Росія створила "Новоросію", а зараз буде придивлятися до Харкова та Одеси

Американський військовий експерт Філліп Карбер разом із генералом-демократом Веслі Кларком не перший місяць лобіюють українські інтереси у Вашингтоні.

В ексклюзивному інтерв'ю ТСН Карбер розповів, які загрози постали перед Україною у зв'язку з російською агресією, де найвразливіші місця в обороні країни, як США допомагатиме українцям протистояти Путіну та що може зупинити нового "російського імператора".

- Філіпе, днями сенатор Інгоф зробив заяву, що вже готовий лист про так звану зброю для захисту, підписаний та узгоджений міністром оборони США. І ця зброя, за словами Інгофа, за лічені тижні рушить в Україну.

- Ну, листа я не бачив, тому напевно, говоритиму не про конкретні, а про більш загальні речі.

Я думаю, що дуже важливо знати, яку саме допомогу ми можемо надати Україні, і яка її мета. І насправді, їх три. В коростроковій перспективі, переконатися, що перемир'я і припинення вогню - та річ, яка справді працює і працює успішно. По-друге, стримувати росіян від вторгнення і хаотичної війни, яку вони наразі проводять на Сході України. І третя, в довгостроковій перспективі, Україна повинна пройти так зване військове, збройне оздоровлення.

В довгостроковій перспективі всі ці цілі та функції є нарізно частинами військової допомоги. Наприклад, якщо йдеться про припинення вогню.

Найважливіша річ, яку тільки може запровадити Захід для УКраїни, це сама по собі можливість бачити, що саме відбувається на Донбасі. Тобто, це значить, що вам потрібні дрони широкої амплітуди дії.

Маленькі тактичні дрони можуть покривати тільки 10-15 відсотків території, потім потрібно обробити інформацію. І тут важливий виклик: ми не можемо дозволити Україні ще раз опинитися в ситуації коли її атакують незрозуміло звідки. Те, що вбивало сотні українців в серпні, так це нездатність і неможливість помітити російські військові загони, які перетинають кордон. І цю ситуацію нам треба попередити.

Таким чином, проста частина плану - знайти для України кілька безпілотників широкої амплітуди дії. І тоді українці бачитимуть, що відбувається навколо, вони зможуть повідомляти цю інформацію іншим і надавати підтвердження. І для цього зовсім не обов'язково перебувати в самій зоні конфлікту. Україна не може бути залежною від того, що ОБСЄ щось побачила або не побачила, внесла у доповідь чи ні, Україні потрібно мати власну можливість спостерігати за перемир'ям, ідентифікувати російські військові підрозділи, які наступають, де і як починаються великі скупчення людей, і тоді можна адекватно реагувати і бути впевненими, що не порушують умов перемир'я.

Зрештою, спостереження за перемир'ям - дуже важлива річ і вона якраз напряму пов'язана із дронами.

Що ще необхідно надати Україні - і це може забезпечити Америка - легкоброньований транспорт. Можна його навіть в білий колір пофарбувати, але тільки всі 400 одиниць, яких потребує Україна. І тоді спостереження за перемир'ям буде більш мобільним і підкріпленим транспортом і це дасть більшу гнучкість у спостереженні за тим, що і як відбувається.

Це ніяк не впливатиме на наявність снайперського вогню, використання стрілецької зброї. Тому що потрібна також і важкоброньована техніка - БТРи та БМП. І цим, до слова, активно користується інша сторона (Росія, сепаратисти), яка під цим приводом перекидає туди і свої загони, і техніку під приводом симетричної відповіді на наявність в регіоні української техніки.

Словом, це дуже важливо - надати Україні подібну техніку і вона є у США. Більше того, ми вже надали українцям легкоброньований транспорт - 400 машин, про які я говорив, що було б добре за російським прикладом також перефарбувати в білий колір. І українці дуже активно ці автівки використовують. І відтак їм легше впоратися із так званою активністю під час перемир'я.

Третє - і я вірю в те, що початок і передумови вже закладено - це визнати, що Україна повинна мати можливість швидко ідентифікувати точки обстрілів.

