Головні причини прокрастинації

Напевно, в кожного з нас час від часу з'являється непереборне бажання відкласти важливі, не завжди приємні справи на потім — на п'ять хвилин, на годинку, а то і на завтра. Чи перекинути відповідальність за їхнє виконання на когось іншого, а самому тим часом зайнятися чимось приємнішим, наприклад, переглянути нову серію улюбленого серіалу або зависнути на години в чаті з друзями. Тобто, іншими словами, як модно зараз говорити, попрокрастинувати.

Якщо прокрастинація має тимчасовий характер, нічого страшного в цьому немає, можливо, ви просто втомилися і вам необхідний перепочинок. Але якщо цей стан набуває хронічності, тобто у вас є достатньо сил та ресурсів для виконання поставленого завдання, та ви все одно його відкладаєте на потім, знаходячи для себе все нові та нові відмовки-відмазки, то надалі це може вилитись в неабиякі проблеми. Такий самосаботаж гальмує не лише вчасне виконання справ, а й успішне досягнення поставлених цілей, як наслідок, зароджуючи невпевненість в собі та своїх силах.

Для початку спробуймо розібратися з причинами виникнення прокрастинації, адже будь-який наш стан ніколи не виникає на порожньому місці і своєю появою ніби намагається "сказати" про щось важливе.

Як би парадоксально це не звучало, але весь механізм прокрастинації спрямований на те, щоб ми нічого не робили просто так, намарно витрачаючи власні ресурси, а, навпаки, максимально їх берегли та примножували, у такий спосіб внутрішньо наповнюючись!

Насправді, прокрастинація наштовхує нас на дуже важливі роздуми про самих себе, про обраний шлях для досягнення цілей, про власне цілі, адже, якщо ми твердо переконані в правильності своїх дій та намірів, як правило, ми не зволікаємо з їхньою реалізацією, навіть якщо йдеться про написання нудного звіту чи наукової статті, бо чітко бачимо взаємозв'язок між проміжною дією і кінцевою метою… Розуміння причин власної прокрастинації, як правило, вже пів шляху до виходу з цього стану.

Найчастіше ми прокрастинуємо з кількох причин:

1. Прагнемо не своєї мети.Наприклад, аби відповідаючи очікуванням батьків, людина обирає фах, скажімо, юриста, до якого в неї абсолютно не лежить душа, але оскільки це престижно і фінансово вигідно, переконує саму себе, що це її власне рішення, проте внутрішнє невдоволення нікуди не зникає, а з часом лише наростає, змушуючи підсвідомо, а часом і свідомо саботувати та відкладати на потім не любу справу.

2. Сучасне суспільство — суспільство, де насамперед цінуються високоефективні люди, коли швидке та ефективне виконання того чи іншого поставленого завдання часто йде в збиток відпочинку і наповненню необхідними ресурсами, рано чи пізно приводячи до вигорання. Власне, прокрастинація в цьому випадку виступає таким собі "запобіжником", який покликаний захистити від зайвого виснаження та біганини за успіхом.

3. Для дорослих, які виховувалися в авторитарних сім'ях, тобто там, де авторитет обох батьків, або когось одного з них, не піддавався жодному сумніву, де все вирішувалось без урахування думки та ініціативи дитини, характерними проявами вже в дорослому житті є невпевненість у своїх силах, складність у визначенні власних цілей, намірів та постійне відкладання їх реалізації. Таким людям складно долати перешкоди та знаходити найбільш оптимальні шляхи для самореалізації. З боку створюється враження, ніби така людина прокрастинує, хоча насправді причина значно глибше. Якщо самотужки складно розібратися з цим станом, необхідно звернутися по допомогу до спеціаліста.

4. Брак вольових зусиль для досягнення цілей або, іншими словами, інфантильний спосіб сприйняття навколишнього світу та своєї ролі в ньому, коли культивується думка, що робити потрібно лише те, до чого лежить душа, максимально оточуючи себе комфортом. Такі люди часто працюють хаотично, без плану, або лише в залежності від натхнення чи дочікуючись чергових дедлайнів.

Тож якою б не була причина вашої прокрастинації, помітивши в собі її перші прояви, вживайте невідкладних заходів з їх нейтралізації.

Для початку виконайте для себе не складну техніку:

• Чітко визначтесь, що б вам хотілося робити замість виконання справи, до якої ніяк не доходять руки, тобто поставте собі питання і дайте на нього відповідь: що б мені хотілося зробити замість того, що мені потрібно робити. Наприклад, замість того, щоб писати нудний звіт — випити горнятко кави або поспілкуватися з другом.

• Поставте собі наступне запитання: що ви хочете насправді отримати, виконуючи цю дію? Наприклад, коли ви п'єте каву, можливо, відчуваєте себе в спокої і внутрішній рівновазі, наповнюючись енергією, або коли спілкуєтесь з другом, з'являється відчуття, що ви в центрі всіх найсвіжіших подій.

• Коли ви це визначили, уявіть найбільш яскраво, що ви вже це зробили. Ви не робите цього фактично, тобто, ви не йдете заварювати кави, чи набирати номер друга, але подумки проживаєте весь цей процес. Виділіть собі для цього кілька хвилин. Відчуйте в тілі, як з'являються очікувані відчуття. Наприклад, тіло розслабляється і наповнюється енергією, як після випитого горнятка кави, або в тілі з'являється приємна втома, чи, навпаки, легке емоційне збудження, як після розмови з другом.

• Доповнивши свій стан бажаними відчуттями, які ви неусвідомлено прагнете отримати, по суті "проживши" їх у своїй голові, поверніться назад до виконання необхідного завдання. Тепер у вас з'явився ресурс, за наявності якого ваша психіка стає більш цілісною і розуміння того, що для виконання поставленого завдання (наприклад, написання звіту) вам бракувало саме цих внутрішніх відчуттів. Як правило, якщо ви все зробили за вищеописаним алгоритмом, справи просуваються значно швидше і з меншим супротивом. Ба більше, за наявності цього внутрішнього ресурсу поставлені цілі бачаться набагато чіткіше та конкретніше.

Чому цей метод, попри всю його простоту, дійсно дієвий? Річ в тому, що для нашої психіки немає принципової різниці, чи ми фактично щось проживаємо в реальному житті, чи лише уявляємо собі, що з нами це відбулося, все сприймається щиро. Спробуйте на мить у всіх барвах уявити собі часточку лимона на язиці… Багато хто після цього дійсно відчує характерний кислий смак і слиновиділення, так, ніби реальна часточка лимона лежить на язиці.

Оригінал