Пільги для багатих: чому левову частину соцвиплат дають забезпеченим українцям

Наприкінці травня президент України Віктор Янукович приголомшив громадськість, заявивши, що систему пільг потрібно змінювати. За його словами, лише 23% соцвиплат йде на допомогу справді бідним людям, а решту отримують досить заможні люди, а часто навіть багаті. 

Така заява президента викликала масу невдоволення і критики з боку опозиції. ТСН.ua розбирався, чи дійсно президент має рацію.

700 видів пільг і трильйон гривень боргу

Щедрий перелік категорій осіб, які мають право на соціальну допомогу і різноманітні пільги, дістався сучасній українській владі від влади радянської. Частина пільг додалася в перші роки Незалежності України. 

З часом, на догоду тим чи іншим категоріям виборців, з'являлися все нові і нові пільгові категорії. Закони приймав парламент, і, природно, депутати не забували про себе коханих.
За підрахунками колишнього першого заступника міністра соціальної політики та праці, а нині експерта Центру Разумкова Павла Розенка, сьогодні в країні налічується близько семисот видів пільг. 

За інформацією Світового банку, в минулому році 70% жителів нашої країни отримали хоча б один соціальний трансферт.
Всього, за даними Центру громадської адвокатури, в Україні налічується близько 18 млн пільговиків: близько 5 млн ветеранів праці, 3 млн ветеранів війни, близько 2 мільйонів "чорнобильців", 2,6 млн інвалідів, "дітей війни" - більше 6 мільйонів осіб. 

Загалом у нашій країні різного роду пільги визначаються більш ніж півсотнею законів. Усього пільг налічується більше 600.

Експерти Світового банку дають наступну статистику: на соцвиплати в нашій країні витрачається приблизно 21% ВВП, з цих коштів на пенсії йде 16,5%, інші види соцстрахування - 2,5%, соцдопомогу - 2%. 

Україна на ці цілі витрачає стільки ж, скільки розвинені Європа, США і Японія. Більше за Україну витрачають тільки Угорщина, Боснія і Герцеговина, а також Хорватія.

Щорічні пільгові зобов'язання нашого уряду, які фінансуються з державного бюджету, оцінюються приблизно в 150 млрд грн. Прем'єр-міністр Микола Азаров сумарний борг уряду перед пільговиками оцінює більш ніж у трильйон гривень. "Щоб виконати всі зобов'язання України з соціальних пільг, необхідно чотири державні бюджети", - зазначає високопоставлений чиновник.

Проте в держбюджеті-2011 для надання пільг і соцдопомоги у Міністерства соціальної політики в сукупності було лише 38,8 млрд гривень; ще майже вдвічі більшу суму мали виділити пільговикам з місцевих бюджетів.

Грошей вистачає лише не третину

При цьому цілком очевидно, що держава не може забезпечувати всі виплати в повному обсязі. За словами голови Національного форуму профспілок України Мирослава Якобчука, фактичне забезпечення соціальних пільг для українців ніколи не перевищувало 30% від обсягу, закладеного в п'ятдесяти профільних законах.

Від решти виплат Кабінет міністрів регулярно намагається відбитися. У Раді лежить кілька законопроектів, в яких пропонується скасувати деяким категоріям пільговиків надбавки до пенсій та знижки на оплату комунальних послуг, санаторних путівок, залізничних квитків.

Причому в минулому році уряд вже робив кроки зі скорочення переліку пільг афганцям і чорнобильцям. До речі, ця історія отримала величезний резонанс. Тоді ця категорія громадян рішуче відстоювала свої інтереси в публічних акціях протесту. Втім, це скоріше виняток з правил.

Основна боротьба тихо ведеться в судових інстанціях: українці активно судяться з Кабміном, і щорічно обсяг позовів проти влади неухильно зростає. Щороку в судах розглядається понад мільйон адміністративних позовів проти держави, поданих нашими громадянами з вимогою виплатити їм гроші, які їм належать за законом.

