"Братство" або таємна історія однієї резолюції

Розбираючись у хитросплетіннях сучасних неформальних, таємних та закритих організацій, що діють у Сполучених Штатах Америки (парамасонські та постмасонські структури, що успадкували організаційну ієрархію та обрядовість, але не ідеологію – типу "Черепів і кісток", "Ку-Клукс-Клана", "Академії Ілюмінатів" тощо), я звернув особливу увагу на розгалужену і впливову структуру під назвою "Fellowship" - "Братство".

"Братство" було створено у 1935 році проповідником і політичним діячем Абрахамом Веріде. Мета організації, яку було задекларовано батьками-засновниками – створення клубу людей, що мають доступ до влади, з метою проведення спільних богослужінь, обміну досвідом, вивчення Біблії, спільних молитов та взаємної підтримки.

Організація є однією з найвпливовіших релігійних структур у США. Її члени дають обітницю секретності, всіляко уникають публічності, хоча здебільшого своєї причетності до організації не приховують.

Духовний лідер "Братства" Дуглас ("Даг") Коу обгрунтовує бажання членів організації зберігати конфіденційність цитатами з Біблії, де йдеться про недоцільність виставляти добрі справи напоказ. При цьому підкреслюється, що надмірна прикутість уваги громадськості до справ "Братства" може нашкодити дипломатичним та неофіційним політичним місіям, що здійснюються членами "Братства".

Англомовна "Вікіпедія" говорить, що "Відомими учасниками "Братства" є високопоставлені державні службовці США, урядовці, лідери релігійних і гуманітарних організацій, посли, високопоставлені політики у всьому світі.

Чимало сенаторів і конгресменів США, які публічно підтвердили своє співробітництво з "Братством", працюють разом над тими чи іншими законодавчими актами або ж впливають на них".

Є всі підстави вважати "Братство" великою розгалуженою системою лобістських організацій та окремих лобістів. На думку Джефа Шарлета, який був членом "Братства" у нижчих ступенях і згодом відійшов від організації, "Братство" (або "Сім'я", як ще іноді називають цю структуру) фетишизує владу, абсолютизує її і перетворює владу на ціль.

Про це він написав, зокрема, у своїй книзі "Сім'я: секрети фундаменталізму в серці американської влади". "Братство" порівнює Ісуса з Леніним, Хо Ші Міном, Бен Ладеном як зі зразками лідерів, що змінили світ за допомогою сили та домовленостей, які вивели їх та соратників на перші ролі".

Однією з ключових постатей у "Братстві" є губернатор штату Канзас Сем Браунбек, який так охарактеризував методи діяльності організації: "Зазвичай один із членів "Братства" висловлює побажання здійснити дію – прийняти закон, розробити дипломатичну стратегію – і інші приєднуються до нього, допомагають йому".

"Братство" також має зв'язки з великою кількістю неамериканських державних лідерів. "У "Братства" зв'язки майже з усіма світовими лідерами – добрими і поганими, і не так багато організацій у світі, які можуть так само заявити про це", - говорить один із високопоставлених членів організації, Девід Куо. – "Братство" прагне до верхівок урядів у всьому світі і майже неможливо перебільшити чи навіть осмислити це".

Los Angeles Times стверджує, що у Фонду "Братства" є унікальний і незбагненний доступ та значний вплив на зовнішні справи США за останні 75 років.

Раз на рік ця організація проводить один публічний захід – Національний молитовний сніданок. Всі без винятку президенти США – від Дуайта Ейзенхауера до Барака Обами – бодай раз за свою каденцію відвідали подібний захід і поспілкувалися із запрошеними.

Національний молитовний сніданок – це теж форма спілкування та лобіювання інтересів. Минулого року у подібному заході взяли участь з української сторони Григорій Немиря та Євгенія Тимошенко, Ганна Герман та Леонід Кожара, Юлія Льовочкіна та Сергій Ківалов…

До виступу на Національному молитовному сніданку запрошують відомих світових лідерів, монархів, музикантів, письменників, філософів, політиків, меценатів.

Серед розмаїття імен відомих членів "Братства" кидаються в очі два особливо цікавих імені. Насамперед – Джім Слеттері, шестиразовий член Конгресу США, президент Асоціації конгресменів США. Нині його пов'язують з діяльністю лобістської структури Wiley Rein, з якою минулого року Олександр Тимошенко підписав угоду про роботу на користь "Батьківщини" та Юлії Тимошенко.

