Динамо Загреб - Динамо Київ - 1:1. Ходіння по муках

Запам'ятовується не завжди останнє. Проте цього разу - саме такий випадок. Жахливі погодні умови, перерваний матч, мотивований, навіть заведений суперник - усе це навряд чи грало на користь нашому "Динамо".

З іншого боку, ліпших умов для того, аби продемонструвати свій характер, свою потрібність команді і клубу, врешті-решт, довести, що ти таки чогось вартий, для футболістів годі й придумати.

"ДИНАМО" ЗАВЕРШИЛО РІК НІЧИЄЮ У ЛІЗІ ЧЕМПІОНІВ

Чи впоралися із цим підопічні Блохіна? І так, і ні. Мабуть, вони були гідними опонентами погоді та газону. Вочевидь, майстернішими (якщо можна говорити за таких умов) за суперників. Проте, в той же час, поступилися їм у бажанні до перемоги. І пропустили на останніх секундах. Мабуть, після не зовсім обов'язкового пенальті. Проте, якби боролися до самісінького кінця, такої ситуації просто не виникло б.

А так…Як і завше. Нічого нового. Все це так по-динамівськи. По-києводинамівськи. Мабуть, іншого підсумку не могло й бути. Неоднорідним, розхристаним, місцями провальним був цей футбольний рік для киян. Таким виявився і останній матч у цьому році. Чи не найголовніший підсумок якого - добре, що скінчилося це суцільне ходіння по муках.

Вочевидь, символічно, що доля підкинула киянам на фініші ще одне випробування. Цього разу - погодними умовами. Навіть не пригадаю так одразу, коли востаннє динамівцям доводилося грати за такого снігопаду. Не так давно був схожий матч проти БАТЕ, однак тоді було просто холодно, а сніг не падав, та й з розміткою газону все було гаразд. Хоча ні, таки було щось подібне.

В чемпіонаті України кілька років тому, коли в Києві динамівці приймали "Шахтар". І на засніженому "Динамо" перемогли 2:1. Цього разу також довелося долати й суперника, й себе, і примхи поля та погоди. Мабуть, ліпшої перевірки на міцність годі й придумати. Саме - в "яблучко", враховуючи нагальну потребу київського клубу в очищенні. Будемо вважати, що загребський "Максимі" - то свого роду перший етап києводинамівського чистилища.

Якби не участь у цьому матчі українського клуба, рівень цікавості до нього був би на нулю. Жодної інтриги, жодного сподівання. Так, сіра вивіска, футбол з-під палки. Проте у цьому матчі, що не мав жодного турнірного навантаження, брав участь наш віце-чемпіон. Це - по-перше. А по-друге, киянам на фініші футбольного року треба було не лише грюкнути дверима, а й показати товар лицем, враховуючи факт зимової "чистки" команди. Та й, будемо відвертими, за перемогу в матчах такого рівня УЄФА платить чималу суму. Так що був ще один привід грати на перемогу.

ЖАХЛИВИЙ СНІГОПАД ЗУПИНИВ МАТЧ ДВОХ ДИНАМО

Щоправда, такий саме привід був і у загребців. До того ж, їм також треба було стрибати вище своєї голови, адже в команді відбулася зміна головного тренера. До того ж, досі господарі не здобули ні жодного очка, ні жодного м'яча не забили. Тобто, ось так, на рівному місці, навряд чи потрібний комусь матч перетворився в підсумку на ледь не показовий.

Хоча фактично показувати когось тим же киянам було не так вже й просто. Із різних причин до Загреба не прибули одразу кілька основних захисників команди. І якщо до відсутності головного тренера "Динамо" на лаві запасних ми вже звикли, то бачити стартовий склад "біло-синіх" без Гусєва, Хачеріді та Данило Сільви давно не доводилося.

Тренерський штаб динамівців проблему кадрового дефіциту вирішив прогнозовано. У пару до Михалика в центр захисту відрядили номінального опорника Вукоєвича, на правий фланг захисту перемістився Бетао, і тільки на лівому крилі звично діяв Тайво. Вочевидь, таким експериментальним складом кияни зіграли вперше й востаннє. Проте це зовсім не означає, що до їхніх дій не варто висловлювати претензій. Як і те, що цей нюанс може вважатися виправданням. Аж ніяк.

