Хроніки пікіруючих українських кукурузників у Лізі Європи

Із різним доробком — як турнірним, так і моральним — підійшли наші лігоєвропівські повпреди до другого туру. Одні — "Чорноморець" та "Дніпро" — здобули на старті перемоги, а на другий змагальний день отримали складних опонентів, з якими, будемо відверті, можна десь і недорахуватися очок. А ось інші — певна річ, "Динамо" — такого привілею були позбавлені в силу загальновідомих причин. У киян і опонент не рівня ПСВ чи "Фіорентині", та й єврокубковий старт вони відверто провалили. Тому вкотре з цього приводу доводиться оперувати банальностями на кшталт "динамівцям відступати далі нікуди". Бо в разі чергової невдачі позаду не буде нікого. Хіба що ганьба.

РАПІД - ДИНАМО - 2:2. Статистика + відео

Склалося враження, що нікуди відступати "Динамо" й не збиралося. Київська команда впевнено й якось навіть візуально легко розпочала зустріч проти "Рапіда". На тлі такого переконливого київського клубу клуб віденський мав вигляд, даруйте, прищавого петеушника. Звичайно, подібне можна було сказати й про першу зустріч команди Блохіна, адже "Генк" також нічим особливим не запам'ятався. Проте бельгійська команда діяла не тільки просто й академічно, але й грамотно. Про віденців таке навряд чи скажеш. Чи то клас команди справді невисокий, чи може просто "Рапід" став жертвою власної ж стратегії, намагаючись грати проти опонента на рівних, себто не віддавати ініціативу киянам, як свого часу зробив "Генк". За такого сценарію "класова нерівність" стала відверто впадати в очі — індивідуальна майстерність господарів помітно поступалася відповідному показнику гостей. Розумію, що тренер "Рапіда" зважав передовсім на власну публіку, а тоді вже на стратегію. Проте, так чи інакше, його план на перший тайм не спрацював. "Динамо" вдавалося створювати небезпечні моменти. Причому не лише створювати, а й пробивати в площину воріт. Така ситуація (особливо друга частина попередньої тези) не надто характерна для нинішнього київського колективу, в якого із веденням гри ще більш-менш. А от із реалізацією — суцільні негаразди. Цього разу було інакше. Не особливо напружуючись, кияни зуміли забити два м'ячі ще до перерви. Й мали принаймні стільки ж нагод, щоб забити ще. Мабуть, не варто говорити про те, що у підопічних Блохіна все виходило, проте повноправними господарями становища були саме вони. Натомість номінальні господарі принишкли й не подавали голосу. Достоту незвична картина, яка приємно радувала око. Але сьогоднішнє "Динамо" — як нинішня погода: ніколи не знаєш, чого від неї чекати. Ось ніби сонечко світило, а через пару хвилин треба парасолю витягувати.

Час парасолі настав досить швидко. Й  несподівано якось. Чомусь кияни  вирішили, що станом на 46-ту хвилину гра вже зроблена. Й закінчена. Причому вирішив це, передовсім, не хто інший, як динамівський тренер, який терміново й безпідставно почав ламати гру, перелаштовуючи її на захисний лад. З якоїсь хворої (чи нетверезої) голови "Динамо" в другому таймі віддало ініціативу супернику. Віддало беззаперечно й без бою. Супернику посередньому й невибагливому. Тому залишалося тільки підняти з долівки цей подарунок долі. Чи чиюсь безглузду безпорадність. Наскільки легко кияни повели в рахунку в першій половині зустрічі, настільки ж легко віденці сквитали один м'яч. Чому в даному випадку гравці динамівського захисту мали вигляд сліпих кошенят, мабуть, доступно не пояснить ніхто. Тренерського генія із динамівської лави запасних не пропонувати. Ну, добре, пропустили один швидкий  м'яч, можна й перебудуватися. Благо, що й час дозволяв, і ресурси для цього були, та й суперник не мав переконань оборонців Сталінграду. Чому "Динамо" цього не зробило — знову ж таки, питання риторичне. Не в Блохіна ж, їй Богу, це запитувати. Певна річ, можна пригадати, що кияни також мали нагоду відновити комфортну перевагу в рахунку, коли Ярмоленко, немов на блюдці, виклав м'яча під удар Ленсу. Чому гравець національної збірної Нідерландів по тому м'ячу не зумів поцілити, знову ж таки, ліпше не питайте. Згорів сарай — гори й хата.

