Каспаров прорахував кілька майбутніх ходів президента Путіна

Путін уже зараз готується до придушення масових акцій спротиву в Москві. Так вважає зірка світових шахів Гаррі Каспаров. Один із найпритомніших російських політиків приїхав до Києва ознайомитися з досвідом Майдану і Революції Гідності. Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Каспаров - один із небагатьох російських політиків, хто відкрито не визнає анексії Криму, тоді як багато інших їхніх опозиціонерів у цьому питанні стали на позицію Кремля.

В ексклюзивному інтерв'ю ТСН.Тижню Гаррі Каспаров прорахував кілька майбутніх ходів президента Путіна. Тож яким може бути спротив усередині Росії і де межа міцності ворога - дамо слово гросмейстеру.

- Ви не вели переговори або з вами не намагалися вести переговори про те, щоб увійти в український уряд?

- Боронь Боже, ні. Всі ці люди, якщо я правильно розумію, є українськими громадянами... А я все-таки тут гість. У мене є російський паспорт. Я - громадянин Росії. Я, до речі, громадянин Хорватії ще.

А для мене події в Україні дуже важливі, тому що, на мій погляд, це багато в чому визначить майбутнє всього пострадянського, російськомовного простору і, до речі, буде мати вплив на долю всього світу, тому що, на мій погляд, те, що відбувається зараз в Україні - це завершальний акорд протистояння Золотої Орди і Київської Русі.

Може, це трошки притягнуто, але подібні тенденції існували. Коли Путін говорив про "русскій мір", то крім ординського російського світу, який він уособлює, був ще республіканський, вічевий російський світ, орієнтований на Європу. І Майдан, мені здається, спадкоємець цих традицій і тому мені хотілося б бачити культурну експансію давньоруської європейської традиції на схід, замість того, що б спостерігати експансію Орди на захід.

- Ви вчора або сьогодні вже снідали або вечеряли з Порошенком або Яценюком?

- Ні, я взагалі не зустрічався з українським керівництвом і таке відчуття, що зустрічей на вищому рівні тут не буде. Я тут гість. Мені важливо зрозуміти всю цю атмосферу, для мене прохід по Інститутській вулиці, по місцях бойової слави Майдану, він важливий, тому що показує, наскільки події в Києві відрізняються від того, що відбувалося і, боюся, буде відбуватися в Москві.

Це інша енергетика, це зовсім інше ставлення до влади. В Росії ординське ставлення до влади домінує в свідомості більшості людей.

- У Москві нічим схожим не пахне?

- Спроба революції гідності була у 2011 році, але вона не притягла критичної маси людей на вулиці... Крім того, російська політична еліта, так звана її ліберальна частина, в умовах вибору між падінням Путіна і хаосом, швидше за все, неминучим в разі падіння режиму, вона завжди вибирає Путіна. Чекати якихось внутрішніх змін, пов'язаних з елітним бунтом, не доводиться. Швидше за все, це відбудеться, коли на вулицю вийдуть вже не 120 тисяч, а 500 тисяч або мільйон. Але це будуть зовсім інші гасла й інша історія. Тому майбутнє змін у Росії - це буде сценарій або поганий, або дуже поганий.

- Наскільки всі рішення приймаються особисто Путіним? Або все-таки в цьому акорді там кілька пальців, кілька людей, які на щось впливають, можуть провести якісь рішення, великого масштабу, військового масштабу?

- От ви сказали - продавити. Значить все одно рішення однієї людини. Сьогодні Росія - це персоналістська диктатура.

Російська політика визначається свідомістю однієї людини. Це персоналістський режим, який сьогодні перейшов у стадію агонії. Вона може бути тривалою, але все одно це агонія, тому що вичерпані всі способи підтримки диктатури всередині країни. І тому зовнішньополітична агресія є єдиним способом сакралізації образу вождя.

- Ви любите говорити про важливість психологічної війни за шаховим столом і людського фактора в протистоянні. У чому слабке місце Путіна в цьому сенсі? Напевно ви його аналізували як противника за столом.

