Напади на українців у Польщі: Навроцький і ПіС мовчать, намагаючись врятувати рейтинги, поки рівень ксенофобії зростає

У неділю, 9 серпня, у 22-х польських містах пройшли акції під гаслом «Не будь байдужим». Люди вийшли на вулиці проти насильства щодо українців. Організатори демонстрацій наголошували, що українці є цінною частиною польського суспільства й напади на них є неприйнятними. Вони також роздавали наліпки з написом «Не будь байдужим», закликаючи наклеювати їх на дверях магазинів, ресторанів як знак, що там українці можуть розраховувати на допомогу та почуватися в безпеці.

Минулої п’ятниці, 7 серпня, біля канцелярії прем’єра у Варшаві теж пройшла демонстрація під гаслом «Моя Польща не б’є, не ображає й не підбурює». Учасники вимагали від польської влади вжити рішучих заходів і протидіяти насильству, нападам та цькуванню українців, передавши до офісу Туска та МВС відповідну петицію, яку підписали 11 тис. людей.

Протести стали реакцією на суттєве збільшення кількості нападів на українців у Польщі, причому саме актів фізичного насильства, побиття, в тому числі жінок і дітей. Останній випадок стався в Легниці, коли полька вдарила двох українських дівчат-підлітків і хлопця, який намагався їх захистити, кулаком у шию та обличчя. Інший гучний випадок, який облетів соцмережі та ЗМІ, був в місті Бєльсько-Бяла — дорослий чоловік накинувся на українських дітей з образами й фразою «спер**ляй до України». Також ТСН.ua вже писав, як у травні у Варшаві п’ятеро поляків, серед яких було троє неповнолітніх, жорстоко побили підлітків з України.

Чому мовчить президент Кароль Навроцький та партія «Право і справедливість», а польський політикум не робить нічого, щоб зупинити напади на українців? Чи розуміють у Варшаві, що з наближенням парламентських виборів у їхній країні наслідки можуть бути ще гіршими? Читайте в матеріалі ТСН.ua.

Перший рік Навроцького: ні слова про напади на українців

У середині липня Rzeczpospolita, посилаючись на дані головного управління поліції, оприлюднила шокуючі цифри: за першу половину 2026 року українці, які проживають у Польщі, подали 180 заяв про злочини на ґрунті національної ненависті та етнічного походження, що на 30% більше, ніж у 2025 році. Якщо динаміка збережеться, кількість таких заяв може сягнути 360 до кінця року. Варто окремо підкреслити, що мова лише про зареєстровані випадки. Тож можна лише здогадуватися, скільки їх насправді стається кожного дня по всій Польщі.

Дональд Туск кілька разів закликав Кароля Навроцького відреагувати на хвилю насильства проти українців у Польщі, бо мовчання шкодить репутації держави. Прем’єр нагадав, як президент говорив про «шляхетні чоловічі поєдинки» в контексті бійок футбольних фанатів (Навроцький зробив цю заяву будучи кандидатом у президенти Польщі, наголосивши, що й у його житті це було — Ред.). Туск також звернув увагу, що один із трьох учасників нещодавнього жорстокого побиття української пари у Вроцлаві через зауваження в магазині та український акцент називав себе в соцмережах «захисником польського кордону».

«Зло завжди візуально привабливіше. Репутацію можна зруйнувати набагато швидше, ніж побудувати. Я очікую, що президент дуже чітко проведе межу і скаже: „Стоп“. Не існує жодного алібі чи виправдання для таких актів насильства. Час із цим покінчити, тому що це насильство поширюється», — заявив Туск.

Проте за весь цей час президент Кароль Навроцький не сказав ні слова про зростання ксенофобії і нетерпимості за національною ознакою щодо українців у Польщі, включно з кричущими фактами побиття, зокрема жінок і дітей. Навіть минулого тижня, влаштувавши пишний політичний мітинг до річниці свого перебування на посаді у внутрішньому дворі президентського палацу у Варшаві, Навроцький зробив вигляд, що нічого не відбувається. Він закликав уряд знизити ціни на електроенергію, обіцяв змінити модель президентства, щоб Сейм ухвалював його законопроєкти, й багато говорив про парламентські вибори восени 2027 року. Втім про Україну Навроцький все ж згадав.

