Старий холодильник не можна просто викинути: куди здати техніку та скільки за неї заплатять

Залишлений біля сміттєвого контейнера старий холодильник або пральна машина може обернутися для власника суттєвими штрафами, про які більшість громадян навіть не здогадується. Чому звичний спосіб позбутися непридатної великогабаритної техніки вважається правопорушенням, як правильно її утилізувати та скільки насправді коштують такі прилади на ринку вторинної сировини, роз’яснили експерти.

Про це у коментарі УНІАН повідомили фахівці Центру Управління Відходів та юристка АО «Віннер Партнерс» Анастасія Руденко.

Що заборонено викидати у звичайні сміттєві контейнери

Згідно з українським законодавством, великогабаритні побутові прилади не належать до звичайних відходів, тому їх заборонено викидати у стандартні баки або залишати поруч із ними.

«З правової точки зору важливо розмежувати великогабаритні побутові відходи та звичайні побутові відходи, які можна складати в стандартний контейнер. Великогабаритну побутову техніку, до прикладу, холодильники, пральні та посудомийні машини, електроплити, великі телевізори не можна просто залишати біля звичайних сміттєвих контейнерів або поміщати до них, якщо через свої розміри, вона не може бути розміщена там. Якщо йдеться про мікрохвильовку, наприклад, і вона входить у цей контейнер, вона може бути туди викинута», — зазначила Анастасія Руденко.

Які розміри штрафів за порушення правил утилізації

За неправильне викидання техніки передбачена адміністративна відповідальність. Штраф для звичайних громадян становить від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 1360 грн).

Посадовим особам та підприємцям загрожує стягнення від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів. Крім того, за порушення правил благоустрою може застосовуватися стаття 152 КУпАП.

«Юридичне значення має те, чи може відхід бути розміщений у стандартному контейнері, та який порядок його збирання встановлений у конкретному населеному пункті. Тобто, як я вже сказала, якщо мікрохвильовку можна помістити у контейнер, вона не займає повністю весь простір — це не правопорушення», — підсумувала юристка.

Як правильно утилізувати великогабаритну техніку

Великогабаритні прилади слід передавати на спеціалізовану переробку: звертатися до пунктів прийому вторсировини, небезпечних відходів або замовляти вивезення у профільних компаній.

За словами представника Центру Управління відходами, для фізичної особи цей процес може бути складним, адже вимагає заповнення анкет із зазначенням ваги, виду та кодів класифікації відходів. Більшість компаній з утилізації взагалі не працюють з фізичними особами напряму.

Через це мешканцям багатоквартирних будинків простіше організовувати вивезення через ОСББ, яке оформлює документи від юридичної особи та здає техніку одразу партією.

Скільки можна виручити за стару техніку на брухт

Здавати техніку на металобрухт самостійно найчастіше недоцільно через витрати на логістику та оренду вантажівки. Ціна на чорний металобрухт у Києві становить у середньому від 3 до 6 грн за кілограм.

Оскільки сучасна техніка значною мірою складається з пластику та скла, «чиста» виручка за метал із пральної машини становить близько 100–150 грн, а за газову плиту — орієнтовно 250 грн.

Розцінки на інші види металів на ринку вторинної сировини:

• Чорний метал (сталь, залізо, чавун, труби, радіатори): 3–6 грн/кг;

• Мідь (дроти, труби, обмотки двигунів, радіатори): 450 грн/кг;

• Алюміній (банки, профілі, радіатори, посуд): 70–130 грн/кг;

• Латунь (сантехнічна арматура, деталі): 250 грн/кг;

• Бронза (втулки, підшипники): 250 грн/кг;

• Нержавіюча сталь (посуд, мийки, обладнання): 15–30 грн/кг;

• Свинець (акумулятори, кабелі): 50 грн/кг;

• Цинк (покрівельні матеріали, оцинковані вироби): 50 грн/кг;

• Титан (промислові, авіаційні та медичні деталі): 120–200 грн/кг.

Для відпрацьованих акумуляторів діють окремі правила прийому та спеціальні тарифи.

Нагадаємо, 2026 року фізичні особи сплачують податок на нерухоме майно за 2025 рік. Податкова розраховує суму та надсилає власнику податкове повідомлення-рішення (ППР), а обов’язок платника — перевірити дані в документі й не пропустити строк оплати.