Слеттері у грудні минулого року приїздив в Україну, мав численні зустрічі і навіть намагався потрапити у Качанівську колонію, проте безуспішно. Саме він протягом року опікувався долею та зустрічами Євгенії Тимошенко.

12 жовтня 2012 року газета "Daily.UA" повідомила, що Олександр Турчинов припинив виплату грошей Джіму Слеттері та його лобістській структурі, при цьому заборгував платню за два місяці, очевидно, вимагаючи ефективності роботи.

Друге ім'я – сенатор Джім Інхоф, автор жорсткої резолюції Сенату США щодо України, прийнятої у вересні 2012 року. Сенатор від штату Оклахома, батьківщини Чака Норріса та Бреда Пітта, але водночас штату, де немає української діаспори, надто активно перейнявся долею України – країни, де він жодного разу не був. Те, що Інхоф виступив під дією лобістів – і, очевидно, з застосуванням лобістських можливостей, які надає "Братство" - очевидно.

В Україні основним зв'язковим з "Братством" вважається народний депутат від "Батьківщини" Павло Унгурян, відомий політик та діяч баптистської церкви. Я завжди з повагою ставився до Павла Акимовича як до зваженої та принципової людини з європейським світоглядом.

Саме він, за твердженнями політиків-учасників Національного молитовного сніданку, був головним організатором участі представників українського істеблішменту в американському заході. Саме через нього відбувався контакт Григорія Немирі та Олександра Тимошенка з конгресменом Слеттері.

І саме він є ще однією ланкою, що поєдную резолюцію Сенату США щодо України з "Братством", а своєю чергою "Братство" - з "Батьківщиною". Коло замкнулося.

До речі, "Братство" дуже активно виступає проти гомосексуалізму та проти одностатевих шлюбів (у чому я особисто їх підтримую). Свого часу "Братство" проштовхувало в Уганді законопроект, що передбачав смертну кару для гомосексуалістів. Саме Павло Унгурян був автором знаменитого антигеївського законопроекту в Україну (щоправда, він не закликав страчувати геїв, а лише заборонити пропаганду гомосексуалізму).

Тобто, виникає логічний зв'язок: є Тимошенко та її персональні інтереси. Є Григорій Немиря, який відповідає за зовнішній напрямок у "Батьківщині". Є завдання – організувати підтримку Тимошенко в США. Немиря звертається до Павла Унгуряна, який відомий своїм зв'язками по баптистській лінії із представниками впливового міжконфесійного "Братства".

Унгурян привозить в Україну свого "побратима", конгресмена Слеттері. З фірмою Слеттері "Wiley Rein" підписується контракт на іміджевий супровід Тимошенко у США. Проте після кількох заяв високопоставлених американських посадовців справа не зрушилася. Правда, організували кілька поїздок у США Євгенії Тимошенко. Ефект – нульовий.

У Олександра Турчинова виникло запитання: соррі, за що ж ми платимо гроші? Та ще й не маленькі… Тому Павло Унгурян вже влітку 2012 року опиняється поза списком "Батьківщини" і був змушений висуватися по мажоритарному окрузі на Житомирщині – як само висуванець, без партійного благословення, а Слеттері перестають платити гроші.

Бажаючи поновити контракт і продемонструвати свою ефективність, Слеттері домовляється з "братом" Інхофом про "бомбовий" проект – резолюцію Сенату США щодо України.

Інхоф вносить проект і проводить його через майже порожній Сенат, виконавши завдання і задовольнивши українську сторону: інформаційну хвилю запущено! Це було чи не найуспішніша операція прихильників та лобістів Юлії Тимошенко на міжнародній арені починаючи з 2010 року.

Так виглядає реконструкція закулісної боротьби за відому резолюцію. Хотілося б помилитися, але здається, що саме такі механізми було задіяно при розробці операції.

Бо надто багато дивного і незбагненного у даній ситуації. Складається враження, що Турчинов, Немиря та Унгурян не зовсім правильно зрозуміли українську історію. Петро Конашевич-Сагайдачний у ХVII столітті записав запорозьке козацтво у Київське Братство. Але ж не у американське "Братство", врешті-решт?

Таємні організації існують. Не варто лякати світ масонською змовою. Є набагато серйозніші і ефективніші організації, що базуються на неформальних зв'язках у "верхах". Потрібно лише вміло підбирати ключі до цих організацій і знати, коли і як правильно постукати у ті чи інші двері. Як показує досвід, двері доволі охоче відчиняють.

Особливо, якщо слово-пароль звучить як "Dollar". Або як "Power". Що, зрештою, рівнозначно.

Кость Бондаренко