В липні росіяни почали обстріли вздовж кордону. І вони мали абсолютно катастрофічні наслідки для багатьох українських добровольчих батальонів і частин армії, які не одразу зрозуміли, що звідки саме їх обстрілюють. Тобто, вони знали, що з території Росії, але от визначити саму зону і скорегувати власний вогонь по точці обстрілу вони не могли. І ми не можемо допустити це ще раз. Це, скажімо, зараз відбувається під донецьким аеропортом, де обстріли стають дедалі жорсткішими.

Таким чином, українцям потрібні ще радари для контрбатарейної боротьби з можливістю встановлення місця, звідки летять снаряди, і радару, який відслідковує траєкторію їхнього польоту, щоб точно встановлювати точку, звідки ведеться вогонь. Це - дуже важливо для того, що модерувати перемир'я, і це збільшить можливість стійкість і спроможність українців до виживання на територіях, що обстрілюються. Сепаратисти та росіяни, до слова, менш вразливі до подібних виснажливих обстрілів.

- От ви кажете "перемир'я". А ви в нього вірите? За цих умов?

- Перемир'я дуже важливе. Важливе насамперед тому, що його як явище визнає Росія. Це важливо для всіх учасників конфлікту і вони мають дотримуватися його умов. В цьому немає жодних сумнівів і всі сторони конфлікту дали це зрозуміти. Україні кричуще потрібно перемир'я.

Якщо ми відмотаємо трішки назад, до серпневих подій, коли українські загони тіснили, відкрився фронт, і це була справжня військова катастрофа. Загалом, ті події я відношу до 4-5 найбільших військових катастроф, які трапилися за останні 50-60 років, з моменту закінчення Другої світової. І це справжнє диво - те, що Україні вдалося відродити свої збройні сили і не вратити Східну Україну в той самий спосіб, як колись Крим. І щастя, що знайшлися кілька сміливців, які керували містами та областями на Сході України, які жертувували собою, власними інтересами і завдяки цьому Україна таки встояла. І ми маємо зробити все, щоб цей жах не стався ще раз.

Україна кричуще потребує перебудувати структуру своїх військових частин, щоб не допустити такого відтіснення їх з позицій, як це спостерігалося в серпні. І для цього потрібен час. Таким чином, потрібні спільні навчання, щоб вищий офіцерский склад розумів природу цієї війни. Треба добре засвоїти отримані в серпні уроки страшних битв, і ці знання потрібно систематизувати і закріпити.

Скажімо, добровольчі батальйони показали неймовірно високий ступінь вмотивованості, але їм потрібно підучити матчастину. Зброя - так само, нею ще треба навчитися правильно користуватися. Тому ця можливість перемир'я дуже важлива для України, її потрібно використати для реформи оборонного комплексу. І тут треба використовувати кожну можливість.

Небезпека перемир'я наразі полягає не тільки в тому, що сепаратисти продовжують обстрілювати українські війська з населених пунктів, а в тому, що Путін може знову перекинути велику кількість невеликих загонів до кордону, як це вже було в березні-квітні 2014 року. Таким чином, це може статися ще раз.

І тут інша небезпека - українці передислокували свої військові підрозділи на Південь, коли намагалися залатати тамтешню оборонну пробоїну. Вони розтягнули лінію фронту і в ній утворилося багато дір, оборона була слабкою - від Чернігова та Сум і аж до Харкова. Саме ця частина фронту має бути захищеною і потребує значного підсилення військових позицій, навчання потрібно починати з ще відучора, ви не можете сидіти і чекати, поки російські військові загони перетнуть кордон. Тоді вже буде запізно.

Я говорю про захист кордонів, я говорю про глибинний захист з вогневими позиціями. І для цього, звісно, потрібно більше резервів.

Що мене бентежить більш за все? Пам'ятаєте потужний наступ російський збройних сил навесні 2014? Вони можуть зробити те саме навесні 2015-го.

