру, загальнокомандних швидкостей. Перед візитом до Роттердаму це не може не турбувати. Звичайно, тут мені можуть дорікнути, що до динамівського змагального піку ще довгенько, аж ніяк не один матч чи тиждень. Команда не форсує форму, а набирає її поступово, акумулюючи всі свої зусилля в кулак, щоб вистрілити в вересні-жовтні, саме в розпал групового турніру Ліги. Так то воно так, проте до вересня, себто до групового турніру, ще треба якось дотеліпати. А що станеться саме так, а не інакше, особисто мені впевненості бракує. Від цього "Динамо" можна чекати все, що завгодно. Це не стільки тішить, скільки насторожує. Сира ще команда, аморфна якась, у футболістів зовсім різний рівень підготовки, - ось чому якось тривожно і некомфортно. Ну, що, здавалось би, того "Фейєноорда" нинішнього? Дитячий садок, а не команда. Заслуги – в далекому минулому, амбіції – ближче, проте також поки що в потаємній шухляді. Все своє рухоме "майно" цей клуб вимушений розпродавати, немов збіднілий аристократ фамільні цінності. А на іншому боці – самодостатній важковаговик, який вдосталь пограв м'язами в міжсезоння, поступившись за гучністю трансферів хіба що ПСЖ і слухаючи щоразу одну-єдину платівку з коротеньким записом – "Ліга чемпіонів, Ліга чемпіонів"...І тут одразу така сприятлива нагода показати, хто в домі хазяїн, і де місце жовторотим хлопчакам. Проте показового покарання не відбулося. Незаперечний фаворит, в ролі якого виступало "Динамо", в свою роль втілилося лише на півгодини. Цього виявилося досить, аби дитячий садок Кумана поставити на місце. Проте цього явно замало, аби вважати цього суперника декласованим.Показово, що стартові хвилини зустрічі продемонстрували не тільки динамівську пасивність, скільки роттердамську організованість. Я допускаю, що "Фейєноорд" мав привабливий вигляд передовсім тому, що вигляд супротивника був явно пом'ятий. Проте не віддати належне хлопчакам Кумана також не маю права. Вони робили те, що вміли, чому їх вчили. І добру годину гри це в них виходило. Що виходило у динамівців у першому таймі – сказати не берусь. І не тому, що бракує печатних слів. Просто гри в їхньому виконанні не було, як явища. Склалося враження, що підопічні Сьоміна в цей часовий проміжок просто заробляли собі зайві ТТД. Та відсотки у володінні м'ячем. Як на мене, дуже показовий приклад: за півгодини гри супротивник завдав шести ударів в площину воріт Коваля, тоді як господарі лише одного разу потурбували по-справжньому роттердамського голкіпера. Та й то виявився при близькому розгляді "самостріл". А ще здалося, що в ці хвилини "Динамо" та його головний тренер існували в паралельних вимірах. ЮрПавлович взявся було метушитися й репетувати, однак швидко збагнув, що справа ця марна. Й махнув рукою. А в цей час десь там на трибунах "Олімпійського", як здалося, майже нічого не міг второпати в тому, що відбувається на полі, динамівський президент. Хоча не тільки він.Швидше б перерва. Єдине на той момент бажання. Вочевидь, не лише моє.Проте, виявляється, гірше також може бути. Особливо, якщо є з чим порівнювати. Не встигли ми всі порадіти виходу на поле Гусєва, як гості відкрили рахунок. Молодці, Рональдові пташенята, що там скажеш. Одначе окремих реверансів заслуговують і динамівські оборонці. Справжня класика жанру. Один просто не встиг, другий просто гепнувся на рівному місці, а третьому просто вся ця метушня виявилася по-цимбалах.Як частенько траплялося до цього, динамівців врятував випадок. І, мабуть, той таки Фрейд. Із другої спроби голландські оборонці все ж пробили свого воротаря. Прикра випадковість. Не більше. Динамівської заслуги в цьому – обмаль. Хоча рахунок зрівнявся. І ось тут господарі почали прокидатися. З'явився Милевський – і не загубився, а реально підсилив гру. Хоча забігали й інші. Передовсім завдяки швидкості киянам вдалося розтягти чужу оборону. Запрацювали фланги, динамівці реально боролися за кожен м'яч, за кожен клапоть поля. І супротивник знітився. Виявилося, що нічого іншого, окрім дисципліни й організованості, в куманського молодняку немає. Просто треба вчасно використовувати власні козирі.На перемогу у підсумку "Динамо" награло. Проте рахунок залишає надію й опонентові. Щоб її притлумити, доведеться на виїзді робити те, що мали б зробити вдома.Непроста робота, але цілком посильна. Власне, самі наробили помилок, самі й мають їх виправляти.Олександр Солнцев