Без варіантів

Перша в незалежній історії лігочемпіонська спроба "Дніпра" виявилася провальною. Український віце-чемпіон був битий віце-чемпіоном із Данії. В нашої команди і в нашого тренерського штабу не знайшлося жодних аргументів. Ми були відверто й об'єктивно слабшими за суперника, який не хапає зірок із неба, але вміє використовувати власні переваги й недоліки опонента. Що вміємо ми – наразі це запитання залишається без відповіді. Відтак залишаємо Лігу чемпіонів, навіть не грюкнувши дверима. Без варіантів.

КОПЕНГАГЕН - ДНІПРО - 2:0. Відеоаналіз матчу

Хоча чогось подібного сценарій першого матчу не передбачав. Нічого не змінилося в порівнянні з першим матчем. Ну, майже нічого. Знову розпочинати при 0:0, знову без дискваліфікованого Зозулі, травмованих Мандзюка та Матеуса, який грає на уколах, не готових Стрініча та Ротаня. Знову готуватися до виснажливо-тягучого матчу, знову не на рідній арені. Словом, наче й не було гри в Києві.

Але вона була. Хоч і згадати практично нічого (ну хіба що за винятком дій рафінованих бовдурів у перерві зустрічі). Проте маємо констатувати, що диспозиція таки змінилася. "Дніпро" вже не розглядався фаворитом двобою (маю на увазі не стільки для букмекерських ставок, скільки безпосередньо за грою), відтак для загального успіху мав запропонувати однозначно щось більше, аніж у першій грі. В цьому сенсі турбувала передовсім атакуюча ланка, позаяк у Києві запам'яталася хіба що вмінням товкти воду в ступі. Думалося, що й "Копенгаген" зіграє потужніше і впевненіше, аніж в першому поєдинку. Вдома ця команда вміє наступати на горло чужій пісні. Навіть такій гучній, як каталонська. Відтак якщо тиждень тому бентежила першочергово невизначеність, "незнання предмета", якщо так можна висловитися, то наразі ці передчуття трансформувалися в цілком реальну загрозу у вигляді вмотивованого і цілком фахового суперника. Якого голіруч не візьмеш. Доведеться добряче попітніти. Десь брати хитрістю, десь – витривалістю. Словом, доведеться пройти випробування на наявність класу. Або не пройти.

Маркевич зазначив перед грою, що суперники вивчили один одного, відтак зробити сюрприз навряд чи вдасться. Мовляв, усе залежатиме від футболістів, які з'являться на полі. Щось схоже говорив і його данський колега. Не мудруючи лукаво, Сольбаккен виставив фактично той же склад, що і в Києві. Маркевич пішов іншим шляхом, залучивши двох дебютантів і перекроївши гру в атаці. Попри все, Мирон Богданович таки хотів зробити сюрприз опонентові.

Застукати зненацька Сольбаккена такими пертурбаціями не вдалося. Гра не "відкрилася", команди ніби продовжували київський поєдинок. Аж раптом на рівному місці господарі активізувалися, особливо на тлі провалу гостей на лівому фланзі, і Корнеліус забив. Добре, що судді виявилися формалістами. Тривожний дзвіночок. Одкровенням стало й те, що данці після цього не заспокоїлися, а навпаки додали в швидкості. Якось невпевнено в ті хвилини почувався "Дніпро". Проте український віце-чемпіон витримав тиск і вирівняв гру. Щоправда, створити щось путнє в атаці не вдалося. Удар зі штрафного у виконанні Коноплянки – ось фактично увесь дніпровський скарб у першому таймі.

Але не стільки це тривожило. Окрім якогось тиску, елементарного пресингу, данці, як мені видається, нічого особливого не збиралися протиставляти суперникові. "Копенгаген" намагався діяти чіпко й швидко. На випередження. Чомусь мені здається, що до такої гри "Дніпро" мав бути готовим. Мав бути готовим за визначенням. Бо не один пуд солі з'їв. Натомість дніпропетровці, по-перше, дуже повільно діяли в обороні, а по-друге, й найголовніше, якось візуально легко дозволяли суперникові завершувати ігровий епізод – робити передачі й доводити справу до ударів. Одна з таких спроб – достоту безхитрісна – стала результативною. Футбольний бог віддячив Корнеліусу за незарахований гол та за витримку. Все це якось буденно вийшло, штатно. Як даність. Словом, не скажеш, що незакономірно. "Дніпро" в першій частині гри так і не зумів зібрати всього себе до купи. Розрізнені спроби в атаці, орієнтовані передовсім на індивідуальні дії Коноплянки та швидкість Матеуса, виявилися малопереконливими. Зате гра в обороні зайве переконала, що на даний момент ця ланка найпроблемніша. Особливо її лівий край. Чи правий. Чи центр. Боже, там хоч десь немає проблем? От вам і сюрприз від Маркевича. Схоже, у першому таймі наш тренер перехитрив самого себе.

Щоб перехитрити ще й колегу, довелося б робити якісь нестандартні кроки, бо Сольбаккен укотре довів, що з тактичним вишколом у нього все гаразд. Такого стандартним Коноплянкою не злякаєш. Відтак Мирону Богдановичу треба було дивувати по-справжньому.

Перше рішення українського тренера з цього приводу виглядало передовсім логічно, аніж дивовижно – на полі з'явився другий нападник – Селезньов вийшов замість Бартуловича, який, будемо відверті, провалив гру. Однак Сольбаккен відповів не менш упевнено – він і не думав грати другим номером. Узагалі-то, цілком очевидний крок, хоч і ризикований. Проте, вочевидь, якби тренер "Копенгагена" вирішив би з перших хвилин другого тайму грати на утримання рахунку, таке його рішення було б більш резонансним. Натомість перший же активний випад господарів завершився вдало. Знову данці забили з "володінь" Федецького. Це вже не тривожний дзвіночок, а цілий набат. А тут ще й Матеус попрохав заміну…

"Копенгаген" грав за ситуацією – виважено, грамотно, активно. Нібито й нічого особливого данський віце-чемпіон не демонстрував, але й цього виявилося досить, аби ставити для дніпрян нездоланні головоломки. Якось просто "Дніпро" проковтнув ті два голи, дуже просто. Класу, який мав побити організацію, у нашої команди не виявилося. Кадрові проблеми навряд чи можуть слугувати виправданням, бо щось схоже відчував і супротивник. До того ж, за всієї поваги, "Копенгаген" навряд чи можна назвати колективом топ-рівня. "Дніпро" ламав хребти й не таким. Зараз "не такий" запросто зламав хребта "Дніпру". За увесь матч – жодної переконливої атаки з нашого боку, жодного переконливого епізоду.

"Дніпро" так і не зумів зібрати себе до купи, Маркевич так і не зумів перехитрити свого візаві. Відтак усе закономірно. На даному етапі "Копенгаген" сильніший за "Дніпро", Сольбаккен сильніший за Маркевича. Ліга чемпіонів виявилася для дніпропетровського клубу непосильною ношею.

На жаль. Класик із цього приводу висловився влучніше: "Ех, бл…ська Данія! Пі…ц всім сподіванням"…

Доведеться знову перелаштовуватися на Лігу Європи.

Олександр Солнцев