- Я думаю, це вроджена слабкість будь-якого диктатора. Диктатор, який так довго виживає нагорі піраміди, він володіє винятковим почуттям підозрілості. З роками кількість людей, які в змозі доносити до нього необхідну інформацію, скорочується. Очевидно, що інформація, яка надходить до Путіна, який є єдиним центром прийняття рішень, вона надходить від самих довірених осіб. Абсолютно очевидно, що ця інформація не може давати адекватної картини. Тому кількість помилок, які він буде робити, як робили Гітлер і Сталін з тих же причин, скоро досягне критичної маси.

Можливість достукатися до диктатора стає привілеєм дуже вузького кола осіб, які бережутьйого і не допускають до тіла тих, хто міг би прояснити ситуацію.

- З якого кута все-таки може прийти до нього небезпека?

- А ось цього, на щастя, ніхто не знає. Включаючи його самого. Але ця небезпека буде спонтанною, тому що вона буде реакцією на те, що буде відбуватися на вулиці. Путін - видно вже по всьому, якщо подивитися на бюджет російський - Путін готується до масових виступів людей. Але яку підготовку не веди, все одно якщо це виступ перевищить критичну масу, ніякий ОМОН ні в кого стріляти не буде.

В момент, коли ситуація вийде з під контролю, не виключено, що в оточенні Путіна знайдуться люди, які будуть вирішувати цю проблему оперативно і самі. У мене ніяких сумнівів немає, що Путін закінчить своє життя в Кремлі. Інша справа, це може бути природний сценарій, а можливо, і це більш імовірно, що це відбудеться раптово і Путін навіть не встигне зрозуміти, що сталося.

- Те, що відбувається в Грозному...

- Очевидно, що контроль Кадирова над Чечнею не абсолютний. Ситуація в Чечні, як і на Кавказі, може дуже швидко змінитися. Як тільки перестануть надходити гроші з центру, Кавказ може піти в розніс.

Результатом двох чеченських воєн стала регулярна виплата данини. Кадиров - це взагалі військовий лідер Чечні і місцевий диктатор, який зумів поставити значну частину бойовиків під свій контроль за рахунок того, що Путін гарантував йому безперебійне постачання Чечні. Матеріальне постачання. А в Росії стикаються з фінансовими проблемами. Не виключено, що Чечня теж буде страждати. Але нічого ж там не відбувається, Чечня не є виробником якихось матеріальних цінностей і тому кадирівська модель працює тільки до тих пір, поки працює путінська вуглеводнева модель. Як тільки закінчуються гроші, то цілком очевидно, що мир на Кавказі виявляється міфом, як ми бачили це зараз.

- На якій ціні на нафту вони почнуть сипатися?

- Абсолютно очевидно, що нинішня ціна 65-70 доларів не дозволить їм довго тримати той рівень витрат, який дозволяє підтримувати соціальну апатію населення. Цілком очевидно, що продовження падіння буде створювати ще більш напружену ситуацію, але мені здається, що падіння нафти нижче 60 доларів вкрай малоймовірно, тому що є такий фактор як прибутковість родовищ сланцевої нафти в Америці.

Ціна у 60-65 доларів найбільш реалістична і якщо б вона втрималася такою протягом року, то ситуація в Росії почне розвиватися за швидкоплинним сценарієм.

Диктатор, що стоїть при владі, є таким собі хребтом системи. Приберіть цей хребет і вся ця система стримувань і противаг, які складалися навколо нього, все руйнується і настає хаос. Ясно, що в умовах такого хаосу будь-який мало-мальський розумний уряд, який, сподіваюся.ю з'явиться, зобов'язаний буде вирішувати проблеми з Україною за самим логічним сценарієм. Тобто для вирішення питання Криму, Східної України повинні будуть прийняті найбільш оперативні заходи, бо інакше Росія не зможе інтегруватися в Європу, що, на мій погляд, є єдиною гарантією її виживання.

Нагадаємо, Каспаров порівняв Путіна з Гітлером і закликав Захід зупинити його як можна швидше.

Кореспондент ТСН Олексій Бобровников