Шарман, курортний роман!

"Чітко кидалися в очі дві особливості ошатного ялтинської натовпу: літні дами були одягнені, наче молоді, і було багато генералів".

Чехов, "Дама з собачкою"

А де воно, літо? А на викінченю. Хто не встиг поїхати скупатися-посмажитись на моря, може або розраховувати на оксамитовий сезон – якщо гроші є, або ладнати сани на наступний рік. Ті ж, хто встиг, мають всі шанси приємно провести зиму, згадуючи про свої літні пригоди. А про те, що можна поїхати на море і зостатись там без пригод, краще мені не розказуйте – такого не буває.

Колись люди знайомились виключно на курортах. Сьогодні курорти відійшли як пережиток минувшини, але курортні романи залишилися. І тут можна зустріти кого і що завгодно – від власної долі до колосального геморою на свою голову. Бажано – не одночасно.

Перефразовуючи класика, кому не траплявся на життєвому шляху курортний роман, той не пізнав життя. Вдаритися у авантюру, котра ні до чого тебе не зобов'язує, – неабияка розкіш у світі, де слово "повинен" стає прямим синонімом до слова "буття". Це більш захоплююче, ніж стрибок з парашутом. Бо курортний роман – це стрибок без парашута. І дама глибокого постбальзаківського віку, котра в принципі забула, що вона – особа жіночої статі, оскільки троє внуків витіснили з її пам'яті це усвідомлення, почувається юним дівчиськом, коли її на пляжній дискотеці зваблює молодий прекрасний піар-менеджер із фарбованим чубом і татуюванням на дупі. Перед таким навряд чи хто встоїть – не перед молодиком, звісно, а перед шансом.

Про курортний роман мріють без винятку усі. На відміну від роману службового, тут можна розслабитись і не особливо думати про наслідки. Поїхати туди, де немає повсякденної рутини, де можна гуляти, скільки завгодно, понад морем, купатися голяка, не боячись осуду, пити дешеве вино в пластянках – просто утекти туди, де сонце, море, гори, де тітки за 50 вбрані, мов дівчатка, і де багато товстих багатих начальників без дружин. Тут можна відчути себе казковою принцесою чи суперменом в будь-якому віці, тут відкривається друге дихання. Ненадовго – але відкривається. І цим можна і треба скористатися, але.

Курортний роман – це наркотик. І, як будь-який наркотик, він покликаний знести дах, а потім підступно ввергає в ломку за усіма цими стрічаннями світанків, за усіма цими зубодробильними поцілунками, купаннями голяка і пінними вечірками. За все ж житті доводиться платити. Тому якщо ви зважилися на курортний роман з метою ковтнути адреналіну – ковтайте. Якщо ж ви не впевнені, що цією дозою адреналіну ви не вдавитесь, особливо якщо ви вирішили набратися хоробрості і нарешті зрадити насточортілій дружині чи чоловікові – будьте готові, що після двох тижнів ейфорії на пісочку вам доведеться довгими зимовими вечорами просиджувати в тузі й гризоті. Адже повертатися з раю в сірі будні завжди важко – особливо, якщо молодик з фарбованим чубом, такий несхожий на вашого лисіючого чоловіка, обіцяв вам гори й доли, клявся, що дзвонитиме щовечора і за два місяці забере вас з вашої київської обшарпаної висотки в розкішний пентхауз – і не дзвонить. Бо таких, як ви, у нього вагон на кожному пляжі колишнього СНД. А у вас через вашу пристрасть до пригод може ненав'язливо розвалитися ваш вистражданий багаторічний шлюб. Рівноцінна заміна?.. Навряд.

Якщо все на світі має початок і кінець, то курортного роману це стосується насамперед. Про це варто пам'ятати, ще пакуючи валізи, аби не плакати гірко потім, їх розпаковуючи. Відтак, дорогі дами й кавалери, – повернулися ви з морів, а чи тільки туди ладнаєтесь, – будьте обачні. Курортний роман на те й існує, аби кидатися з головою у пригоди, котрих ви позбавлені щодня, але це не означає, що у вас повинні відмовити гальма. Можна привезти з відпустки прекрасні фото і приємний присмак скороминучої романтичної авантюри, та не варто везти важкий багаж подружньої зради, помножений на букет венеричних хвороб різного степеню важкості.