Джентельмени невдачі

Запитайте у пересічного сталініста-комуніста і той вам підтвердить, що знищити мільйон громадян пострілом у потилицю, чи заморити голодом мільйон селян і не випустити їх за межі перекритої зони "село-колгосп", - то тяжка праця і своїх "більшовицьких" рук не вистачить. І не вистачало. Необхідні були сотні, і навіть тисячі, бійців, які й мусили виконувати цю рутинну щоденну роботу. Тисячі пострілів, а потім тіла вантажити, копати ями, скидати тіла, закопувати. І жодної автоматизації процесу - ручна робота: маузер, гвинтівка і лопата. Стільки людей потрібно було залучати на щодень. Та й "завдання" продрозверстки та конфіскації усіх продуктів проводили тисячі добровольців. І їх не везли здалека – наймали на місці. А кількості "сексотів" (сєкрєтних сотрудніков) ВЧК-НКВД-КДБ і злічити неможливо. Дослідники "світлого минулого" говорять про мільйони. Існують дані так званого "п'ятого" управління КДБ, що у період з 1967 по 1987 рр. на "профілактичній розмові" в конторі побувало біля 500 000 українців. І лише невелика частина стала донощиком-стукачем під серйозним примусом – охочих "пасатруднічать" було чимало. Були "сексоти" штатні і позаштатні. Таке відбувалося в Україні у 20-30-40 та 50-их роках минулого століття, а "стукачі" як клас самоліквідувався лише десь на зламі століть, якихось десять років тому.

Але усі ці люди нікуди не зникали і масової еміграції до правонаступниці Совєтського Союзу усі 20 років не спостерігалося. І їх нащадки, наші ровесники, також вийшли із своєї совково-сексотської сім'ї не з палкими почуттями любові до народу, який їх діди допомагали окуповувати та тримати в покорі. Усі вони живуть поруч. І на вибори ходять як вся решта громадян.

В Україні-2012 кількість добровольців режиму та охочих допомогти у щоденному покращенні також не бракує.Хто усі ці тисячі наймитів із китайськими вудилищами, на яких синьо майорить прапор єдиної спрямовуючої "партії добробуту"? Звідки з'явилися усі ці сотні бритоголових гопників-"журналістів", які допомагали спецпідрозділу "Беркут" рахувати голоси у виборчих комісіях та викрадати протоколи? Хто усі ці погодинні молоді й незалежні студенти у бомжуватих синіх целофанах "наш вибір"?

Вони – така сама частина постсовєтського народу, як і решта населення краю. Але їм так само страшно, як і представникам режиму, який поводиться за правилами і принципами окупаційної адміністрації, а не обраної народом влади.

Вибори вкотре показали їх нікчемну меншість. Страх незахищеної армією міліції та "конча-заспівськими" парканами бригади пацанів породжує їх напускну браваду й агресію. Та коли вони отримують у відповідь силу, яку описав ще сер Н'ютон у своєму другому законі, то по-щурячому втікають.

Неосталіністи зібрали свій врожай голосів з епохи кривавого комунізму – чортову дюжину відсотків совєтських пенсіонерів та їх духовних нащадків. А партія з одного регіону навіть у себе в контрольованих областях, де будь-яке інакодумство завжди випалювалося паяльником і вибивалося битою, заледве вичавила третину відсотків підтримки. І такої істерії, як у 2010-му,

такого масового "раболєпія" вже не вдається організувати навіть за чималі бюджетні гроші.

Намальовані Центрвиборчкомом 30% - слабкий аргумент порятунку для глави адміністрації Льовочкіна у протистоянні з начштабом Клюєвим за право не стати "цапом-відбувайлом" через провал партії. Насправді сумний погляд у майбутнє режиму, коли понад половина країни виступила проти тотального "покращення", простежується на ще учора вдоволених обличчях абсолютної влади.

Саме тихою істерикою можна пояснити увесь цей маразм останніх днів від дєдушкі з Калуги – допоки ще прем'єра Азарова. То він неприкрито критикує вибір виборців, то залякує киян відлученням від бюджету за неправильне голосування, то розповідає анекдоти для сліпо-глухо-німих: "Це були найкраще організовані вибори за історію незалежної України".

Насправді, у результаті виборів навіть з намальованими результатами у "команди професіоналів" вперше за три роки з'явилося відчуття їхнього апокаліпсису. Адже врятуються не усі – на всіх не вистачить літаків та офшорів. І таки доведеться відповідати не лише за крадіжку голосів та фальсифікацію виборів, але й за всі ці "відкати" на стадіонах, дорогах, аеропортах, газових платформах, "обленерго та облгазах", гелікоптерах та злітних майданчиках, ремонтах і покращеннях. І скільки б віце-прем'єр Колєсніков не займався самонавіюванням "ми сільни только патаму, што ми – адна команда", але у уряді "крєпкіх хазяйствєнніков" з'являється міцне відчуття, що усі вони "джентльмени удачі" в одному підбитому "деберкабері" без вітрил та весел:

І якщо народ чітко сказав своє виборче слово,

то залишилося лише довести формулу "джентльменів удачі" до повного і переможного виконання.