Рік змін

Рік... а за відчуттями - десять. Рік тому в цей день я і уявити не могла, що усього за 365 днів поїду знімати художника, над яким знущалися сепаратисти. Я і слова такого тоді не знала - "сепаратисти". І про АТО я мала дуже приблизне уявлення, і БТРи я бачила лише в музеї, і смерть була для мене поняттям виключно ефемерним...

Рік тому цього всього в моєму житті не було і не мало би бути. Це вже потім ми з друзями стоятимемо на Грушевського, задихатимемося від газу і заглядатимемо в очі смерті. Вже потім я буду брехати батькам, що "я вдома і, звісно, на Майдан не піду, бо там страшно.."

Мені не було страшно. Нам усім не було страшно. Страшно – це коли ти сидиш в своїй зоні комфорту перед телевізором. А нам страшно не було. Вже потім в моїй країні почнеться війна. Страшна і нікому не потрібна війна. Це вже потім я буду їздити до Львова знімати сюжети про біженців з Донецька і Луганська. І слово "біженці" стане звичним також вже потім...

Я буду стримувати сльози під час своїх інтерв'ю... Бо хтось мені скаже: "Чому я ризикувала життям? Ну як це? Я ж крапля в океані... Це моя країна, я її люблю..."

Цей рік був найважливішим в моєму житті. Ця зима подарувала мені мене. Ця революція зробила з мене ту, якою я залишуся назажди.

Дорогі мої україніці, ви найкращі люди на планеті Земля.

Я пишаюся тим, що народилася в цій країні і в цей час.

Долучайтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!