Я ще повернуся

Мирон Маркевич пішов у відставку. Так закінчилася одна з найуспішніших сторінок історії харківського "Металіста". Відверто про 9 років біля керма харківського клубу в ексклюзивному інтерв'ю "ПроФутболу" розповів уже колишній головний тренер "жовто-синіх".

- Мироне Богдановичу, пам'ятаєте, як починали в "Металісті"?

- Ми починали з нуля. Стадіон був розвалений, бази, як такої, не було. Мені було цікаво створити нову команду, тому що, як зараз зробиш, так воно і працюватиме. Спочатку ми набирали футболістів, які були вільними агентами або команда яких вилетіла з Вищої ліги. Взяли Папу Гуйє і Девича.

Коли я вперше побачив Папу - зрозумів, що це буде серйозний гравець. Така ж історія з Рикуном. Ми його взяли з "Дніпра", де у ньому вже не були зацікавлені. І команда почала непогано грати. Спочатку п'яте місце, потім бронзові нагороди.

Ярославський перший рік клубом не займався, збоку спостерігав, давав невеликий бюджет. Уже пізніше він зрозумів, аби грати на найвищому рівні, нам потрібні серйозні гравці. Ми звернули свою увагу на Аргентину, Бразилію, взяли тих, хто хотів себе проявити.

- Коли Ви відчули, що Ярославський зацікавився футболом?

- Коли ми зайняли п'яте місце і нам двох очок не вистачило до третього, він побачив потенціал, переїхав на базу, подивився, в яких умовах ми живемо, все оглянув і тоді включився на повну силу.

- Правда, що коли він вперше прийшов на базу, там бігали щури?

- Так, правда. База була старенька, але ніхто не скаржився - футболісти розуміли, що треба примирятися з цими умовами. Я це усвідомлював і жив з ними. Я взагалі дев'ять років пробув на базі. Майже без виїздів.

- Складно було з зірковими легіонерами працювати?

- Та вони всі нормальні люди, але кожна зірка потребує індивідуального підходу.

- З Тайсоном було важко?

- Дуже важко. Я цього не приховував, але пізніше зрозумів, що такий він є. Треба просто закрити на це очі. Найголовніше те, що люди побачили - він дає результат. А зараз, до речі, передає вітання мені й усім, дякує за те, що став футболістом.

- Соса?

- Тут окрема розмова. Він дуже багато зробив для "Металіста". Він - професіонал, і на тренуваннях і на грі повністю віддавався. Хоча він і був у серйозних клубах - "Баварії", "Наполі", вигравав чемпіонат Аргентини, є гравцем національної збірної Аргентини, але мені з ним було легко. Коли він попросив відпустити його, щоб потрапити на Чемпіонат світу, я, принаймні, зробив все для того, щоб це сталося.

- Ця команда найкраща у вашій тренерській кар'єрі ?

- Думаю, що так. Я вважаю, нам багато чого вдалося - команда заявила про себе в Україні і в єврокубках, показувала, на мій погляд, хорошу гру. Думаю, все було зроблено правильно.

- Мироне Богдановичу, чому вирішили піти?

- Рішення було дуже складним. Вирішив піти з однієї причини - нам довго не платили зарплату і команда могла розпастися. Потрібно було щось робити. Я подав у відставку ще після гри з "Дніпром", хоча тоді моє звільнення не прийняли.

Вже після гри президент клубу Курченко зібрав усю команду і пообіцяв їм, що до Нового року всі питання будуть закриті. Це були його слова. Але він не виконав своїх обіцянок.

Коли ми поїхали на перший збір в Емірати, футболістів було лише дванадцять, інші не приїхали. Мене запитували: "Чому ви не штрафуєте їх?". Коли вчасно платять - тоді можна і штрафувати. Але коли є борги…

На другому зборі також не було половини гравців. Лише перед грою з ЦСКА з'їхалися майже всі, крім Шав'єра, але команда взагалі не була готова. Пізніше, перед виїздом в Іспанію, мені дали стовідсоткову гарантію, що всі питання будуть закриті. Але, коли ми повернулися, грошей в клубі не було. Не вистачало коштів навіть на харчування. Повна анархія.

До того ж, я, як тренер, відповідаю за результат, а перед нами поставили завдання - перше місце і Кубок. У даній ситуації це не реально. Тому, після важких роздумів, я все-таки вирішив подати у відставку.

- Що Вам сказало керівництво, щодо Вашого рішення звільнитися, зокрема Курченко?

- Ми взагалі за півтора року зустрічалися разів п'ять, обговорювали лише загальні питання. Я спілкувався лише з Воликом (Сергій Волик - перший віце-президент "Металіста", - ред..), а він дзвонив до Курченка - такий у нас був зв'язок. Якщо немає контакту між президентом і головним тренером, то все приречено.