По-перше, на початку кожного року в них відбувається ротація, це означає, що вони проводять навчання для новачків, і їх зі свіжими силами ставлять атакувати кордон. І це може бути дуже небезепечний момент.

Ще один важливий наріжний момент у випадку надання допомоги - недощавня презентація росіянами їхнього танку Т-90. По-перше, його важко знищити, у нього реактивна броня, доволі важка, і краща оптика, він швидший за українські аналоги. І єдиний шанс для української піхоти вистояти - це дати армії дуже потужну протитанкову зброю. Йдеться про такі двозарядні снаряди. Перший його заряд влучає в реактивну броню і тоді вже другий може власне підбити сам танк.

Україна могла б спроектувати подібний, хоча мені здається, ви вже це зробили. Але проблема в тому, що немає часу на виробництво тисяч таких снарядів, які потрібні вже сьогодні і ще більше їх знадобиться 1 квітня. І це дуже критично. Загалом, кожного разу, коли ми бачимо на Східній Україні російські танки - це Т-90.

Американці в таких випадках кажуть: гаразд, Росія ставить перемир'я під загрозу, нам потрібно повернути баланс сил, і щоб це зробити, Україна потребує пару тисяч снарядів на кожний російський танк. Зрештою, це механізм калібровки: на кожну дію є протидія. Ідея полягає не в загостренні конфлікту, а в утвердженні стабільності перемир'я. Це, зрештою, має цікавити кожного - ця перерва великої війни.

- Але це все наразі виглядає більше тактичними діями, ми відповідаємо на удари, відбиваємо атаки, але немає планування на кілька кроків вперед.

- Найбільша небезпека нинішнього моменту - це власне тактична історія. І тут ви праві. Треба думати в двох напрямках: операційному, тактичному, і стратегічному.

З точкіи зору операційного рівня, треба бути готовим, що фронт буде довгим і дуже виснажливим. Це означає весь шлях від Чернігова і аж до Одеси. Бо наразі в Чорному морі спостерігається найбільша за останні роки концентрація кораблів військово-морських сил Росії. І коли прийде весна, море не буде настільки холодним, наступний удар може бути по Півдню України з моря. І росіяни продовжують накопичувати військові потужності, вони передислоковують групи спецзпризначенців, які власне, брали участь у Кримській кампанії, до Придністров'я. І таким чином, маємо величезне коло і тут українцям треба дуже серйозно замислитися над власною системою захисту. Бо коло перетвоюється на територію у 300 градусів. І її не треба обороняти важкою артилерією, але ви не можете просто взяти і покинути всі ті шпарини у кордоні і залишити їх незахищеними. Це на операційному рівні.

Стратегічний рівень. Це вже розмова про кілька років наперед і найвищий рівень, якого ви маєте прагнути, це стабільна оборона, по-справжньому демократична система, яка має працювати в країні. І тут спостерігається неймовірний прогрес.

Ви маєте народно обраного президента, ви провели вибори до парламенту, і маю сказати, це були найчистіші вибори в історії країни. І це - по-справжньому стратегічні рухи. Наступні - стабілізація економіки. Бо попереду холодна зима. І я не здивуюся, якщо росіяни гратимуться з доступністю чи не доступністю газу. І я думаю, українці - це мені зараз легко тут говорити, набагато важче буде зробити - українці мають бути готовими до того, що росіяни спробують зробити з усією притаманною ним старанністю цю зиму надзвичайно холодною.

Це особливо складно в нашому світі, коли доведеться виживати в сучасному будинку без опалення, електрики і газу. Тобто, я сподіваюся, що цього не станеться, але такий сценарій цілком ймовірний і це - тест на витривалість для всіх українців, і він може бути дуже непростим.

І тільки якщо саме економічна складова буде стабільною, можна буде перейнятися наступною стратегічною складовою, якої наразі дуже потребує Україна. Це сучасні інтегровані об'єднані збройні сили. І це - так само старт одразу на кількох рівнях. Потрібна система, в якій міліція взята за основу і базис. І тоді росіяни не зможуть зробити так, щоб звідкись виникли сепаратисти, які стріляють з будинків.

