"Металіст" - "Зальцбург" - 4:1 М'ясо по-австрійськи

Валувати на всю горлянку з цього приводу навряд чи доречно. Вона нам ще знадобиться. "На дотик" австрійський міцний горішок виявився і не міцним, та й не горішком зовсім, а радше гарбузом. В усякому разі, не рівня нашому справжньому міцному горішку із Харкова. Проте й недооцінювати сумарну перемогу із хокейним рахунком також не варто. "Металіст" в сучасному стилі без жодного натяку на чужі шанси і місцями навіть елегантно переграв віце-чемпіона Австрії.

"Металіст" феєрично вийшов у 1/8 фіналу Ліги Європи (відео)

Таким чином, команда Маркевича виконала свою програму-мінімум. І принаймні ще два матчі їй забезпечені. Проте якщо врахувати, що наступним суперником харків'ян стане ще один такий собі міцний горішок – на цей раз грецький "Олімпіакос" - можна з певністю говорити, що команда Маркевича має непогані шанси на вихід до числа восьми найкращих колективів Ліги Європи. Ось такий проміжний підсумок для "Металіста" після першого раунду плей-офф. А хіба він може бути інакшим після впевненої гри і ще більш переконливого рахунку?!

"Металіст" - "Зальцбург" - 4:1. "Бики" на вихід. На черзі - греки

У повторній зустрічі "Ред Буллу" щось світило лише за умови відвертої недбалості господарів. Проте "Металіст" не пішов  шляхом найменшого супротиву й не став випробовувати міцність власних нервів. Як і в першій зустрічі, команда Маркевича виходила на гру вже із козирем, а не задля того, аби просто тасувати колоду, себто підлаштовуватися під опонента.

Схоже, й такий простий – з точки зору прогнозованості – крок харківського наставника завів у безвихідь його колегу із Зальцбурга. Або просто "Ред Булл" все ще не встиг вийти на достатній рівень готовності. Достатній для того, аби хоча б гідно протистояти командам рівня "Металіста". Колективний відбір м'яча й команда швидкість – ось, власне, і все, що запропонували господарі зі стартових хвилин матчу. Цей нехитрий, проте навдивовижу дієвий механізм виявився для супротивників занадто складним і незрозумілим.

Знову, як і тиждень тому, вже на самісінькому  стартовому відрізку гри героєм  міг стати Тайсон. Став би, аби використав дуже слушну нагоду. Та не використав цього разу. Тактика, запрограмована на швидкий м'яч, цього разу не принесла очікуваного результату. Проте "Металіст" не забажав продовжувати гамселити головою в стіну. Навпаки, українська команда, як здалося, віддала територіальну ініціативу австрійцям.

Наразі складно однозначно сказати, усе ж таки за рахунок чого ожив "Зальцбург". Чи то справді бажання залишити бодай один автограф у чужій сітці воріт було й справді непереборним, чи таки дійсно саме "Металіст" свідомо віддав візаві центр поля. Але факт залишається фактом: гостям вдалося витіснити гру в середню зону. Хоча, відверто кажучи, склалося враження, що вони так і не знали до пуття, що втнути зі своєї локальної переваги. Їхні потуги зводилися до досить прямолінійних флангових навісів та прострілів. Та ще кількох невиразних стандартів. Оце й усе. Узагалі, малувато як для помсти зі смаком часнику.

Натомість харків'яни побудували свої претензії на контратаках. Фундамент цієї надбудови тримався на двох китах – уже згадуваній командній швидкості (цього разу при переході від однієї ігрової фази до іншої) та індивідуальній майстерності. Як покаже час, протиставити щось путнє цьому узагалі-то звичному атрибутові будь-якої команди, що позиціонує себе як класна, "Зальцбург" не зумів. Побігши в атаку, він досить швидко заплутався в тенетах і потрапив у полон. Замість харківських нападників відзначився австрійський оборонець. Не біда, що повели завдяки чужому "самострілу". Як покажуть подальші події, на цьому гості не заспокояться.

До того ж, як на мене, така оказія також демонструє відчутну перевагу "жовто-синіх" над "біло-червоними". Передовсім у психологічній царині. Крім того, той таки Тайсон міг самостійно принаймні двічі змусити капітулювати воротаря суперника. Але знову не склалося. Чому? Хто його знає… Можливо, аби в бразильського півоборонця, як, до речі, і в його партнерів по атаці не було комфортного відчуття тотальної переваги, вони б прискіпливіше ставилися до реалізації небезпечних моментів. Та чи варто про це говорити, коли вже "тотал" 5:0?

Виявляється, варто. Бо одного разу і палиця вистрілює. "Зальцбург", який в першій частині матчу отетерілими очима свого наставника меланхолійно розглядав харківське вечірнє небо, на початку частини другої зіграв у стилі суперника. Гостям вдалася зразкова контратака. І вже 1:1. Прикро отримувати такого ляпасу, коли маєш незаперечну перевагу. До того ж, коли цей м'яч забитий із очевидного офсайду. Суддя – редиска, мляво подумалось після того, як Горяїнов безсило розвів руками. Не пройшло й кільканадцяти хвилин, як хід думок кардинально змінився. Суддя – молодець, запульсувала радісна думка після того, як "Металіст" по-справжньому ожив і забігав. І вже дві чергові пробоїни на й без того пошарпаних крилах найбагатшої австрійської команди. Чомусь здається, що не отримай прочухана в дебюті другого тайму, "Металіст" міг по-іншому завершити цю зустріч. Але сталося так, як і мало статися. Під першими ж потужними ударами господарів гості розпалися, немов Радянський Союз після провалу ГКЧП. Девіч мав нагоду красиво завершити барельєф на траурній плиті з нагоди єврокубкових амбіцій австрійців, проте поцілив у каркас воріт.

Однак натуралізований серб і в цьому матчі залишив про себе добру згадку. Після передачі-цукерки від Марко новачок Марлос одночасно кількома частинами тіла буквально заніс м'яча до чужих воріт. Промовиста така картина вийшла, що й казати. Щось на кшталт "ми вам заб'ємо скільки захочемо, а ви – скільки ми дозволимо".

Словом, жирна така риска під всією грою.

Грою, що показала загалові інший "Металіст". Який може й не доріс ще до першої сили українського футболу, проте із сили третьої вже, здається, виріс.

Так це чи ні, перевіримо на "Олімпіакосі".

Олександр Солнцев