Це страшне слово "целюліт"

Як відомо, населення планети Земля поділяється на чоловіків та жінок. Жінки, у свою чергу, також поділяються, однак не за віком, національністю чи соціальним прошарком, а за ознакою набагато більш одіозною та непересічною: жінки поділяються за фактом наявності в них целюліту або його відсутності. Про те, що таке целюліт, сьогодні в курсі навіть анемічні 13-літні підлітки, хоча ще років 10 тому такого поняття Україна майже не знала. І, скажу я вам, це їй, Україні (точніше, її жіночій частині населення), було дуже на руку, тому що сьогодні, в час, коли планета потерпає від СНІДу, раку та інших жахіть, коли на війнах тисячами гинуть люди, а пів-Африки незмінно голодує, для прекрасної половини людства все ж нема нічого страшнішого і безжальнішого, ніж нерівна, непружна і, відповідно, некрасива шкіра.

Короткий медичний відступ: целюліт – це проблема шкіри, спричинена повільним обміном та поганим засвоєнням речовин. Жирові відкладення стають нерівномірними, від чого шкіра стегон, ніг чи сідниць грубішає і починає нагадувати шкірку цитрусових. Підкреслюю – це насамперед проблема шкіри, здебільшого зовсім не пов'язана із надмірною вагою. Однак багато в кого поняття "целюліт" є синонімом до "жирної і некрасивої", а, отже, ворогом номер один, з котрим потрібно боротись, як з колорадським жуком – нещадно і прискіпливо. Те, що "апельсинова шкірка" буває і на стегнах топ-моделей, нікого особливо не хвилює.

Не буде перебільшенням сказати, що на сьогодні целюліт займає перші позиції у топ-100 актуальних проблем дня. На що ви дивитесь, коли бачите фото знаменитості десь на червоній доріжці у Каннах у відвертій міні-сукні, або на приватному відпочинку на Бермудах? Чималий відсоток жінок скаже: "Дивлюсь на те, яка в неї сукня чи купальник". Скаже то вона скаже, а насправді більшість цікавить лише одне: чи є у неї целюліт?! І коли уважна дама таки помічає заповітні нерівності десь на нозі у Кейт Мосс, вона негайно обдзвонює подруг, купує собі пляшку мартіні і радісно святкує день зіркової капітуляції: мовляв, не одна я з целюлітом поневіряюся, Кейт Мосс також потерпає. Складається враження, що целюліт – це хвороба простолюдинів, до зірок вона причепитися не може. І нікому й на гадку не спадає, як, напевно, мучиться ночами Кейт Мосс після того, як весь світ вкотре знущається з її косметологічної проблеми, розглядаючи на обкладинці журналу "Hello!" її кострубаті ноги.

Жінки, котрих целюліт оминув, складають міфічну, майже неіснуючу верству населення. Ті, хто має нещастя целюліт мати, заздрять їм, ненавидять їх, не сплять ночами, вичитуючи про диво-масажі та дієти, аби хоч трохи наблизитись до мерзенних небожительок, і свято вірять, що увага чоловіків прикута виключно до них – до представниць прекрасної статі, життя котрих не спотворене наявністю огидних жирових відкладень на п'ятій точці. Хоча цілком логічним є те, що з віком обмін речовин у організмі сповільнюється, шкіра, як нам про це щодня твердить реклама, втрачає пружність, і в 45 ваші сідниці, логічно, не виглядатимуть як у немовляти.

Між тим, целюліт з хвороби поволі перетворюється на зброю масового ураження і може за популярністю посперечатися із політикою. Також це незамінний інструмент для піару всіх видів і мастей – адже зірка шоу-бізнесу чи кіно може мішками гребти "Оскари" та "Греммі", може роздавати мільйони на доброчинність і триста разів розлучатися: все це навіть приблизно не приверне увагу публіки так, як звістка про те, що у Мадонни (Джулії Робертс, Таїсії Повалій, Насті Каменскіх, Тіни Кароль) виявлено його – ЦЕЛЮЛІТ! Між іншим, практикуючі знахарки почали включати цю заразу в свій прайс: "За додаткову плату нашлю прокляття целюлітом на суперницю та всю її сім'ю до дев'ятого коліна".

В світлі ажіотажу, котрий панує навколо ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ ЦЕЛЮЛІТУ, здається, що він невиліковний, вічний, і в боротьбі з ним терпить поразку навіть диво-крем від "Гарн'є". Це не так. Здорове харчування із мінімумом жирів та холестерину, рухливий спосіб життя, спорт і масажі для кращого кровообігу, звичайно, покращують зовнішній вигляд вашої шкіри, тож боротись із целюлітом, звісно можна. Та чи треба?.. Замість відповіді наведу приклад із життя – якось зайшла я в гості до своєї подруги і побачила наступну картину: колежанка стояла на табуретці перед люстром і скрупульозно втирала в сідниці новий крем на основі тібетських трав і пророщених зерен чи то бамбука, чи то зеленого чаю. Благовірний моєї подруги безкінечно довго з невимовним жалем спостерігав за цим процесом, очевидно шкодуючи за часом, витраченим на таку недолугу справу замість того, аби витратити його на щось більш приємне, і врешті-решт не витримав.

- Сонечко, - сказав він жалібно, - але ж навіщо ці жертви? Я і так дуже тебе люблю.

Тож, якщо у вашому житті немає більшої проблеми, ніж негарна шкіра сідниць – можете й далі вести календарі прийому антицелюлітних таблеток і відвідувати сайти борців з цим "недугом сторіччя". Целюліт це не злякає, він так чи інакше буде завжди, зовсім як Ленін. І єдине, чого він справді боїться – це ваша любов до себе. Бо коли жінка хоче бути красивою, вона нею буде. З целюлітом чи без.