Потрібні добровольчі загони, до яких увійдуть молоді, досвідчені, дуже вмотивовані люди, перед якими не буде стояти питання амуніції і зброї. Вони мають бути частиною армії, вони не мають думати про втрачену уніформу, чи де взяти зброю. До зброї повинен бути доступ, у тому числі, і до морської.

Є дуже важливий аспект з авіасполученням, з доставкою амуніціїї, їжі, власне, з комунікацією та зв'язком. На жаль, українці використовують зв'язок ще радянської ери. І нинішні систему зв'язку - такі самі, як у росіян. тобто, це означає, що вони знають, як ті працюють, таким чином, вони можуть підслуховувати переговори, що власне і роблять.

Скільки разів було так, що вони знали про плани українців до того, як командири батальйонів отримували наказ з Генштабу? Для цього вони просто прослуховували переговори, нічого складного.

Сполучені Штати вже надали 95-й бригаді цифрову систему зв'язку, до слова, це найкраща військова частина української армії, я щиро так вважаю. І вони використовують її дуже ефективно. Але проблема в тому, що потрібно набагато більше. Я думаю, Сполучені Штати надали 8 подібних комплектів, а потрібно 800. Тобто, вони і справді потребують в сотні разів більше. Зараз ми передали ще 200, але потреба все одно лишається, вона не закрита.

Повітряні сили. Українські пілоти - найсміливіші льотчики, вони роблять неймовірні і навіть божевільні речі в повітрі, я особисто бачив. Але те, в яких умовах вони опинилися - це жахливо. І літаків майже немає. Це злочин, це - справжній злочин. Україна має кілька сот Міг-29, багато СУ-24 і більшість з них не літають. Тому що попередній "успішний" уряд вкрав гроші. І ось ці повітряні сили треба перебудувати. Їх треба інтегрувати до системи загальної оборони, щоб протистояти російським повітряним силам, які насправді готуються завдати швидкого удару, зруйнувати мости, перебрати на себе командування і ізолювати Україну.

Те, чого потребує Україна, не можна зробити за кілька місяців, на це підуть роки. Але якщо ми надаватимемо і технічну підтримку і стратегічно співпрацюватимемо з повітряними силами - з цього може щось вийти.

І якщо зовсім відверто, це не так вже дорого, але це те, що справді може допомогти.

Проблема в тому, що стратегічно Україна завжди була частиною Радянської армії і асоціювалася з великою вітчизняною війною аж до отримання незалежності.

Насправді Москва і тамтешні генерали - ось хто продумав на кілька кроків вперед все на стратегічному рівні. А ви сконцентровні на операційному. Україні справді потрібна централізована військова освіта для кількох типів управлінців і політиків. Для офіцерів - для того, щоб воювати, для політиків - для розуміння військових деталей, для старших офіцерів - для розуміння політичної та економічної складових війни і того, як вони всі разом між собою пов'язані.

Люди весь час говорять про реформи і корупцію. Реформи означають не тільки голосне покаяння: "Я не корупціонер". Це реформа ментальності, мислення людей, які відповідають за безпеку і оборону.

Я вважаю українських офіцерів дуже яскравими, добре обізнаними і освіченими, але в них немає досвіду стратегічного мислення. Тому, зрештою, я думаю, що це не так вже дорого і витратно - провести подібні тренінги, навчання. Зрештою, є багато людей на Заході, які готові прийти і допомогти.

Тобто, вони не розповідатимуть українцям, як їм треба думати, вони пояснять сам механізм процесу стратегічного мислення і тоді українці самі розбиратимуться, що робити зі своєю військовою стратегією.

- Давайте повернемося до сенатора Інгофа. Він зробив заяву про наявність переліку так званої зброї для захисту і висловив щире переконання, що у новообраного Конгресу вистачить запасу міцності для того, щоб переконати президента Обаму. З іншого боку, ми знаємо, що кабінет Президента ніколи не дозволить Конгресу відправити летальну зброю чи навіть зброю для захисту в країну. Що має утнути Путін, щоб Білий дім таки це зробив? Скинути ядерну бомбу? Наскільки поганим має бути Путін, щоб це сталося?

