Референдум чи вибори?

У теперішній складній ситуації України озвучуються різні рецепти виходу з кризи. Серед них називаються і два основних кроки, які вважаються класичними інструментами демократії.

З одного боку, РФ і сепаратисти всередині країни намагаються нав'язати нам референдум. Дарма, що питання для цього референдуму ніхто ще не сформулював, та й навряд чи сформулює. Адже ініціатори референдуму бажають розвалу України, а український народ та центральна влада навпаки мусить дбати про її єдність. Консенсус тут неможливий.

З іншого боку, багато хто сподівається, що ситуація в Україні може стабілізуватися після проведення президентських виборів, адже держава отримає легітимного главу. Дуже хочеться у це також вірити.

Проте виглядає так, що існує маса розчарованих людей, переважно колишніх прихильників "регіоналів", які почувають себе обманутими. З одного боку, їм задурила голову російська пропаганда. З іншого боку, у них де-факто немає навіть дійсного претендента на президентську посаду. Можливо, це рішення "регіональних" еліт також було свідомим і додатково підштовхнуло найбільш радикальних прихильників проросійського курсу на насильницькі дії.

Варто нагадати, що ми досі перебуваємо у пост-революційній ситуації

Чи є вихід у цій ситуації? Як здається, таким виходом можуть бути вибори, але не тільки президентські, а й дострокові парламентські. Адже лише парламент спроможний повноцінно представляти усі політичні настрої суспільства. Кожен, принаймні з тих громадян, хто пов'язує своє майбутнє з Україною, зможе отримати актуального представника – відповідну політичну силу у Верховній Раді. Лише так можна "почути Донбас" та вислухати кожен інший регіон, а також збалансувати усі ці інтереси через формування нового уряду.

Це питання, хоч як Україна і не зацікавлена у кадрових змінах в Кабміні, також є актуальним. Адже перемога Майдану дозволила у легітимний (з точки зору верховенства права) спосіб лише усунути узурпатора та його поплічників від влади. З формально юридичної точки зору діючий уряд також є цілком легітимним. Проте маємо завжди пам'ятати, що сформувала цей уряд Верховна Рада, яка ще у грудні 2013-лютому 2014 року була надійним опертям для В.Януковича, а 16 січня 2014 року остаточно зганьбилася ухваленням "диктаторських законів".

Отже, діючий парламент сьогодні не представляє існуючих настроїв у суспільстві, тобто не тягне на роль дійсного представницького органу. У його складі присутні і ті, хто "купив" або вичавив у адміністративний спосіб мандат на мажоритарних округах, і ті, хто "тушкувався", і ті хто нині "перефарбувався" або тимчасово "заліг на дно". Зрештою, значна частина депутатів відверто працює проти України - або прямо саботуючи роботу у Верховній Раді, або уникаючи візитів до Києва з елементарного страху перед правоохоронними органами.

Відтак, сьогодні вищі посадовці та провідні політики мали б дати чіткий сигнал суспільству, що одразу після травневих президентських виборів будуть призначені і дострокові парламентські вибори.

Нового виборчого закону Україна потребує однозначно і якнайшвдше

Канікулярний літній період традиційно є періодом бездіяльності Верховної Ради, тож вибори, призначені на вересень або жовтень цього року, не сильно вплинуть на працездатність парламенту. Важливо тільки забезпечити нову законодавчу базу для таких виборів, які унеможливлять мажоритарні закупівлі голосів і закритий дерибан місць у партійних списках. Тобто потрібна пропорційна система виборів за так званими "відкритими списками". Нового виборчого закону Україна потребує однозначно і якнайшвдше.

Складне юридичне питання – на яких підставах можна призначити дострокові парламентські вибори. Адже три наявні у статті 90 Конституції України підстави (зокрема: 1) несформування коаліції; 2) несформування персонального складу Кабінету Міністрів; 3) неможливість розпочати пленарні засідання протягом тридцяти днів) не підходять для конструктивного вирішення цього питання. Про штучні підстави нині дискутувати здається недоречним.

І тут варто нагадати, що ми досі перебуваємо у пост-революційній ситуації. Такі випадки не прописують у конституціях, тому і рішення має бути нестандартне. Аби новобраного президента не звинуватили у перевищенні повноважень, рішення про дострокові парламентські вибори має бути ухвалено самим парламентом. Тобто це має бути саморозпуск, звичайно, із повноцінним виконанням обов'язків Верховною Радою до обрання нового парламенту.

І про такий намір бажано оголосити ще до встановлення результатів президентських виборів. Вагомою підставою для виборів є також те, що у зв'язку з відновленням редакції Конституції 2004 року Верховна Рада отримала значно більші повноваження, тож тепер парламенту потрібно отримати від суспільства мандат на їхню реалізацію.

Зрештою, саме дійсно представницька Верховна Рада України і сформований нею уряд будуть спроможні у легітимний і виважений спосіб підійти до усіх пропозицій з усіх регіонів країни.