- Курченко не загорівся футболом?

- Він далекий від нього. Напевно, він хороший бізнесмен, але клуб розглядав як структуру в своєму бізнесі. А футболом треба жити цілодобово, бути постійно в команді, тоді буде результат. Просто дати гроші - легше за все.

- Ви хотіли звільнитися ще тоді, коли пішов колишній власник клубу Олександр Ярославський?

- Так. В мене була така думка, адже мені легко працювалося з ним, ми розуміли один одного з півслова, він був двадцять чотири години на добу на стадіоні або на базі. Єдине, що зупинило - я бачив по команді, що ми можемо потрапити у Лігу чемпіонів і нам це вдалося.

Але, на жаль, зіграли лише один тур - ми програли усі судові справи. Не знаю з чим це пов'язано, все-таки в такої серйозної фірми хороші адвокати. Потім Дішленковича визнали легіонером, перенесли матч з "Дніпром" на два місяці. Усе це позначилося на команді.

- Думаєте, це все випадково? Збіг обставин? Чи хтось почав боятися "Металіст"?

- Так, це само собою. Я ж кажу, ми лише вийшли на перше місце і почалися всі ці колізії. Зараз не хочу когось звинувачувати, але ми бачили це по всіх нюансах. Навіть те, що зникло світло у Дніпропетровську. Уявіть, якби грала "Фіорентина" і таке сталося. Зрозуміло, що зарахували б поразку і все.

Але у нашому випадку було винесено рішення, що ми дограватимемо другий тайм через два місяці. Стало зрозуміло, які рішення приймаються: і "Металіст" стримати, і "Дніпро" заодно. Кому це потрібно - можна тільки здогадуватися.

- Що можете сказати про Арнесена? Коли з ним останній раз спілкувалися?

Так сталося, що я летів у Львів, а він - у Лондон. Він збирав речі, що мене здивувало, і сказав: "Я не знаю чи приїду. Команда у вас хороша. Я би з радістю хотів тут попрацювати, але бачу, що тут багато проблем. Я не розумію, для чого мене брали?! Для комплектації? Отже, мають довіряти і виділити гроші, так як я і домовлявся з президентом".

- Ви просили когось придбати?

- Я просив купити футболіста замість Соси. У нас з флангу тільки Марлос і Гомес, ще один футболіст справді потрібен. Ми шукали-шукали, кандидатури були дуже серйозні, але за все треба було платити.

- З Рієрою вели переговори?

- Так, адже Рієра - вільний агент. Він уже дав згоду, але до оформлення контракту справа не дійшла. Адже я тоді думав, як кажуть, збережіть те що є. Щоб вони не розбіглися.

- Якби Вам сказали: "Мироне Богдановичу, у нас зараз немає можливості утримувати таку команду, давайте поставимо завдання п'яте чи шосте місце, наберемо новий колектив і через три роки буде перспектива". Як би Ви сприйняли?

- Обома руками "за". Тут не йде мова про гроші, щоб мене правильно зрозуміли вболівальники. Єдине - у команді повинна бути стабільність і зрозумілі правила гри.

Наприклад, залежно від наших фінансів, ставимо завдання – п'яте місце. Тим більше, що ми дуже серйозно займалися школою. Більше Красніков (Євген Красніков - колишній спортивний директор,- ред..), ніж я.

Ми знали всіх перспективних дітей, починаючи з 98-го року народження, вони ж чемпіони України, потім 99-ий, 2000-ий, 2002-ий, 2003-ій - вже футболісти, які собою представляють серйозний інтерес, їм потрібен час, звичайно, але вони вже є.

Всі працюють за однією програмою, за що я вдячний Крамаренко - старшому тренеру, він дуже допоміг мені у команді. Перспектива хороша, але треба, щоб хтось тим займався.

- В цих умовах перспектива є?

- Сумніваюся. Якщо так буде далі продовжуватися, все може зламатися.

- Через рішення піти зі збірної не шкодуєте?

- Шкодую. Просто були такі обставини, мені треба було піти. Зараз вдаватися у подробиці не хочу. Я радий, що збірна зараз показує хорошу гру. Дуже приємно, що у нас є свої висококваліфіковані тренери і футболісти.

- Мироне Богдановичу, все ж таки, у вас є ще сили працювати? Які плани на майбутнє?

- Я зараз хочу відпочити, зайнятися своєю школою, поїздити, буду вести активний спосіб життя. Хочу все переосмислити, обдумати, можливо все по-новому зробити.

Може почати з нуля. Але я ще повернуся. Якщо буде пропозиція працювати з таким проектом, як у Харкові, я з радістю погоджуся.