«Інтерес Польщі — щоб Україна й українські військові якнайкраще давали раду з пострадянською РФ і тримали її якнайдалі від Польщі. Нехай вбивають совєтів, які на них напали. У цьому вони завжди можуть розраховувати на нашу допомогу, бо там, де б’ють московитів — Польща допомагає, навіть якщо безпосередньо не бере участі у війні», — заявив Навроцький, додавши, що також у їхніх стратегічних інтересах — щоб бандерівські прапори не майоріли ні у Варшаві, ні в Польщі.

Відсутність відповідальності: чи має відреагувати Брюссель

На своєму політичному мітингу, де виступав репер Лешек Казмєрчак (який у 17 років прийняв іслам), Навроцький також скопіював риторику Дональда Трампа, сказавши: «Польща передусім, поляки передусім». Політики партії «Право і справедливість» теж не виявляють бажання взяти на себе відповідальність за розпалювання антиукраїнської істерії в Польщі. Ба більше, під час програмного з’їзду віцепрезидент ПіС, євродепутат Тобіаш Бохенський заявив, що в разі перемоги на виборах одним із перших їхніх рішень стане депортація українських чоловіків призовного віку, які працюють у Польщі нелегально. А почати пропонують із будівництва центрів депортацій.

У польському МВС такі заяви назвали суцільним абсурдом і популізмом. Дані Служби соціального страхування вказують, що 95% українських чоловіків у Польщі працюють легально та сплачують податки. Проте заяви представників ПіС зрозумілі. Результати останніх соцопитувань свідчать про падіння рейтингу «Права і справедливість» на 5,6% — до 17,2%. Перше ж місце утримує провладна «Громадянська коаліція» з 30,3%. Щоправда, й представники проурядової партії лише нещодавно почали публічно засуджувати напади на українців, віддаючи до цього перевагу критиці української влади.

Не лише слова та дії польських політиків, які вчергове підігрівають антиукраїнську істерію, щоб заробити електоральні бали, виливаються в побиття українців на вулицях польських міст. На жаль, і бездіяльність теж. Лише нещодавно речник уряду Польщі Адам Шлапка пов’язав зростання кількості нападів на українців із риторикою польської правиці, яка створила атмосферу безкарності. ТСН.ua неодноразово писав, як Туск називав помилкою указ Зеленського про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій (ССО) ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА», яку необхідно виправити.

Нагадаємо, що у відповідь Навроцький позбавив Зеленського найвищої польської нагороди — ордену Білого Орла, який український президент відправив до Варшави «Новою поштою». Від таких самих відзнак відмовилися й три українські президенти — Кучма, Ющенко та Порошенко. Й здавалося б, на цьому можна було б поставити крапку й припинити найбільшу за останній час кризу у відносинах між Києвом та Варшавою. Проте глава канцелярії польського президента Збігнев Богуцький закликає Туска все ж підписати рішення про позбавлення Зеленського ордена (для цього недостатньо рішення Навроцького, треба ще й підпис Туска — Ред.).

Соцопитування також свідчать: 51% поляків вважають, що протистояння між урядом та президентом негативно впливає на безпеку країни. Водночас, за даними опитування Центру дослідження громадської думки (CBOS), які були опубліковані в лютому цього року, 43% поляків заявили про неприязнь до українців як до нації. Днями у польському Гданську чоловік напідпитку напав на українця і двох поляків, назвавши їх «бандерівцями». В результаті одному з поляків цей агресивний чоловік зламав руку.

ТСН.ua писав, що Україна вже стала елементом парламентської передвиборчої кампанії у Польщі. Тож градус антиукраїнської істерії, яку польські урядові політики вже потроху намагаються приборкати, буде лише зростати з боку ПіС та двох проросійських «Конфедерацій». Проте, якщо кількість нападів на українців у Польщі й надалі зростатиме, своє слово має врешті сказати Брюссель. Польща — член Євросоюзу, тому за законодавством ЄС має запобігати проявам ксенофобії і публічного підбурювання до насильства чи ненависті через національне та етнічне походження.