Нова історична епоха. Як потяг до популізму та ізоляції змінить світ

Після Brexit, голосування у Великобританії за вихід з ЄС, а надто після перемоги на виборах президента США Дональда Трампа, відомого своїми різкими заявами щодо мігрантів та захисту американської економіки, світові лідери заговорили про кардинальні зміни, які чекають на світ.

Після періоду трансформації світ має увійти в нову епоху, стверджують лідери думок. Проте якими будуть ці зміни - ніхто не може сказати із впевненістю. Найбільш частими словами, якими характеризують майбутнє, стали "турбулентність" і "невизначеність".

На думку Франка Штайнмайера, вже колишнього голови німецького МЗС, з обранням Трампа старий світ ХХ століття нарешті залишився у минулому. "Які уявлення про світопорядок утвердяться в XXI столітті, як світ виглядатиме завтра - не визначено. Це питання залишається відкритим", - вважає Штайнмайєр.

Німецький дипломат порадив світові готуватися до зміни правлячих режимів. У першу чергу це стосується країн Євросоюзу, де на фоні Brexit почали набували популярності націоналістичні сили, які приваблюють незадоволене станом справ населення своїми гаслами про краще життя без ЄС. Зокрема, на прийдешніх виборах президента у Франції політичні експерти кажуть про великі шанси на перемогу Марі Ле Пенн, кандидата від ультраправого "Національного фронту", який до цього був аутсайдером.

Також непевна ситуація може скластися і в Німеччині, яка переживає міграційну кризу. Цього року тут мають відбутися вибори канцлера, а Християнський демократичний союз Ангели Меркель вже здає позиції на користь правої популістської партії "Альтернатива для Німеччини", яку було утворено кілька років тому на хвилі євроскептицизму.

Рівень популізму дійсно зростає у всьому світі, проте Меркель не втрачає оптимізму. Так, в одній зі своїх останніх заяв німецький канцлер сказала, що світ вступає у нову історичну еру, у якій вирішенням всіх світових проблем стане відкритість, а не популізм, поляризація та ізоляція.

Можливо, так дійсно і буде - через певний період часу. А поки ж серед населення у найбільших країнах світу спостерігається вияв цікавості і прихильності саме до популістів-націоналістів, які виступають за закриття кордонів та економік, часто проголошуючи при цьому нездійсненні економічні обіцянки. На те, щоб зрозуміти, що політика протекціонізму та ізоляції не працюватиме на благо кожної окремої країни, виборцям знадобиться час, за який до влади встигнуть прийти популісти, які формуватимуть міжнародні відносини на найближчі кілька років.

Насправді популярність ізоляціоністської риторики, як показує історія людства, тимчасова й швидкоплинна. Щоправда нинішня ситуація має свої нюанси, кажуть політологи і міжнародники, до яких за прогнозами звернувся ТСН.ua. Водночас економіст взагалі зазначає, що зараз насправді стартує період змін одних економічних об'єднань на інші - залежно від нових політичних уподобань. Адже сам процес світової економічної інтеграції, який передбачає відкритість національних економік, вже не зупинити.

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень:

- Ангела Меркель у своїх висловлюваннях намагається підтримати позитивне мислення. Адже домінуюче слово, яке зараз зустрічається у заявах західних політиків та інтелектуалів - це невизначеність. І мені здається, якщо і говорити про якийсь перехід, то він пов'язаний скоріше з цією невизначеністю. А невизначеність, за великим рахунком, може привести світ, куди завгодно.

Може статися і так, що світ може на довгий час залишитися у стані цієї невизначеності. Наприклад, Україна живе так уже тривалий час. Це не дуже зручний формат, але ми вже давно призвичаїлися до цього, тож внутрішньо ми готові до певного рівня невизначеності.

Після 1991 року однією з важливих складових світу - світу демократії і лібералізму, які перемогли, - було чітке бачення майбутнього та шляхів розвитку. Усе було логічно і передбачувано. Сьогодні ж дискусії, що виникають, пов'язані саме з кризою цього ліберального уявлення про майбутнє світу.

