Ця мужня спідниця

Один мій приятель, добрячий модник, дуже любить носити спідниці. Звісно, не жіночі міні, а правильні, чоловічі спідниці – кілт. Наскільки історія кілту є древньою (такою ж древньою, як шотландська нація, що почала його носити), настільки у нас з цим елементом чоловічого гардеробу, як виявилось, мало хто знайомий.

Прийшли якось ми у крамницю, де продаються оригінальні речі з Великобританії (у нас це має назву "сток-центр"). Оскільки консультанти кілтів не носять, то все, що нагадувало спідницю, вони розмістили у жіночій частині зали. І от ми дружно пірнули в ряди вішаків: я у пошуках чогось веселенького на літо, він – у пошуку нового кілта, до колекції придбаних раніше. І тут я бачу цікаву картину: дві гламурні дамочки, дивлячись, як колега мій порпається у кольоровому шматті, почали підленько хихикати, очевидно натякаючи на те, що хлопчина – нетрадиційної сексуальної орієнтації. Коли він із гідним захвату достоїнством пояснив, що саме шукає, на невисокі лоби панянок наповзла хмаринка подиву: який ще кілт, що він меле…

Взагалі, колись було прийнято так: жінки носять виключно спіднички, а чоловіки – виключно штани. Відступницям від звичаю, таким як Марлен Дітріх, Вів'єн Вествуд чи Катерина Велика, котрі часто полюбляли одягатись у чоловічі костюми, провокуючи суспільство, спершу було непереливки – зате вони увійшли в історію як новаторки моди. Але щоб чоловіки колись експериментували із примірянням жіночого одягу… Упустимо слизькі теми про трансвеститів і звернімося виключно до модних тенденцій. Звісно, часом можна побачити на показі котрогось маловідомого божевільного кутюр'є хлопчиків-моделей у платтячках і таке інше. Але щоб отак носити щодня?

І тут на сцену виходить він – кілт власною персоною. Напевно, можна без перебільшень сказати, що він творить собою єдине виключення з правил – бо спідниця за свою довгу історію бачила багато видозмінень: від пишних багатоповерхових суконь до обтягуючих міні-спідничок і сарафанчиків. А шотландський кілт не лише століттями залишається незмінного фасону, а ще й кольору того самого. Більше того, цей унікальний чоловічий одяг, що до непристойності нагадує жіночий, нав'язав всьому світові звичку носити картате – адже шерстяна тепла тканина, з котрої шиють кілти, і котра в Шотландії називається тартан, зокрема у нас відома саме як "шотландка"… А що вже різновидностей її існує – не засумуєш: колись кожен клан на півночі королівства Великобританія мав свою унікальну манеру фарбувати спідниці, котра закріплювалася за ним і зберігалася віками.

Повернімося до сьогодення. Чи актуально носити кілт в ХХІ сторіччі, коли мода здерлася до таких незвіданих вершин, що невідомо, як їй тепер звідти спуститися? З впевненістю можна сказати: можна і потрібно! Бо коли кругом актуальний стиль унісекс, коли не збагнеш, де хлопчик, а де дівчинка, коли просунуті жінки не вилазять із джинсів, а мужчини-менеджери середньої руки в однакових ділових костюмах схожі на безликих манекенів, уявіть, який небувалий ажіотаж здатен створити чоловік, котрий гордо виходить на променад у розкішному довгому кілті, призібраному, як годиться, у складки, у білій сорочці і з спеціальною маленькою шкіряною сумочкою – спорраном – для мобілки та інших дрібниць (щоправда, шотландці мобілок не мали, тож змушені були носити у споррані ніж, монети і таке інше, бо ж у кілта – єдина незручність – відсутні кишені). Особисто я б звернула увагу на такого красеня набагато швидше, ніж на якогось Тіматі, обвішаного золотими ланцюгами. Якщо мужчин я досі не переконала, то от вам іще один аргумент – тільки уявіть, як здорово спекотного літа гуляти у вільному кілті з голими ногами, а не пріти у тісних джинсах! Шотландці – ті взагалі ще й спідньої білизни під свій національний одяг не вбирали, але на разі про це не будемо.

Звісно, багато хто з представників сильної статі може кричати, що не чоловіче це діло – спідницю носити, і, мовляв, що в цьому хорошого, коли ти схожий на жінку, та ще й (не при дітях будь сказано), хтось тебе за гомосексуаліста сприйняти може… Таким розумникам можна порадити багато чого, насамперед – позбутися власних прихованих комплексів. А скептикам все ж скажу: подивіться культовий фільм "Хоробре серце" з Мелом Гібсоном, і скажіть після цього, що він – ганебний гомик. Або гляньте на актора Евана МакГрегора, шотландця, котрий дуже гордиться своєю країною і часто носить кілт в повсякденному житті. Скажете, він схожий на жінку? Або ще краще спробуйте якось (якщо фінанси дозволять) приїхати в Шотландію на котресь із тамтешніх національних свят і ризикніть сказати комусь із натовпу шотландців, вбраних у кілти, що вони схожі на жінок чи голубих. В кращому випадку позбудетесь зубів. Шотландці – народ суворий. Їм просто так під спідницю не залізеш.