- Я думаю, Обама вірить в перемир'я. Він сказав, що вірить, він сказав, що це - стратегічно важливо і для Сполучених Штатів, і для європейської безпеки і власне, для України.

Що наразі робить Путін? Він систематично робить зло, в цьому є його власна логіка. І Президент Обама має йому відповісти. Є певні застереження щодо власне американської відповідальності. Логіка така: ми щось додали з озброєння і Путін щось додав нове для сепаратистів. І так далі. Це вже нагнітання, ескалація. І це доволі переконливо.

Але якщо вже є підписане перемир'я, є обговорений і затверджений баланс сил. Тепер якщо одна зі сторін порушує перемир'я, це власне, підриває саме поняття перемир'я і справа не тільки в довірі, ви власне підриваєте і порушуєте перемир'я, якщо не даєте відсічі порушникові. І я думаю, Обама це дуже чітко розуміє. Путін в цьому сенсі стає все більш і більш безтурботнішим. А ситуація продовжує загострюватися.

І те, що Путін покриває сепаратистів, і ситуація навколо Донецького аеропорту, і танки Т-90 вздовж дороги під Маріуполем та під Луганськом. І кожен з цих кроків все більше і більше віддаляє Обаму від зобов'язань перемир'я. І зрештою, він розуміє, що має відповісти на есклацію з боку Росії.

Мені здається, він висловився достатньо чітко: він відповість на ескалацію. І я в цьому сенсі є оптимістом. Песиміст щодо Путіна і його чесності щодо відповідальності за перемир'я. Але де я оптиміст - так це щодо президента Обами. Якщо він щось обіцяє - він справді робить. Тобто, є доволі багато речей яких він не обіцяє, але це тому, що він не обіцяє те, у що не вірить. І тут я спокійний, бо він справді вірить у перемир'я і припинення вогню. Тобто, коли він вже щось пообіцяв, то може бути дуже переконливим. І ось саме це Путін має дуже добре усвідомити.

І я переконаний в тому, що і тут Обаму підтримають обидві партії. Ми з генералом Веслі Кларком щось підтримуємо публічно, щось - за закритими дверима Конгресу. Але от що я вам скажу: я був здивований тією єдністю, яку проявили представники і Республіканської, і Демократичної партій щодо підтримки України. Тому скажу вам так: в українському питанні ніяких несподіванок не буде. Хоча б тому, що я давно не бачив такої яскравої підтримки України з боку обох партій.

Тобто, може змінитися дещо тільки якщо республіканці контролюватимуть сенат і тоді вони підтвердять наявність коштів для підтримки України, і тоді навіть обидві Палати Сенату не зможуть заблокувати це рішення. І президент зіткнеться з доволі важким рішенням, оскільки якщо він ветуватиме ці фонди, що доволі важко у світлі того, що виробляє Путін, то він, фактично, далі дозволятиме йому це робити.

Таким чином, якщо республіканці таки контролюватимуть сенат, процес буде більш проукраїнським, буде більш масштабним і швидким, ніж якщо розстановка сил буде тією самою. Але насправді шанси виглядають як 50 на 50. Натомість у довгій перспективі це питання виглядає більш цікавим. Путіну треба бути дуже обережним. Подивіться на 2 роки вперед - наступним президентом стане Гілларі Клінтон, яка буде набагато більш жорсткою.

- Ви вважаєте таки вона?

- Так. І вона буде не менш, ніж Ромні, жорсткою щодо Росії. Путін вважає, що може змусити американців грати у свої ігри. Але він котиться по надзвичайно тонкій кризі. І це стосується не лише України. Його бомбардувальники залітають до американського повітряного простору, лунають всі ці погрози про використання ядерної зброї.

Сполучені Штати реагуватимуть, і це буде одностайна відповідь з боку обох партій - республіканців і демократів. Останнє змагання озброєнь вони програли. Ми знаємо, які кнопки натискати, і ми їх натиснемо.

