Матері-орангутанги влаштовують своїм дитинчатам "побачення" для ігор: вчені зробили несподіване відкриття

Матері-орангутанги, які зазвичай ведуть усамітнений спосіб життя, можуть докладати додаткових зусиль, щоб забезпечити своїм дитинчатам спілкування з однолітками. До такого висновку дійшли вчені після багаторічних спостережень за дикими борнейськими орангутангами.

Про це пише Earth.

Що відомо про відкриття

Орангутанги значно менш соціальні, ніж багато інших людиноподібних мавп. Дорослі самиці переважно пересуваються лісом самостійно разом із дитинчатами, тому молодняк нечасто має можливість зустріти ровесників.

Водночас ігри мають важливе значення для розвитку молодих тварин. Під час них вони можуть відпрацьовувати рухові навички, вчитися взаємодіяти з іншими та краще справлятися з емоціями.

Дослідники проаналізували дані, зібрані на дослідницькій станції Туанан у Центральному Калімантані, Індонезія. Спостереження за дикими борнейськими орангутангами тривали 15 років і охопили понад 32 тисячі годин.

У дослідженні врахували поведінку 31 дитинчати, народженого у 14 самиць. Науковці фіксували маршрути тварин, їхнє харчування, соціальні контакти та ігри.

Виявилося, що дитинчата частіше гралися з ровесниками, які були приблизно такого ж віку. При цьому самиці частіше використовували ділянки лісу, де перетиналися їхні території із територіями інших самиць, коли їхні дитинчата були близькі за віком.

Соціальні зустрічі мали для самиць певну «ціну». У дні, коли вони проводили час поблизу інших орангутангів, тварини долали більші відстані та витрачали менше часу на пошук їжі.

Коли ж дитинчата справді починали гратися, матері пересувалися ще більше й годувалися менше.

Особливо цікавим було те, що самиці змінювали поведінку ще напередодні зустрічі. Вони частіше вирушали далі від звичних місць у напрямку центральної частини території іншої самиці.

Після того, як дитинчата погралися, матері поверталися до своїх звичних маршрутів.

На думку дослідників, це може свідчити про те, що зустрічі не завжди були випадковими. Самиці, ймовірно, стежать за іншими орангутангами поблизу та створюють можливості для соціалізації своїх дитинчат.

Водночас науковці наголошують: спостереження не дозволяють стверджувати, що орангутанги свідомо планують «побачення» так само, як це роблять люди.

Дослідники вважають, що результати демонструють важливу, але малопомітну форму материнської турботи. Самиці не лише годують, носять, захищають і навчають потомство — вони також можуть створювати умови для його спілкування з іншими дитинчатами.

Водночас майбутні дослідження мають з’ясувати, чи дають такі ігри довгострокові переваги молодим орангутангам і чи впливають вони на їхню поведінку в дорослому віці.

Науковці також помітили, що ігри відбувалися частіше в періоди, коли в лісі було більше фруктів. Це може свідчити про те, що за сприятливіших умов тваринам легше витрачати час та енергію на соціальну взаємодію.

Як ми писали раніше, науковці виявили новий вид хижого ракоподібного на глибині майже 8 тисяч метрів у Тихому океані — в Атакамській западині, де тиск приблизно у 790 разів вищий, ніж на поверхні. Тварину назвали Dulcibella camanchaca: вона мешкає в повній темряві за температури води трохи вище 0 °C, але здатна плавати, полювати, линяти та розмножуватися. Дослідники підтвердили, що це не лише новий вид, а й представник раніше невідомого роду. Яким саме чином організм ракоподібного пристосувався до настільки екстремального тиску, поки що залишається загадкою