Чорний четвер українського футболу

Колективна надія перетворилася на колективний попіл. Усі три представники України в Лізі Європи завершили свої виступи на першому ж етапі плей-офф. Ми мали об'єктивні підстави сподіватися на краще. Принаймні, перед матчами.

Дивіться: МАТЧ-ЦЕНТР 1/16 ФІНАЛУ ЛІГИ ЄВРОПИ

Після матчів ми, об'єктивності заради, мусимо констатувати справедливість такого сумного підсумку. І хоча наші суперники навряд чи переважали нас класово, далі крокують саме вони. У якихось нюансах та дрібницях саме вони виявилися кращими. Тому навіть не варто починати шукати чорну кішку в темній кімнаті. Марна ця справа. У даному випадку – порпання для слабаків…

Хоча попервах дійсно здавалося, що підсумок буде кращим.

Дивіться: ДНІПРО - БАЗЕЛЬ - 1:1. ВІДЕО

Адже доки є остання спроба, ти не програв. У всіх наших така спроба дійсно була. Більше того, навіть "Дніпро", маючи негативний виїзний баланс, цілком міг розраховувати на вдалий для себе підсумок. Не кажучи вже про "Металіст" та "Динамо".

Вважати саме так, тобто налаштовувати себе на позитивну хвилю, ми мали підстави. Передовсім тому, що кияни з харків'янами, кожен по-своєму, але в унісон, зуміли в перших поєдинках вразити якістю гри. Безумовно, робимо похибку на цю пору року. Що ж стосується дніпрян, то "мінус два" – не така вже й непрохідна фора для команди, що пообіцяла вмерти, але здолати свого опонента. Опонента, який, будемо відвертими, навряд чи переважає фахово нашу команду.

Отже, в теорії ми вправі були розраховувати на продовження лігоєвропейської кампанії усіх наших клубів. Довести це на практиці виявилося завданням непідйомним.

Дивіться: МЕТАЛІСТ - НЬЮКАСЛ ЮНАЙТЕД - 0:1. ВІДЕО

Першопричиною українського єврокубкового пробуксовування я б назвав вправність та досвідченість наших суперників. Навіть "Базель", не кажучи вже про "Ньюкасл" та "Бордо", виявилися цікавими й самодостатніми колективами. Вести мову про нашу ігрову, тактичну чи стратегічну вищість не доводилося. Цілком можливо, що ситуація різнилась би докорінно наприкінці минулої осені, коли наші клуби – у першу чергу "Металіст" і "Дніпро" – перебували на піку форми. Нині вони лише на шляху до цього піка. Тому апріорі доводилося звертати увагу на всілякі нюанси та дрібниці. Як то травми гравців, якість газону, особливості суддівства тощо.

Дивіться: БОРДО - ДИНАМО - 1:0. ВІДЕО

Причина друга – опосередковано згадана вище неоптимальна форма наших євро повпредів. Як би ми цього не хотіли, проте наприкінці зими (тобто на старті єврокубкових плей-оф) українські команди мають беззаперечно гірший вигляд, аніж наприкінці осені. Брак офіційних матчів – нічого тут не поробиш. Безперечно, з цим об'єктивним чинником можна успішно боротися. Приміром, той же "Металіст" минулого єврокубкового сезону на початку року відверто форсував форму. Що й вилилося в розгром "Зальцбурга". І подальший вихід "Металіста" в чвертьфінал Ліги Європи. Щоправда, такий стартовий спурт коштував харків'янам дорого – потім на внутрішній арені настав закономірний спад. Нині Мирон Маркевич більш обережно підійшов до розв'язку аналогічної задачі. Форму "Металіст" не форсував. Це однозначно. Певно, харківський тренер, зважаючи на останні події в житті клубу, передовсім має тримати на рівні підсвідомості ситуацію у внутрішньому чемпіонаті. Як на мене, саме на чемпіонат України робитиме головний акцент Мирон Богданович. До того ж, "Ньюкасл" виявився сильнішим за попередніх (весняних) опонентів команди Маркевича. Тому тут як карта ляже. І яким боком повернеться удача. На виїзді удача була до металістів сприятливою. А от вдома – навряд чи. Чи не єдина помітна помилка в обороні – пенальті. Горяїнов цього разу не врятував. Натомість його колега відбивав усе, що летіло в браму. Чи правильну тактику обрав на гру Маркевич? Однозначно й не скажеш. З одного боку, поспішати "Металістові" було нікуди, саме цим і можна пояснити надто обережний початок гри від тренера харків'ян. І такий же обережний варіант стартового складу. Безумовно, Маркевич хотів зробити ставку на другий тайм. Власне, так і сталося. Харків'яни помітно додали. З'явилися свіжі гравці атаки. Все йшло за планом. За нашим планом. От лише Папа Гуйє цей план невдало "підкоригував". А "Ньюкаслові" цього виявилося достатньо. Ось так фактично єдина помилка перекреслила надії "Металіста" на вихід до наступного раунду.Аналогічні надії "Дніпра", як виявилося, перекреслилися в Базелі. Хоча ми й передбачали, що пасив у вигляді двох сухих м'ячів не стане для команди Рамоса нездоланною перешкодою, реальність виявилася значно прозаїчнішою. Впало в око, що швейцарська команда дуже добре підготувалася до виїзного матчу. Точніше, "Базель" знав, як саме довести справу до логічного завершення. На відміну від "Дніпра".

