Смачне мистецтво

За всі часи покликання мистецтва не залишало в спокої громадську думку. Справді, що важливіше - висока музейна культура чи салон? Народна творчість чи виставка однієї картини для снобів? Здається, шальки терезів у випадку з проектом "Їжа" Олега Тістола хитнулися у більш демократичний бік всенародного споживання прекрасного.

Власне, прекрасного як такого на виставці небагато. Це всього лише картини, на яких зображено не дуже різноманітні страви, якими, у свою чергу, прикрашений інтер'єр кав'ярні. Скажете, безглуздо? Утім, сучасному художнику, щоб досягти будь-якого "безглуздого" на перший погляд статусу треба неабияк попрацювати, адже глузд переслідує нас буквально всюди. Особливо там, де ми його майже не помічаємо, коли, наприклад, заковтуємо черговий шматок вишуканої страви, роззираючись довкола чи то у пошуках контрасту, а чи задля підтвердження хоч якогось сенсу нашого перебування тут і тепер.

Скажімо, на виставці в кав'ярні. Невже саме тут місце для сучасного мистецтва, яскравим представником якого виступає автор? Чиї роботи, до речі, охоче купують на міжнародних аукціонах і замовляють ще, причому наперед. Мабуть, так, і це на сьогоднішній день цілком нормально для ситуації гетто, в якому опинився колишній радянський "общепит" в картинках.

З одного боку, в проекті Тістола, як кажуть, буденність об'єднується з мистецтвом, а сам він естетизує романтику ідеологічних кліше і міщанських штампів. Мовляв, за самими його стравами на обрамлених тарілках з назвами кшталту "Ковбаса. Каша" чи "Риба. Рагу" вільно визначити менталітет споживача, ну й посміятися, жуючи, з нього. З іншого боку, це зовсім не далеке радянське ретро, а цілком сучасний тренд, близький психології "салонного" мистецтва.

Адже це раніше критична максима про те, що ми їмо заради життя, а не навпаки, панувала на радянських кухнях, підносячи дух над тілом. А тепер? В сучасних кафе? Річ у тому, що хизуватися дорогим авто, яхтою чи будинком набагато складніше, ніж викласти у "Фейсбуці" картинки з виставки. На якій, як всі здогадалися, їдять. Таким чином, "Їжа" Олега Тістола - це підтримка моди на їдло як найбільш доступний широкій публіці спосіб соціальної презентації. З чим автора "харчової" виставки можно цілком гречно привітати – адже найбуденніші, здавалося, речі роблять з нас членів суспільства, допомагаючи також триматися в руслі сучасних мистецьких стратегій.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook и стежте за оновленнями розділу!