У "Динамо" апріорі не може бути баласту. Кожен із заявлених - повноцінна бойова одиниця. Хіба не це нам втовкмачували впродовж не одного десятиліття? Хіба це не стало свого роду мантрою? Ну, ось тепер настав час перевірити не словом, а ділом. І про баласт, і про повноцінні бойові одиниці. Та й решту завчених сентенцій також.

Чи впоралося наше "Динамо" із цим непростим завданням? Одразу й не скажеш. Гра вийшла якоюсь рваною, непостійною. Відповідно до неї - і враження. Проте, переконаний, Олег Блохін виніс набагато більше з цього матчу, аніж я. Він розбереться. Навіть попри те, що погода не те, щоб внесла корективи в гру, вона ту гру повністю зіпсувала.

ДИНАМО ЗАГРЕБ - ДИНАМО КИЇВ. ОГЛЯД МАТЧУ

А тепер про те, що справді впало в око.

На засніженому, фактично непридатному для справжньої гри газону продемонструвати навіть елементарну майстерність справді складно. Зате можна продемонструвати бійцівські якості. А ще - волю та характер. Із цим джентльменським набором у команд, здалося, особливих проблем не виникало. Хоча більш пристосованими до таких умов виявилися господарі. Навіть не так - загребці у стартовий відрізок першого тайму загнали своїх одноклубників куди подалі.

Чуже "Динамо" в ці хвилини було швидшим, наполегливішим за наше. Здається, саме вони більше хотіли перемогти. Що конкретно в ті хвилини хотіло наше "Динамо" - достеменно не відомо. Мабуть, усе таки кияни намагалися призвичаїтися до навколишніх умов та суперника.

На таку своєрідну розвідку пішло добрих півгодини гри. Не варто говорити, що гості налагодили гру в обороні, вони насамперед зуміли відсунути фронт чужих атак до середини поля. Свій же власний атакувальний фронт довго не відкривався. Не в останню чергу тому, що швидкість та майстерність Дуду, Аруни чи Ярмоленка на такому полі нівелювалися. На перший план мали виходити вже згадувані воля та характер. Тобто, саме ті компоненти, з якими у киян останнім часом негаразди.

Проте, що цікаво, до екстремальних умов ліпше призвичаїлися теплолюбиві Дуду та Аруна, на відміну від того таки Ярмоленка. До останніх хвилин першого тайму Андрія фактично не було видно. Його фінти повністю втратили свій сенс. А от швидкість він не завше демонстрував.

Проте саме Ярмоленку вдалося створити маленьке диво. Цілком імовірно, що м'яч після його удару випадково опинився в воротах, адже, здалося, півоборонець навіть не дивився в бік воріт, але всі ці здогадки легко руйнуються одним-єдиним аргументом - Ярмоленко забив, а все інше - побрехеньки.

ЦЕ БУЛО ВОДНЕ ПОЛО! - СУРКІС ПРО МАТЧ ДИНАМО Загреб - ДИНАМО Київ

У таймі другому сніг закінчився. У футболістів бодай з'явилася можливість добре бачити розмітку та партнерів. Разом із тим з'явилася й можливість грати в футбол відсотків на шістдесят, а не на тридцять, як було досі.

Знову ліпший вигляд мало загребське "Динамо". Господарі, цілком можливо, не були вправнішими, проте бажання грати в них було більше. Наші ж діяли радше ситуативно, покладаючись на випадок. Це можна окреслити і як гра на контратаках. Але за весь другий тайм саме таких дій киян майже не було. Скоріше - намагання винести м'яч на чужу половину поля з подальшими спробами за нього зачепитися. Спроби ці назвати вдалими навряд чи можна. Браун, який був на вістрі атак, загубився й навіть знітився. Тому не дивно, що замість нього вийшов Рубен.

Не набагато ліпший вигляд мали й господарі. Проте їм хоча б вдавалося створювати небезпечні моменти. А за такої гри - то вже немало. Один вихід віч-на-віч із Ковалем чого вартий. Добре, що загребський форвард виявився невдахою.

Проте натискання на болючі київські "точки" таки принесло свої плоди - господарі заробили пенальті, який вдало реалізували. Можливо, Коваль і не порушував правила. Але якби оборонці грали до кінця, а не намагалися втримати результат, ми б зараз говорили про те, що нашому "Динамо" нарешті вдалося проявити волю та характер і на мажорній ноті завершити рік. На жаль, усього цього не сталося. Скоріше загребці зуміли впоратися зі своїми проблемами. Та хіба від цього легше…

Олександр Солнцев