- Якого роду можуть бути ці кнопки?

- Економіка, технології. Вони хочуть з нами позмагатися? Щасти їм в цьому починанні.

Росіяни самі по собі не сильно в захваті від цієї гри, вони розуміють наслідки того, що станеться, якщо перетворять на ворога Вашингтон і обидві партії. Тобто, якщо відкинути довгострокову перспективу, це наразі навіть не питання дебатів. Бо дебатувати про Україну - доволі безпечно, Україна - демократична країна. Там відбулися реформи, тамтешня армія може бути частиною західного військового блоку і все це прийнятно. Немає дискусії, чи росіяни раптом помилилися, чи в них легка паранойя, чи треба їм дати ще один шанс на виправлення. Ні, все дуже чітко і зрозуміло.

Є один хлопець, який слідує своїй власній стратегії, в нього важка рука, він знає, як надавити всією армійською міццю, і не тільки на Україну, а й на країни Балтії, і на Польщу, і це на тлі того, що він розгорнувся і в Білорусії, і в Казахстані. І тут вже я маю сказати: хвилиночку, а ми не можемо стояти осторонь. Бо таким чином ми самі підпадаємо під той тиск, який зараз чиниться на Україну. Тобто, внутрішня підтримка Путіна з боку росіян - дуже шкідлива і для них, і для країни. І я сподіваюся, хтось поруч із ним це усвідомлює.

- Якщо все співпаде і ми такі отримаємо від Сполучених Штатів летальну чи нелетальну зброю, як ви збираєтеся контролювати кінцевого користувача? Як уникнути перепродажу на внутрішньому українському ринку?

- В Україні всі - від найвищого посадовця до простого чолов'яги на вулиці - повинні провести надзвичайно серйозну розмову з самими собою. Про корупцію. Ви мусите це зупинити, обрізати. Люди, які дають хабарі, продають допомогу, яка була направлена українській армії, вони самі по собі являють небезпеку. Вони - небезпека і небезпечні. Вони відповідальні. Вони - крадії, злодії. Вони чинять зло і обкрадають своїх же співгромадян.

Корупція - це не зовсім вірне слово, я б сказав, ці люди - найбільша загроза для країни. І вони гірші, ніж росіяни, які обстрілюють український кордон. І тут треба по-чесному, раз і назавжди, припинити це. Більше того, мушу вам сказати: це зараз громадянський обов'язок, це патріотизм не допускати корупцію. Не закривати на неї очі. Хапати за руку, писати заяви в міліцію. І тільки так і має бути. Бо коруція вкраде ваш останній шанс виграти цю війну і вижити.

Сполучені Штати не будуть надсилати поліцію, щоб ті контролювали, чи ви правильно розподіляєте щось чи ні. Не буде аудиторів і контролерів. Якщо українці не здатні контролювати себе і своїх співгромадян самі - тим гірше для них.

- Тобто, корупція може стати тією причиною, через яку вся допомога від США може припинится?

- Єдина і найбільша причина - це корупція. Проведіть реформу, закінчіть з нею. Я знаю кількох людей з вашого парламенту, вони доволі жорстко висловлювали свою позицію з цього приводу. Вони чесні, я з ними зустрічався, був дуже вражений тим, які вони прямі, мені подобається напрямок, в якому вони думають. Аде тут дуже потрібна підтримка суспільства. Це має бути патріотичний обов'язок кожного - звітувати, повідомляти про кожний випадок корупції.

Ще один важливий момент: Україна має замислитися над природою американської і будь-якої іншої підтримки. Бо в довготерміновій перспективі, вам потрібна підтримка, яка полягає не в шоломах чи в надновій зброї чи ще в чомусь, спальних мішках, наприклад. Україна повинна розвивати свої стосунки зі Сполученими Штатами, з західними партнерами в сфері оборонної індустрії. Якщо ви отримаєте доступ до технологій, то перед вами відкриється безліч цікавих іноваційних військових технологій.

- Наприклад?