Ми дійшли до певної межі, за якою може бути що завгодно. І ця межа - це криза соціального світового порядку, криза лібералізму

Я не знаю, яким буде світ. І навряд чи хтось зможе щось передбачити. Проте я впевнено прогнозую, що ми входимо у період дуже серйозної турбулентності, коли зусилля одного політика чи групи політиків-популістів може призвести до доволі великих негативних наслідків, які потім доведеться усувати впродовж тривалого часу.

Риторика про третю світову війну виглядає мені серйозно надуманою. Навряд чи це стосується серйозних наукових прогнозів. Справді, ситуація на Близькому Сході не зміниться на краще впродовж ще тривалого часу. Близький Схід увійшов у період турбулентності, пов'язаний з руйнуванням старого соціального порядку і формуванням нового з революційністю ісламізму, який водночас виступає і як альтернатива ліберальному світу. Це модель закритого суспільства, яке є альтернативою відкритому.

Це можна порівняти з інтерактивною мапою погоди, на якій під час негоди виникають зони підвищеного тиску або низької температури, які охоплюють певні території. Зараз дійсно є відчуття наче ми напередодні якоїсь бурі, але вітер може змінитися у будь-який момент. Насправді історія людства доводить, що таких періодів було чимало.

Просто ми дійшли до певної межі, за якою може бути що завгодно. І ця межа - це криза соціального світового порядку, криза лібералізму.

Володимир Фесенко, голова Центру політичних досліджень "Пента":

- Перемога Трампа на виборах президента США і Brexit - це дві потужні події, які засвідчили початок нових тенденцій. Чи будуть ці тенденції домінувати - побачимо.

Справа тут не у відмові від глобалізації. Справа в тому, що відновилася конкуренція, боротьба двох протилежних підходів. Перший підхід - давній, який в останні десятиліття став домінуючим і набрав великої потуги. Це тенденція до вільної торгівлі. Цей підхід реалізовувався у різних інтеграційних економічних об'єднаннях. Деякі об'єднання, як наприклад, Європейський союз, від економічних інтеграційних об'єднань переходили до політичних форм. Деякі залишалися суто економічними, наприклад, Меркосур у Південній Америці або НАФТА у Північній Америці.

Протилежний підхід - це протекціонізм, захист внутрішніх ринків, захист від неконтрольованої міграції. Іноді його описують як національний економічний егоїзм. Цей підхід набуває популярності, його підтримують у великих країнах - США, Великобританія.

Якщо після США і Великобританії він матиме продовження в інших країнах та інших формах, тоді дійсно можна буде сказати, що почалася нова доба. Інша річ - чи надовго?

Змагання прихильників вільної торгівлі з прихильниками протекціонізму продовжується з XVIII століття. І зараз це просто нова хвиля, новий сплеск. Проте у нинішній ситуації є свій нюанс. Раніше, як правило, прихильниками принципів вільної торгівлі, фактично економічної глобалізації, виступали найбільш потужні країни, які домінували у світі. А зараз найпотужніша держава світу - США - перебуває під керівництвом протекціоністів. Китай, який у ХІХ столітті намагався закритися від глобалізації і який Штати примушували відкритися, сьогодні навпаки - виступає в ролі захисника вільної економічної торгівлі у той час, коли США відмовляються від інтеграційних економічних проектів.

Історичний досвід свідчить, що економічні протекціоністи, якщо і перемагали, то локально, в окремих країнах, і, як правило, тимчасово

Водночас і Європа стає майданчиком для таких змагань. В Європі частина політичних еліт виступає за продовження вільної торгівлі і процеси економічної і політичної інтеграції в рамках Євросоюзу. Інша частина політичних еліт навпаки виступає за те, щоб закрити ЄС від подальшого розширення, обмежити вплив спільних інституцій ЄС. А деякі політичні еліти виступають взагалі проти євроінтеграції, фактично намагаючись зруйнувати ЄС. Партії цих націонал-популістів, прихильників національного політичного й економічного егоїзму, достатньо популярні зараз в деяких країнах ЄС. Вони поки не домінують, але сама їхня поява - євроскептиків і єврокритиків - свідчить про те, що це змагання набуває обертів і стає драматичнішим.