За словами юристів, переважну більшість справ пільговики виграють, і держава тільки за рішеннями судів щорічно виплачує до десяти мільярдів гривень. На це навіть спеціально закладаються кошти у держбюджеті.

За даними Світового банку, за кількістю витрачених коштів на забезпечення пільг наша країна займає в світі четверте місце, але за ефективністю, напевно, одне з останніх, тому що основні виплати йдуть... не бідним, а забезпеченим людям.

Справа в тому, що в основному за пільги судяться люди небідні - прокурори, депутати, генерали, та й самі судді щорічно ініціюють сотні позовів. Фахівці Світового банку відзначають, що якщо в розвинених країнах соціальна допомога і пільги надаються передусім бідним, то в Україні прив'язки до рівня доходів не існує.

Згідно з дослідженням Світового банку, близько десяти відсотків українців, яких можна віднести до найбідніших, отримують лише 27% всієї соціальної допомоги. При цьому десять відсотків найбагатших теж користуються допомогою держави - на них припадає п'ять відсотків від усієї соцдопомоги. Не дивно, що частка найбідніших верств соціальної допомоги ще й знижується: якщо в 2005 році, за даними Світового банку, допомога незаможним становила майже третину всіх соціальних витрат, то в 2008-м - менше 20%.

Відзначимо, що в Українi пільги, на відміну від країн ЄС, не прив'язані до рівня доходу. Тобто, знижку на оплату комунальних послуг може мати як людина, що проживає в однокімнатній квартирі з мінімальною зарплатою, так і заможний бізнесмен, що живе в приватному котеджі в 300 м кв. Аналогічна ситуація і з транспортом – наприклад, українські депутати не хочуть відмовлятися від безкоштовного проїзду в міському транспорті, хоча переважна більшість з них їздить у автомобілях преміум-класу.

Також, за українським законодавством, чим вище у людини зарплата, тим більшу суму матеріальної допомоги вона може отримати. Наприклад, малозабезпечені сім'ї з дітьми мають право претендувати на соціальну допомогу в розмірі 75% від прожиткового мінімуму на місяць, а народні депутати щорічно отримують матдопомогу в сумі двох своїх зарплат - близько 35 тисяч гривень.

Підемо шляхом Росії?

Чиновники поки не визначилися, як вирішувати цю проблему, проте факт її існування вже визнали. І це дає надію, що незабаром будуть розроблені механізми її вирішення.

З більшою часткою ймовірності можна припустити, що держава піде шляхом монетизації пільг, такий шлях, наприклад, обрали в Росії. Однак для цього необхідно спочатку провести інвентаризацію таких пільг – зрозуміти, які пільги, в якій кількості і кому вони потрібні.

Так, наприклад, безкоштовний проїзд в транспорті більшості жителів-пільговиків сіл, на відміну городян, не потрібен.

"Поміняти систему пільг можна, але чи піде це на користь - невідомо. Для того, щоб дати відповідь на це питання, потрібно визначитися, які параметри системи потрібно міняти і які цілі і завдання стоять: потрібно зменшити витрати на пільги, або ми хочемо зробити адресну допомогу", - каже Олександр Жолудь, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень.

Експерт Центру Разумкова Павло Розенко каже, що важливим моментом реформування пільг є пільги за професійною ознакою. Тут принцип полягає в наступному: людина, яка працює і яка може себе забезпечувати, повинна отримувати нормальну заробітну плату. А не мізерну зарплату і мізерну подачку від держави у вигляді пільг.

"Але звичайно, не можна відмовляти людям в пільгах разом з реформуванням системи оплати праці. Треба щоб люди за свою важку роботу отримували гідну зарплату, але не пільги. Система та ідеологія пільг у всьому цивілізованому світі припускає, що виплати повинні отримувати люди, які не можуть працювати або найменш соціально захищені", - вважає Павло Розенко.

"Говорячи про реформування системи пільг, чиновники повинні починати з себе. Адже люди не розуміють, чому немає грошей на забезпечення пільг для багатодітної матері, зате є для чиновників і народних депутатів" - каже Павло Розенко

Світлана Єрьоміна