Ліга Європи - не словом, а ділом

Нинішній єврокубковий сезон цілком може стати для наших клубів унікальним. Так склалося, що на євроарену пробилися чотири абсолютно найкращі вітчизняні команди.

Ми маємо право розраховувати на звитяги вЛізі чемпіонів уже не тільки "Шахтаря", а й "Динамо". А в Лізі Європи чекатимемо подвигів не тільки від "Металіста", а й від "Дніпра".

Нарешті амбіції, претензії та фінансові ін'єкції наших так званих грандів мають перевіритися не словом, а ділом.

Початок зроблено саме за таким сценарієм – і "Дніпро", і "Металіст" довели, що вони потужна сила не тільки вітчизняного розливу. І хоча їхні впевненість і домінування над опонентами мають дещо різний характер, сумніватися щодо кінцевого результату не довелося. Навіть попри те, що "Дніпро" пропустив від не самого сильного опонента одразу чотири м'ячі, а "Металіст" у жодному із двох випадків не зміг задіяти оптимальний склад.

Планку взято із запасом. Причому обома нашими колективами, які потрапили до стикового раунду Ліги Європи. Однозначно можна стверджувати, що і "Слован", і бухарестське "Динамо" - нижчі за класом від наших команд. Причому ця класова різниця – тотальна, адже мову можна вести як про різність індивідуальної майстерності, так і бюджетів клубів-суперників.

Не скажу, що своїх опонентів дніпряни та харків'яни неодмінно мали закидати шапками, - усе ж таки місце для подвигу чи дива є й у футболі (чого варта лише вилазка майже безнадійної "Боруссії" до Києва). Однак таких суперників треба перемагати просто й невимушено. Якщо, певна річ, розмови про міжнародний успіх - не порожні балачки.

У "Металіста" саме так і склалося. Без проблем на виїзді, без надзусиль вдома. "Дніпру" довелося пововтузитися. Хоча, повторюся, "Слован" - не рівня команді Хуанде Рамоса. Як казав нещодавно один наш відомий функціонер, це різного поля ягоди.

Одначе в першому матчі, незважаючи на помітне домінування дніпропетровців, ці ягоди у підсумку виявилися з одного поля. Та й у повторному ледь не сталося дежа вю. Чому? Простої відповіді немає. Тут, либонь, все в купі. Зупинилися після 2:0, перестали грати, вирішивши, що перемога вже в кишені. Позначилася втома, адже, незважаючи на постійні розмови про готовність "Дніпра" зрештою вклинитися в боротьбу за українське "золото", поки що команда не має в своєму розпорядженні рівноцінного другого складу. "Лямку" на всіх фронтах тягнуть одній й ті ж. А вони не семижильні.

А тут ще й Інкум із Боатенгом бойкотують. От і виявилося, що там, де мало бути густо, стало ледь не пусто. Варіантів для рівноцінної ротації у Хуанде Рамоса виявилося не так уже й багато. Тобто, об'єктивних причин чому так, а не інакше, також чимало. Одначе це жодним чином не може слугувати виправданням для "Дніпра".

Повторюся вкотре: візуально будь-який дніпрянин в індивідуальному плані сильніший за кого б то не було зі складу "Слована". Це, до речі, відзначав і тренер чеського клубу. Чому ж тоді так непросто, якщо судити з обох рахунків, далася українцям підсумкова перемога? Першочергова причина - невміння реалізовувати моменти. Команда їх створює. Це, безумовно, добре. Однак коли справа доходить до завершального удару, виникають суцільні проблеми. Також впадає в око невміння (якщо можна так сказати) "Дніпра" виконувати й використовувати прострільні й навісні передачі. Команда невдало діє на другому поверсі. Конче потрібен таранний нападник. Той же Селезньов. Калініч нині через неоптимальну форму – не ідеальний приклад. До того ж, потенційно чи не найсильніший в українській Прем'єр-лізі дніпровський півзахист не любить відпрацьовувати в обороні. А тому часом трапляються розриви між змагальними ланками.

Ну і окрема розмова - захист. Про двох "відступників" я вже згадував. За іншого розкладу вони б, як мінімум, не були зайвими. А тут ще й Денисов травмований. Тому й маємо те, що маємо.

Додайте до цього психологічну крихкість дніпровського захисту - і картина стає явно не райдужна. Здавалося б, гра складається, рахунок на твою користь, суддя не шкодить, граєш більше години в чисельній більшості, моменти створюєш із завидною постійністю, але ні, на рівному місці треба привезти собі проблеми.

Пропустили - і одразу ж замандражували. Узагалі-то, це проблема фактично всіх вітчизняних команд. Днем раніше подібним відзначилося й "Динамо". Це й проблема наша, й біда водночас. Але - не виправдання. Значить, не допрацьовують і футболісти, й тренер. Ось тому й трапляються ситуації з "Дніпром", коли перемога ніби в кишені, але один неправильний рух - і ти вже розпочинаєш все спочатку. Тим більше, що вміння тримати удар команда ще не набула. Як і необхідного міжнародного досвіду. Тому й лихоманить її періодично, то в холод, то в жар кидає. Зазвичай, ці й схожі проблеми відпадають самі по собі, як у ящірки хвіст. Коли прийде час. Тобто, коли кількість єврокубкових матчів поступово переростатиме у якість. Хочеться сподіватися, що саме так і буде.

Між іншим, у "Металіста" свого часу також були схожі проблеми. Проте кілька сезонів поспіль у Лізі Європи не пройшли для харківської команди безслідно. Вона здобула необхідний досвід і, здається, вже може проходити безболісно опонентів, котрі нижче рангом. Ось, здається, головна відмінність "Дніпра" від "Металіста". В усякому разі, свого супротивника харків'яни пройшли візуально простіше, аніж їхні закляті друзі по чемпіонату України. Немає хвилювання, відсутній мандраж - команда просто і невимушено робить те, що має робити. Оце і є досвід.

Щоправда, дехто вбачає в такій ситуації інший підтекст. Мовляв, така відносна легкість гри металістів продиктована насамперед походженням їхньої атакувальної ланки. Тобто, латиноамериканці за визначенням по-іншому грати не можуть. З цим твердженням можна довго дискутувати. Як на мене, це лише проблема смаку. Чи клубних уподобань. Наголошую, що проблема "Дніпра" - радше психологічного, аніж структурного ґатунку, і що ця проблема розсмокчеться, як тільки дніпряни отримають необхідну кількість офіційних міжнародних матчів.

Вважаю, що й вальяжність чи навіть піжонство "Металіста" також розвіються, мов вранішній туман, як тільки команда розпочне свої виступи на груповій стадії турніру. Там будуть інші суперники, інша мотивація. Пробачимо їм ці маленькі пустощі.

Чекатимемо на продовження бенкету.

Якщо не зараз, то коли?

Олександр Солнцев