Ми знали, що ракета злетить

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Чесно, мені важко передати те, що відбувалось з нами, коли Falcon Heavy стартував.

Чесно. Ми до самого кінця не знали, чи відбудеться запланований старт Falcon Heavy. За кілька годин до призначеного часу на висоті 2,5-4 миль сила вітру з напрямком SE зросла до 21mph, що для ракети з такою конструкцією є критичною межею. Найстрашнішим було те, що повітряна маса мала різну щільність, і пориви були досить сильні.

Було багато проблем. Як на етапі розробок і креслень, так і на етапі виробництва і стендових випробувань. Зокрема, датчики, які робили ми, на етапі збирання спочатку показували різні показники під час 30,0 і +130 градусах, а мали б — ті самі. Потім, після лазерного зварювання, їх забирало вгору або вони взагалі не відповідали. Потім треба було домогтись, щоб вони показували питомий показник у вакуумі. І щоб цей показник був у рамках. Більше — брак. Менше — брак. Навіть ті, що коливались близько до гранічної межі, я відбраковував. Перфекціонізм, звісно, і мудохатись треба було більше, розрізаючи юніт знову і знову, але я про це не шкодую.

Головне, ми знали, що ракета злетить. Злетить у будь-якому разі, за будь-яких обставин. Бо десять тисяч інженерів, проектувальників, випробувачів — десять тисяч в усій країні, — протягом п'яти років працювали над цією ракетою. В нас була мета. Не факт, що ми на етапі виробництва її усвідомлювали.

Можу сказати за себе — я просто робив свою роботу, не особливо задумуючись над тим, наскільки глобальною вона може бути. Я просто приходив вранці у лабораторію, вбирав захисний халат, захисні окуляри і антистатичний браслет, і працював зранку до вечора, або з дня до ночі, залежно від зміни. Те, що в цю роботу буде вкладено, побачив і усвідомив вже набагато пізніше, коли через роки вже працював у іншому штаті на іншій роботі.

* * *

Напевно, по-справжньому я це усвідомив рівно за півхвилини до старту.

У нашому маленькому Командному центрі, всупереч усім суворим правилам, напхалось з п'ятьдесять чоловік. Сиділи за своїми місцями тільки я, моя напарниця Франческа, професор Рассел, і у своїх кабінках Трейсі,  яка відповідає за зв‘язок з усіма пунктами і вузлами, та старший офіцер Баррел. І навіть до них у кабінки напхалось стільки народу, що там стало нічим дихати. 

Ну, ми сиділи, бо ми мали там сидіти за протоколом. Решта стояли. Народу було так багато, що усі стояли, як оселедці у бочці. Суперінтендант (тобто завідувачка матчастиною бази) Сара МакКарті майже висіла в мене на шиї. Поряд, на моєму правому плечі, сидів заступник командувача, полковник Уолтон. У коридорі стояли ті, кому не вистачило місця всередині.

В нас було одинадцять технічних каналів — п'ять зі стартового майданчика, два з Центру управління польотами (ЦУП) у Флориді, два з ЦУПа у Ґоторні, один з Г'юстона, плюс трансляція. Ми бачили, як все розгорталось на наших очах. Стурбовані переговори метеорологічного посту і FCR на Флориді, перемовини майданчика LC39A з Ґоторном і гомін центрального зала, де зібрались працівники SpaceX.

А потім був старт.

Чесно, мені важко передати те, що відбувалось з нами. Ми були тільки спостерігачами, але ми сиділи за своїми станціями, і було таке враження, що ми також беремо участь у керуванні стартом.

Фотогалерея Історичний запуск Falcon Heavy: з'явилися фото злету найважчої ракети у світі (27 фото)

А коли зазвучала музика Боуї, ми заплакали. Я, Франческа і Сара, яку притисли так, що незрозуміло було, від чого вона плаче — чи то від незручної пози, чи то від того, що її любий сержант Маковскі був у цей час на посту, а не поряд з нею, чи таки через Falcon Heavy. Навіть вусатий еротоман, любитель журналу Playboy, старший офіцер Баррел, змахнув сльозу на командувача, полковника Ґвінна, який стояв поруч. Словом, це був якийсь масовий психоз — по технічному каналу ми бачили ЦУП у Ґоторні, де не тільки плакали, але й стрибали, несамовито розмахуючи руками, як на рок-концерті. Джоеля і Маріелу, операторів Dragon, не було видно, бо їхній сектор нам не показували, але підозрюю, що вони також у той момент не просто стояли.

***

Поки на Землі вирували пристрасті, чувак сидів собі спокійно у червоному родстері Tesla, праву руку тримаючи на кермі, а ліву поклавши на борт. Зовсім так, як робив це попередній хазяїн автівки у спекотній Каліфорнії.

На той момент було неважливо, чи вдало сів на баржу в Атлантиці центральний блок, і чому перед самою посадкою зник сигнал з бустера і з самого дрону. Чи втратили ми центральний блок, чи ні.

ВідеоІлон Маск запустив у космос свій старий автомобіль

Ракета стартувала з космодрому NASA у Флориді із особистим електромобілем Маска на Облавку. Ця "Тесла" за планом має дістатись орбіти Марса. За її кермом - манекен у скафандрі, а в салоні лунає пісня Девіда Боуї "Космічна дивина".

Ілон Маск запустив у космос свій старий автомобіль

Навіть тоді, коли ми дізнались, що центральний блок загинув, для нас це було вже неважливо. Те, чому не спрацювали хімічні ігнітори в двох двигунах гальмування, комісія розбиратиметься пізніше.

На той момент важливо було те, що на екрані ми споглядали сюрреалістичну картинку — червона автівка на фоні блакитної планети.

Запуск відбувся успішно.

З чим вас і вітаю! Дякую, що були з нами!

Тепер треба працювати далі.

Оригінал 

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Вибір редакції