А далі сталося те, що могло й не статися. Хоча, відверто кажучи, на таке "Динамо" заслужило. Розхристаний "прищавий  петеушник" зважився на останній штурм. Хоча "зважився" тут не підходить. "Петеушник" робив це цілеспрямовано, не зустрічаючи особливої протидії. Навіть навпаки — такий собі Мбокані, котрий як одну із чеснот розглядає можливість патякати направо й наліво про свою незамінність, чомусь вирішив повалятися на газоні, в той час як той таки "петеушник", зібравши волю в кулак, пішов на останній штурм. Мбокані валявся довго. За цей час австрійці пару раз йшли в позиційну атаку, Блохін якось ялово розводив руками, проте англійський арбітр мовчав. А що, власне, він мав робити? Вочевидь, в своєму чемпіонаті він звик до іншого. Та то таке. Не дочекавшись на увагу до своєї дорогоцінної персони, Мбокані підвівся, немов нічого й не сталося. А "Динамо" пропустило вдруге. Справедливе покарання твердолобих піжонів.

А слухати Блохіна, якщо відверто, вже й не хочеться. Остогиділо. Нехай усе пливе за течією. Кудись-таки нашу тріску винесе. Хоча один момент стосовно Олега Володимировича таки відзначу: він обіцяв, що його команда заб'є два голи — і своє слово стримав. Проте швиденько отямився й зрозумів, що ляпнув зайве. Й слово своє забрав. І його команда пропустила двічі. Бог йому суддя.

Це видаватиметься як знущання, проте "Динамо" зберігає непогані шанси на вихід із групи. Ситуація як дві краплі води схожа на ту, яка була за динамівської єврокаденції Газзаєва. Тоді також провалили старт, програли молдованам, зіграли внічию з білорусами. Проте в підсумку фінішували пристойно. Для цього довелося вказати Валерію Георгійовичу на двері. А Блохін, "корінний киянин, людина, котра стільки років віддала "Динамо", заявив тоді, що гра команди не витримує жодної критики, справедливо назвавши бачене тоді "ганьбою". Ви знайдете хоча б кілька відмінностей?

А тепер про власне футбол, в який, на відміну від "Динамо", цього вечора грали в Одесі та Дніпропетровську. Суперники, як уже було сказано вище, в наших команд були справді серйозні, не якийсь там "Рапід". Непросто довелося "Дніпру", ще складніше — "Чорноморцю".

ЧОРНОМОРЕЦЬ - ПСВ - 0:2. Статистика + відео

Одесити практично за всіма змагальними параметрами не могли тягатися в фаворитизмі із іменитими голландцями. Проте чи не найголовніший аргумент на користь гостей — досвід та індивідуальна майстерність. Проти такого аргументу команда Григорчука могла протиставити будь що, але не аналогічний комплект. От вона й намагалася нестачу потрібних якостей компенсувати бойовитістю та наполегливістю. Місцями це вдавалося, місцями — не дуже. Як, власне, й моменти — не можна сказати, що одесити їх не створювали, проте гості вже ж діяли якось солідніше, небезпечніше. Певна річ, якби вдалося відзначитися тому ж таки Гаю, який мав реальний момент, ми могли б говорити з іншим акцентом. Проте маємо те, що маємо. Майстерно поціливши ворота "Чорноморця" в дебюті гри, ПСВ у подальшому уміло грав за ситуацією, навіть не думаючи вручати свою долю в чужі руки. За що й отримав винагороду у вигляді другого забитого м'яча. І в цьому сенсі Коку виявився мудрішим за Блохіна.

ДНІПРО - ФІОРЕНТИНА - 1:2. Статистика + відео

"Дніпро" боровся не лише проти  серйозного суперника, а й проти  важкого газону. Певна річ, що подібний чинник не може вважатися виправдальним  аргументом, але й нехтувати їм також не варто. "Фіорентина" до того ж і в Лізі Європи не збирається валяти дурня. Схоже, Монтела всерйоз взявся створити у Флоренції топ-клуб. У "Дніпра" були шанси, аби не програти. Але "фіалки" діяли дуже грамотно і чітко. Їхні контрвипади мали все ж привабливіший вигляд за дніпровські атаки. Та й наставник італійців таки дійсно виявився майстром своєї справи. Недарма його вважають найперспективнішим в Італії.

Та навіть попри все це, шанси  в наших на вихід із груп залишаються достоту непогані. Варто просто підійти до наступних матчів і суперників, як до головних поєдинків сезону. І буде нам щастя.

Хоча поки що – суцільне розчарування…

Олександр Солнцев