Жаба чи принц? Проблема вибору

Ми з дитинства пам'ятаємо казки, де головний герой (в нашому випадку – героїня) цілує жабу, і вона перетворюється на прекрасне створіння, наділене чудесними здібностями. Адже це мрія кожного – махнула перевтілена жаба одним рукавом – маєш забезпечення харчами до кінця днів своїх, махнула іншою – маєш "Лексус", чи на що там тепер міняють колишні карети з конями. З іншого боку, не все так просто навіть у казках, і часто-густо принців перетворювали на жаб через те, що вони були самозакоханими, черствими й байдужими хамами – одне слово, втіленням досить великого відсотка сучасних мужчин. З принцесами в ті часи діялись набагато гірші речі, бо і яблуками їх труїли, і в кришталевих трунах і закинутих палацах заживо ховали, але тим, кого цікавить порівняльна характеристика катування королівських осіб різної статі в прадавні часи, краще звернутись до братів Грімм і подібних історичних джерел.

Чи справді з жаби постане принц, якщо ми її поцілуємо? Де гарантія того, що казка не матиме зворотного ефекту, і потім доведеться, як співається в древній пісні, любити те, що сама й зліпила? Для наочності нам знадобиться принцеса. Вона у нас є – звуть її, наприклад, Зоя, їй тридцять два роки, вона середній спеціаліст середнього профілю в середньостатистичній фірмі з середньостатистичними зарплатами – таких принцес ми можемо щодня бачити десятками на вулицях будь-якого міста. Зоя неодружена, не має дітей, любить готувати і взагалі мріє про велике кохання. Заради цього вона ладна цілувати будь-яку жабу, котра їй трапиться на очі. Але сталося дещо не так, як мріяла про те Зоя, п'ючи вино з подругами, – першим на її шляху зустрівся принц. Не потвора, котру можна цілувати тільки в суцільній пітьмі, а справжній принц на іномарці.

Звали принца Діма. Він був незалежним у поглядах 38-річним арт-менеджером із зарплатнею вище середньої та світоглядом глибшим за пересічні. У нього було русяве волосся і тіло Аполлона. Він знімав розкішний лофт у центрі, одягався у костюми від Армані і вразив Зою тим, що на перше побачення приїхав із запізненням у півгодини, зате із велетенським букетом троянд. Аби не випробовувати долю, Зоя запропонувала принцу жити разом. І Діма погодився. Він покинув свій лофт, перевіз у скромну квартику Зої свої двадцять костюмів від Армані, і новостворена пара заходилась налагоджувати спільний побут. Зоя була на сьомому небі і не втомлювалась вихваляти коханого перед усіма знайомими. Знайомі, якщо вони були чоловіками, стримано вираховували подумки, скільки ж отримує принц, аби мати таку машину і так виглядати, а знайомі жінки заздрили, навіть не криючись.

Зоя взяла на себе втричі більше обов'язків на роботі, аби не бути ярмом на шиї в свого перспективного обранця, хоча всі хатні видатки і далі лежали на ній – свою зарплатню Діма витрачав на якісь важливі чоловічі справи. По роботі вона стрімголов летіла додому, аби встигнути привести до ладу оселю і приготувати вечерю. Вона відмовляла собі у посиденьках з подругами, бо це дратувало принца, і допізна чекала його з корпоративів, де він вирішував якісь питання до другої-третьої ночі. Вона прасувала йому костюми і домовлялась про ремонт авта, доки коханий дивився футбол. Вона перестала користуватись косметикою, бо йому здавалося, що вона виглядає надто виклично. Адже як можна було йому суперечити – він був її принцом! Не кожній трапляються принци, вона повинна це розуміти. На її місці могла б бути перша-ліпша, але це щастя припало саме їй, тому вона повинна цінувати те, що має. Вона цінувала. За рік такого спільного життя Зоя почала виглядати на всі сорок п'ять, а принц спіймався на гарячому, якось привівши коханку в її квартиру. Відповіддю на її сльози був вирок: "Ти сама винна, занедбала себе, а хіба ти не розумієш, що тобі випало щастя жити з принцом?"

Після розставання і довгої депресії Зоя зустріла Петю. Петя був не надто показним сантехніком середнього віку, не мав машини і костюмів. Він нічого не вимагав і ні на що не натякав. Його завданням було просто зробити життя коханої комфортним. Він забирав її з роботи, готував їй, втомленій і все ще розбитій спогадами про принца, вечері, перезнайомився з її подругами, і постійно наголошував, яка вона красуня. Він потай економив, аби купити собі хоч один пристойний костюм, – як же можна виглядати бомжем біля принцеси!

…Історія ця банальна, однак правдива. Діма й досі сам. Він розтовстів, частково зносив свої костюми, та все не втомлюється доводити пересічним подружкам, що він – принц, і вони повинні цінувати щастя, котре впало на них у його подобі. Петя і Зоя живуть душа в душу. Вони їздять подорожувати разом, завели собаку, зробили ремонт у квартирі і думають взяти авто в кредит. Тому, якщо сталось так, що у Зої ви впізнали себе, – гарно помізкуйте, кого обирати. Аби не вийшло так, що, поки ви заціловуєте до смерті безперспективного принца з жаб'ячою душею, десь поряд про вас мріє жаба з серцем принца.