- Подвійна протитанкова технологія, ви робите фантастичні радіолокаційні системи безпеки, які відповідають найсучаснішим потребам людей у всьому світі і вони готові за це давати доступ до власних військових технологій. Я не так давно відвідував військове підприємство, де на моїх очах так би мовити реанімували МІГ-29. Просто неймовірні хлопці! Неймовірна технологія! Я був у надзвичайного захваті від побаченого. Таким чином, потрібно тільки знайти бажання інтегрувати західні розробки у своє, наприклад, навігаційне обладнання.

Чи може Україна це зробити? Ще й як. Я думаю треба відходити від образу "я жебрак дайте щось мені за так", натомість ставитись до цього, як до партнерства – і працювати разом. Україна виробляла третину електроніки Росії, навіть ракетних систем. Російський МБР було зроблено в Дніпропетровську. Україна володіє першокласними технологіями. Одна з найголовніших умов і обміну, і партнерських стосунків - відсутність корупції.

Я був на конференції в Варшаві і там виступав президент Порошенко. Він використав термін "лізинг". Це - святе для Америки поняття. Така схема, скажімо, існувала в часи Другої світової з Британією. Вони попросили нас про допомогу, отримали її і з часом розплатилися. Тому що це - не подачка і не подарунок. Це - позика. І мені дуже подобається ця ідея.

Насправді, було б фантастично, якби президент Порошенко довів її до пуття, продумав ідею реалізації. Конгрес хоче підтримати Україну. І сенаторам, і конгресменам зараз справді подобається ідея лізінгу зброї. З одного боку, це не подарунок, це партнерські стосунки, які передбачають оплату, розтягнуту в часі.

До того ж, предмет лізінгу ви потім повернете. Бо ви ж не хочете перетворити Україну на одну з тих країн, яким постійно потрібно допомога. Якщо ви хочете бути партнером, то ідея лізингу має сенс. Наприклад, авіаційне пальне - річ, яка розглядається Сполученими Штатами як вбивча зброя. Але якщо угоду про лендліз буде підписано, Україна може прийти і сказати: ми хочемо авіаційне пальне. Для своїх внутрішніх авіаліній і для військових. І це буде дуже правильно і природньо.

Або ми от говорили, що українським пілотам потрібно більше літати і відпрацьовувати пілотаж, відтреновувати розвідувальні маневри. І це не заборонено і кожний мілілітр авіаційного бензину буде відпрацьований правильно і згідно з умовами лендлізу. І це не образливо, це означає, що ви будете здатні захистити свій повітряний простір.

Таким чином, всі ці угоди лендлізу почасти дуже і дуже цікаві. Чесно кажучи, я думаю, набагато важливіше розвивати зараз індустрію і партнерство, мати цей лендліз як аргумент, поки ви приєднаєтеся чи не приєднаєтеся до НАТО.

Тобто, на мою думку, варто сконцентруватися на функціональних стосунках. Я - прибічник ідеї України-члена НАТО. Але приєднання до цієї інституції не панацея і не вирішення всіх проблем безпеки. Польща, наприклад, зараз надзвичайно сильно нервує. І вона при цьому - член НАТО.

І от ще цікавий факт - не впевнений, що більшість українців взагалі про нього знають. Україна в березні 2014 року здійснила найбільшу за всю історію країни мобілізацію. Більше того, це була найбільша мобілізація в Західній Європі від Другої світової війни. Вони передисловували бригади з Західної України та центру на фронт. Це було і героїчно, і несподівано водночас. Росіяни навіть не сподівалися, що Україна буде на це здатна.

Ми достеменно знаємо, що російські генерали на початку квітня говорили Путіну, що можливість швидкої перемоги втрачена. І все - через мобілізацію. Вони говорили: ми втратили можливість блискавично, за два дні, взяти Київ. Це не означало, що вони перестали гратися в війну, але той конкретний момент був втрачений. Якщо говорити про ситуацію від 1 квітня і до сьогодні, то велика небезпека другої спроби. Тобто, Росія створила Новоросію, а зараз буде придивлятися до Харкова та Одеси.

Розмовляла кореспондент ТСН Наталка Пісня