КДБ і я

Наші шляхи якось перетнулися – мої і Володимира Путіна. У серпні 1985-го 32-річний майор КДБ Путін приїхав у Дрезден. Він працював під прикриттям як співробітник консульства (офіційно обіймав посаду завідувач Будинком дружби СРСР-НДР – ред.), вербуючи науковців, журналістів і бізнесменів бути радянськими шпигунами на Заході. Тоді я часто бував у Дрездені й у інших містах Східної Німеччини. Я був 26-річним вчителем німецької мови у старшій школі. Тоді ж я писав докторську дисертацію про марксистсько-ленінську теорію мови і освіти у так званій Німецькій Демократичній Республіці.

Ми ніколи не зустрічалися (наскільки я знаю). Але у 80-х під час більш ніж двох десятків зустрічей, і через знайомих і добрих друзів, я відчув систематичну і патологічну підступність путінського шпигунського світу. Це тому, що путінське КДБ було творцем, наставником і хазяїном Штазі – усюдисущої поліції Східної Німеччини. І поки КДБ (і його наступниця ФСБ) залишається дещо таємничим, ми маємо вдосталь інформації про його найкращого учня.

Достатньо знати лише те, що в американського президента, який мав ділові стосунки з Росією, що тривають десятиліттями ще від часів Радянського Союзу, можуть бути реальні проблеми. Це – тіньовий світ автократів, клептократів, олігархів і організованої злочинності, часто пов'язаний із російською розвідкою.

Ось три причини для занепокоєння.

По-перше, російська і союзні їй розвідки завжди були нежерливі щодо інформації. Від своїх друзів я знаю Штазі як "GHG" – gucken, horchen, greifen – стежу, підслуховую, застаю на гарячому. Штазі прослуховували будинки, готелі, шкільні класи, ресторани, автомобілі, заправки, навіть католицькі сповідальні і місця у залі Дрезденської опери. Вони працювали під гаслами "дістаньте все" і "кожен несе потенційний ризик для безпеки країни". Очільник Штазі Еріх Мільке мав досьє на Еріха Гонеккера, лідера комуністичної партії Східної Німеччини. Штазі була оснащена армією інформаторів. Ти не хочеш доносити на свого сусіда? Це може коштувати тобі того, що ліки для серця, від яких залежить життя твоєї мами, раптом зникнуть із аптеки.

Комуністичні спецслужби вирили бездонні ями із липким клеєм, щоб ловити і компрометувати людей. Штазі збирали інформацію про сексуальні звички, особисті фінанси, медичні історії. Одного з моїх друзів пресували, намагаючись дізнатися, скільки я заробляю у вищій школі Ґонзаґи. Майже в 17-мільйонній країні були досьє на 6 мільйонів осіб. І ще 2 мільйони – на мешканців Західної Німеччини.

До чого я веду: будьте певні, що на Дональда Трампа, на його сім'ю і бізнес-партнерів Путін має досьє (у множині). Товстезні. То чи вразливі президент, його дружина і близькі ділові партнери до шантажу через комерційні оборудки й особисті зв'язки?

По-друге, росіяни ніколи не соромилися своїх операцій за кордоном. На початку 70-их шпигун Штазі Ґюнтер Ґійом вознісся аж до головного радника канцлера Західної Німеччини Віллі Брандта. Викриття Ґійома західнонімецькою контррозвідкою призвело до відставки Брандта в 1973 році. Одразу після викриття "совєти" намагалися відсторонити Ґійома, боячись, що його арешт може припинити політику розрядження напруженості з СРСР.

Розумний із півслова розуміє: Путін майже напевно намагався оточити Трампа своїми агентами впливу і "кротами". Напередодні Різдва Джеймс С. Генрі в The American Interest детально розповів, що російські зв'язки нашого (американського – ред.) головнокомандувача – через сім'ю і  колег із бізнесу – значні і каламутні. Хтось має почати опрацьовувати обширний список потенційних загроз. І перейматися треба не лише через колишнього радника з національної безпеки Майкла Флінна і радниками передвиборчої кампанії, які пов'язані із російськими агентами.

І останнє. Саме в Дрездені Путін довідався про скороминущість авторитарних режимів. Берлінська стіна впала в  листопаді 1989 року, і поки взимку разом зі своїми друзями-тріумфаторами я маршував містом, задумливий і готовий повернутися до Москви Путін почав згортати лавочку. Тепер як президент він тримає владу у найміцніших лещатах. І видається, він дійшов висновку, що сьогодні західні демократії не настільки стійкі (сильні), як були колись, і потенційно можуть впасти так легко, як і НДР. Ймовірно, з точки зору Путіна, трішки хакерства на виборах, доза пропаганди і дезінформації, дрібка шпигунства в домішку із самовдоволеністю, наївністю і новою моральною рівністю Заходу можуть підвищити шанси для переконливої переваги Москви. Це саме російський режим намагається розділити наших (американських – ред.) союзників у Європі, відсікаючи Америку, і розпалити сум'яття в демократичному світі.

Я не закликаю до полювання на відьом. Проте, надзвичайно важливо, щоб ми спокійно і свідомо дісталися до ядра російського впливу. Нам потрібно якомога швидше провести незалежну перевірку в обох партіях (Республіканській і Демократичній – ред.). Якщо історія і досвід – наші орієнтири, ми або знайдемо корінь і відітнемо його, або тоді чекаймо на скандал і безлад, які неодмінно нас заскочать у той час, коли ми найменше цього сподіваємося. 

Текст оригіналу читайте на the Atlantic Council

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і стежте за оновленнями розділу!