Даруйте, але здалося, що наша команда після того, як розтанули надії забити швидкий гол, просто билася головою об стіну. Бажання було вдосталь, а от вміння...У цьому сенсі поширена думка, що, мовляв, "Базель" просто досвідченіший за "Дніпро", що й стало буцімто запорукою підсумкового успіху швейцарців. Ну, не знаю. Якщо дивитися на все це з точки зору простої кількості проведених матчів, то статистика зіграє на користь швейцарців. А от все інше – навряд чи. Хіба є в складі "Базеля" виконавці вправніші, майстерніші за Коноплянку, Матеуса чи Джуліано? Питання, в кращому разі, риторичне. А якщо порівняти досвід Хуанде Рамоса та Мурата Якіна, визнаного метра і фактичного початківця? Що, також питання риторичне? Проте, якщо бути до кінця справедливим, початківець переграв метра. Фактично без варіантів. Можна, звичайно ж, говорити про примхи погоди на виїзді, як і про низьку якість газону вдома чи про дивну (м'яко кажучи) манеру суддівства в повторній зустрічі, що вкупі позначилося на діях дніпрян та на підсумковому рахунку. Проте ці, певною мірою форс-мажорні обставини, були саме такими і для іншої сторони. І ця сторона так чи інакше зуміла притлумити їхній вплив. Тоді як наша – не змогла. Так і продовжували гамселити головою в стіну. То був єдиний і водночас головний наш аргумент. Не спрацювало. Та чи могло бути інакше?

Як не дивно, найбільш реальні козирі та аргументи цього гатунку представили динамівці. Чому дивуватися? Та хоча б тому, що на тлі благополучних і фактично сформованих "Металіста" і "Дніпра" київська команда після зимової перебудови мала вигляд у ліпшому випадку двієчника після канікул, який пообіцяв виправитися. Чого чекати від колективу, який змінився докорінно і візуально боляче проходив усі підготовчі етапи? Ну, навряд чи стабільності. "Де тонко, там і рветься" – десь так ми реагували на зимові новини з табору команди Блохіна. Мовляв, що з них взяти, вони лишень ліплять свою гру, формуються як колектив. Чи варто тоді в такому випадку вимагати свіжості і домінування в протистоянні з далеко не найгіршим французьким клубом? Та ні, вочевидь – найчастіше саме такою була відповідь.

Блохін створює нову команду, тому не варто чекати миттєвих результатів. Особливо на самому старті сезону. Проте побачене в першій зустрічі проти "Бордо" приємно вразило. Мотивація, рух, майстерність, цілісність – із усім цим складним причандаллям у киян проблем не було. Єдина проблема – з реалізацією. Але її можна назвати хворобою росту. Вона відступить, як тільки но "Динамо" почне намотувати кола офіційних зустрічей. Натомість "Бордо" на тлі молодого динамівського "вина" загубився, знітився, розчинився. Хоча й урятувався в підсумку. Тому "біло-голубий" візит до Франції не сприймався як фатальний. Навпаки – оптимізму було побільше, аніж перед першим поєдинком.

Його, оптимізму, додалося з перших хвилин зустрічі. Бо "Динамо" знову було ліпшим за суперника. Майже в усіх компонентах. За винятком все тієї ж клятої реалізації. Тоді як "Бордо" використав чи не єдину нагоду поблизу чужих воріт у першому таймі.

А от у таймі другому, окрім усе того ж невміння завдавати вирішальні удари, динамівці запам'яталися й якоюсь схоластичністю в атаці. Оптимізму помітно поменшало. Цим кияни скидалися на "Дніпро" – бажання вдосталь, зате нестандартних дій – обмаль. Билися лобом об стіну. Можна говорити й про те, що забракло характеру. Власне, ситуація дозволяє говорити казна що. І майже завше будеш правий. Та чи від цього легше?

Олександр Солнцев