Хто має стати новим прем'єром?

Нині в українському суспільстві бурхливо обговорюється тема формування нового уряду і, відповідно, хто має його очолити, виходячи з результатів виборів. При цьому окремі представники Блоку Петра Порошенка наголошують, що оскільки ця політична партія отримає найбільшу кількість мандатів, то саме її представник і повинен стати прем'єр-міністром.

Натомість в "Народному фронті" наполягають на тому, що за пропорційною складовою саме вони отримали найбільшу кількість мандатів, а, отже, виборці висловили їм більше довіри. І тому саме Арсеній Яценюк повинен стати новим старим очільником уряду. То хто ж має рацію?

Насправді Конституція України не встановляє, представником якої політичної сили повинен бути прем'єр-міністр: тієї, що отримала більшу кількість місць за пропорційною складовою, чи тієї, яка має більшу кількість мандатів, враховуючи як мажоритарну, так і пропорційну складову результатів виборів.

Підставою для такого висновку є положення ч.6 статті 83 Конституції України, в якій вказано: "У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України".

Тобто з суто формально юридичної точки зору абсолютно необов'язково, щоб саме представник політичної сили-переможця був призначений главою уряду. Більше того, лідер виборчих перегонів може навіть не увійти до складу коаліції, яка і вирішує, хто має очолити Кабмін і сформувати його персональний склад.

До речі, в сучасних європейських конституціях практично така сама картина - ніде не вказується, представник якої самі політсили має стати прем'єром. Виняток становить лише Греція, в якій згідно з Конституцією президент повинен доручити лідеру партії, яка отримала відносно більшу кількість місць в парламенті, вивчити можливість формування уряду. В усіх інших європейських державах очільник уряду визначається безпосередньо на підставі перемовин партій, що потрапили до парламенту.

Інша річ, що на рівні політичних традицій в окремих країнах сформувалося правило: лідер партії, що перемогла на виборах, стає прем'єр-міністром. Проте така політична традиція застосовується лише в парламентарних країнах з двопартійною політичною системою, де протягом тривалого історичного періоду за перемогу на виборах постійно борються дві потужні політичні сили. Так, в Німеччині ХДС (ХСС) традиційно конкурує з Соціал-демократичною партією Німеччини, а у Великобританії - лейбористи з консерваторами.

Разом з тим в більшості європейських країн застосовується інше неписане правило: можна виграти вибори, але програти процес формування уряду. Така ситуація виникає, якщо до парламенту проходить велика кількість партій, жодна з яких не має яскраво вираженої переваги. Тоді парламентська більшість формується ситуативно (Австрія, Бельгія, Нідерланди, Італія).

Україна є значно ближчою до другого варіанту. По-перше, в нас відсутня двопартійна політична система, а по-друге, внаслідок постійних змін до Конституції не могли бути сформовані і політичної традиції формування уряду. Є ще і третій важливий чинник: застосування змішаної пропорційно-мажоритарної системи в українських реаліях апріорі створює ситуацію, коли неможливо встановити, хто власне насправді переміг на виборах.

Відтак жодних формальних юридичних чи політичних підстав для обрання кандидатури майбутнього глави уряду вже сьогодні, без перемовин, - немає. Обидві партії-лідери виборчих перегонів мають рівне право посадити свого представника у прем'єрське крісло. Проте найголовніше, щоб незалежно від того, хто очолить Кабмін, інтереси українського суспільства ставилися нашими політиками вище за власні амбіції.

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!