Манчестер Юнайтед — Шахтар — 1:0. Гірше менше, та краще

Усе залежало від "Шахтаря". Чи від "Манчестера". Чи від "Байєра". Прости господи, навіть від "Сосьєдада".  Словом, перед останнім туром чемпіонської ліги все було закручено нанівець. Єдине, що було відомо — перемагай, Донецьк, і путівка до плей-оф Ліги чемпіонів тобі гарантована. "Шахтарю" себто.

МАНЧЕСТЕР ЮНАЙТЕД - ШАХТАР - 1:0. Статистика + відео матчу

"Шахтар" розумів усю складність ситуації. І вразливість "Манчестера", який останнім часом програв усе, що міг. З одного боку, проблеми команди Мойєса лізли назовні, і гріх їх не використати. А з іншого, навіть в такому стані опонент залишався в статусі найсильнішого клубу Англії і вже учасника весняного раунду Ліги чемпіонів. Тобто, варіантів ведення гри за такого сценарію у команди Луческу було небагато. По-перше, в будь-якому разі не можна програвати МЮ, а по-друге, в гіршому випадку доводитьмся чекати на осічку "Байєра" в Іспанії. Нібито все просто. Але виявилося все дуже складно.

Як здалося на перший погляд, чекати на милість суперників в Сосьєдаді "Шахтар" не збирався. Таке враження можна зробити на підставі принаймні першого тайму. Український чемпіон намагався грати якщо й не першим, то, в усякому разі, не другим номером. Нанизавши все це на не надту активність господарів, на виході матимемо цілком рівні шанси. Відтак рушійним фактором усього цього видовища має стати виконавська майстерність. Або клас команд, якщо бажаєте.

Розумію, що про клас у такому випадку, коли колективи апріорі перебувають в різних ситуаціях, говорити недоречно, проте саме майстерність окремих виконавців мала стати запорукою перемоги того чи іншого колективу.

У першій половині зустрічі ліпший вигляд мали "гірники". Донеччани зуміли практично зі стартових хвилин відтіснити суперника до центру поля; до того ж креативні донецькі півоборонці дуже швидко долали відстань до чужого штрафного майданчика, фактично не відчуваючи супротиву з боку англійського чемпіона. Проте довести справу до логічного завершення українській команді не вдавалося. Складно сказати, чому. Найлегше все "спихнути" на недолугість донецької атаки. У цьому справді є логічне зерно. Проте, здалося, гірники часом не вірили своєму щастю, часто-густо виходячи на убійні ситуації. А дарма. Такі позиції, як, приміром, у Алекса Тейшейри, треба використовувати. Хоча б тому, що можуть просто покарати. Як той же Янг, який не поцілив фактично у порожні ворота.

Кінцівку першого тайму "Манчестер" провів ліпше. Чогось особливого поблизу воріт П'ятова господарі не створили, проте гру вони  відверто відтіснили від своїх воріт. Більше того, епіцентр подій — то штрафний майданчик "Шахтаря". Добре, що без особливого загострення. Прикро, якщо враховувати, що "Шахтаря" має влаштовувати передовсім перемога. Добре, що "Сосьєдад" поки тримається.

Другий тайм, як не дивно, ліпше розпочав "Манчестер". Чому дивно? Бо англійці так чи інакше своє завдання-мінімум виконали. А "Шахтар" — навряд чи. Довелося пережити чимало неприємних хвилин. Дякувати богу, що рахунок втримався нічийним. І П'ятову, безумовно, також подякуємо.

Проте, як виявилося, цього замало. "Байєр" в Іспанії забив "Сосьєдаду", відтак "Шахтарю" конче потрібно перемагати.

"Шахтар" продовжував грати за рахунком. Тобто, за великим рахунком, даруйте за тавтологію, продовжував підлаштовуватися під "Манчестер". Це добре, якщо танцюєш від своїх козирів. Це погано, коли покладаєшся лише на випадок.

Саме на випадок, як здалося, покладалися гірники. Форсувати події вони не збиралися. Мабуть, це правильно, коли ти маєш стратегічну перевагу. А коли не маєш?

"Шахтар" не мав ніякої переваги. Так сталося. Просто "Манчестер" "задавив" "Шахтар". Якось так просто, невимушено, без особливих надзусиль. "Шахтар" чомусь дуже просто віддав територію. Чи то сподівався на те, що супротивник знову стрілятиме в "молоко", чи може вірив, що навіть за таких обставин зуміє провести разючу контратаку.

Ні те, ні інше донеччанам не вдалося. Більше того, якимись вони безпорадними виглядали в ті хвилини. Тому цілком закономірним став забитий м'яч господарів. Розтягли оборону гостей, розірвали на клапті. П'ятов отримував пробоїну фактично без перешкод.

Чи мав можливості донецький колектив змінити перебіг подій на свою користь? Та навряд чи. Скоріше манчестерці могли збільшити розрив у рахунку.

А що ж шахтарівський стратег? Мірча Михайлович намагався внести зміни в гру, випустивши свіжих виконавців. Проте сама гра не змінилася. Себто, господарями становища, так чи інакше, залишався "Манчестер Юнайтед". Він був не те, що кращий, він був активніший. Цілеспрямованіший, якщо хочете. Саме команда Мойєса примусила грати команду Луческу за своїми правилами. Досягши успіху, манкуніанці "сушили" гру, діяли за результатом.

Як грали донеччани — сказати складно. В усякому разі, особисто я так і не побачив, за рахунок чого українська команда може змінити перебіг подій у матчі з командою англійською. Занадто багато метушні для себе, надто багато честі комусь. "Шахтар" панькався із розібраним — давайте речі називати своїми словами — накульгуючим "Манчестером", тоді як цього суперника можна було брати ледве не голіруч.

Не взяли. Далеко не ідеальний "Манчестер Юнайтед" здобув ідеальний для себе результат. Хоча не стільки для себе, скільки для "Байєра", який переміг в країні басків. Незважаючи на гучні заяви, "Сосьєдад" так і не зумів відібрати очки в леверкузенців. Відтак до плей-офф прямує саме команда Хююпі.

Чи закономірно це? Цілком. "Сосьєдад" виявився найслабшим колективом на цій стадії змагань, тому треба було здобувати очки в "спарингах" із собі подібними. "Шахтарю" кров із носу треба було або перемагати "Байєр" вдома, або не програвати в гостях. Це — задача-мінімум. Як ми знаємо, з цією задачею гірники не впоралися. Тому й маємо те, що маємо.

А якщо говорити серйозно, то все закономірно. На більше "гірники" цього сезону не награли. Ордени дають не за збиті кукурузники, а за збиті бомбардувальники. На жаль, у цій кампанії "гірники" подібною хоробрістю похизуватися не можуть. Тому й опинилися там, де опинилися.

А може, воно й на краще. В усякому разі, ранньою весною шансів на продовження подальшої боротьби буде більше під час зустрічей із якимось пересічним учасником Ліги Європи, аніж із умовною "Боруссією" із Дортмунда. Тому не будемо дуже строгі до "Шахтаря". Вище голови він не стрибнув. Не міг. Не хотів. Не зумів.Тому й заслужив на те, що заслужив.