Епоха домінування проектів економічної інтеграції йде на спад, переживає певну кризу. Чи прийде на зміну їй епоха протекціонізму - я не впевнений. Історичний досвід свідчить, що економічні протекціоністи, якщо і перемагали, то локально, в окремих країнах, і, як правило, тимчасово. Все ж таки тренд на економічну інтеграцію домінував в сучасному світі і, скоріше за все, він і далі розвиватиметься.

На підтвердження цього варто згадати про те, що інформаційно-технологічна інтеграція (а це поява новітні інформаційні технології, охоплення мережею інтернет практично всього світового інформаційного простору) продовжується і зупинити її буде неможливо.

Загалом, змагання протекціонізму і вільної торгівлі буде ключовою колізією, ключовим протиріччям найближчого історичного періоду як у політиці, так і в економіці.

Олег Устенко, директор Міжнародного Фонду Блейзера:

- Зараз відбувається одразу декілька процесів. З одного боку, зростає популізм. Практично у будь-якій країні запит з боку виборців на популізм виріс в рази. Це доводять і вибори, які проходили в Європі, і вибори в США, це показує і велика частина риторики політиків у країнах з економікою, що розвивається, в тому числі і в Україні. Я маю на увазі, що орієнтація політиків і їхні спроби мобілізувати голоси спрямовані якраз на ту частину населення, яка згодна і хоче чути подібного роду популістські заяви.

Проте з точки зру економіки ці популістські заяви не лише не завжди обґрунтовані, а часто суперечать одна одній. Для прикладу варто згадати гасла, які висувалися Трампом. З одного боку він обіцяв зниження податкового тиску на бізнес, зменшення дефіциту державного бюджету, зниження боргового навантаження в США і в той самий короткостроковий період часу - програми бюджетного стимулювання економіки. Але одночасно втілити усе це неможливо.

Те саме відбувається і в Європі. Повернення робочих місць, сильні соціальні програми і знову-таки зниження боргового навантаження. Це економічні речі, які суперечать один одному. Складно собі уявити, що можна виробити зовсім нову модель. Є якісь економічні закономірності, які ігнорувати просто не можна.

Прагматизм настільки різко зростає в політиці, що він, з однієї сторони, є наслідком того, що політики відчувають необхідність загравати зі своїми виборцями, з іншого боку, це може бути складовою нової об'єктивної реальності, яку називають new normality - "нова нормальність"

Відтак, є тренд на збільшення економічного популізму. Варто зауважити, що населення в багатьох країнах невдоволене. В одних не зростають реальні доходи, у інших зменшується соціальний захист. Треті бояться конкуренції з боку мігрантів. Населення законно висловлює свої побажання і хоче, щоб його почули, і воно не вірить в старі політичні еліти. Тому є запит на популізм. Проте такі популістичні обіцянки можуть призводити до додаткового економічного дисбалансування.

Паралельно з популістичними тенденціями, в промовах політиків звучать такі прагматичні, мало не ізоляціоністські речі. Наприклад, США вийшли з Транстихоокеанського партнерства, одночасно з цим звучать заяви про вихід із НАФТА (угода про вільну торгівлю між Канадою, Мексикою і США, - ред.) та про відмову від зони вільної торгівлі з Євросоюзом.

Прагматизм настільки різко зростає в політиці, що він, з одного боку, є наслідком того, що політики відчувають необхідність загравати зі своїми виборцями, з іншого боку, це може бути складовою нової об'єктивної реальності, яку називають new normality - "нова нормальність". Те, що було ненормальним раніше, зараз вже стає нормальним. І підстав думати, що в умовах нової нормальності прагматизм та ізоляціонізм зменшуватимуться, немає. Вони об'єктивно зменшаться лише через певний період часу, впродовж якого ми бачитимемо створення нових регіональних союзів.

Тобто, ми бачитимемо процес ізоляціонізму і зростання прагматизму, що у свою чергу втілюватиме у життя інші процеси, інші утворення, інші регіональні союзи. Наприклад, зараз Штати вийшли з Транстихоокеанського партнерства, проте цілком можливо, що туди увійде Китай. А за ним не факт, що не вступить Росія.

Можливі будь-які нові форми союзів. Тому Меркель має рацію в тому плані, що ізоляціонізм з одного боку буде породжувати глобалізм на іншому полі.

Ольга Скичко