Місце зустрічі змінити не можна

За статистикою, чоловіків на нашій планеті значно менше за жінок. Лише в Африці, Океанії та частині Південної Америки мужчин більше. Ну, воно й зрозуміло – у них там в Африці навіть телевізор – розкіш, не кажучи про всі ті милі приємності на кшталт салонів краси та крамниць, котрі значно підвищують в нас, жінках, бажання жити. Але чим все-таки ми, цивілізовані європейські жінки, заслужили це прокляття – вишукувати собі супутників життя, часто-густо керуючись допотопною приказкою, що краще синиця в руках, ніж журавель в небі, іншими словами – нехай хоч пияк, зате свій, ніж олігарх – зате сусідчин?

Пам'ятаєте героїню Ірини Муравйової з кінострічки "Москва сльозам не вірить"? Приїхавши з провінції, вона, як у класика, "душу й тіло" поклала на те, аби знайти собі жениха – такого, щоб інтелігентний, перспективний, і при прописці, звичайно… Зайве казати, що сьогодні тим же бажанням одержимі й сучасні дами – щоб претендент на душу, серце і весь суповий набір не пив, не курив, їздив на власному авто, до чого ж, не на "Запорожці", бажано… І заради цього вони ладні на багато подвигів – не лише просиджувати спідницю в національній бібліотеці в очікуванні заможного доцента, або запрошувати в гості провідних інженерів, як це робила Людмила із відомого фільму.

Де в наш час можна познайомитись із кавалером? Та не просто познайомитись, а так, щоб зиск з цього був, на перспективу, так би мовити. У відповідь на це запитання психологи часто-густо радять не зациклюватись на проблемі, адже кавалер може так ніколи й не з'явитись, якщо ви наполегливо щодня промовлятимете перед сном, неначе мантру: "Прийди до мене, вродливий не скупий принц із гарним почуттям гумору і рахунком у швейцарському банку!" Їм легко казати – а як бути, коли цілими днями ти сидиш у ненависному робочому офісі, де з чоловіків крутиться лише пришелепуватий сисадмін Вова і начальник Ігор Васильович? Начальник, звісно, також варіант, але, по-перше, службовий роман – це аж ніяк не те, що тобі потрібно, по-друге, начальникові 63 роки, по-третє, навіть якби йому було на 20 років менше, ти б в житті не купилася на його примітивний камедіклабівський гумор і короткі шкарпетки, і взагалі – краще вже тоді сисадмін Вова.

Тож коли на пошуки залишається обмаль часу, а самотність стає нестерпною, перше місце, куди може вирушити на лови незалежна (читай – самотня) жінка – це дискотека, ресторан, бар, боулінг – одне слово, місце скупчення різношерстого народу. Спершу ви замовляєте собі класичну "маргариту" і ненав'язливо вивчаєте контингент. Коли в поле зору потрапляє приваблива жертва, ви берете кулю для боулінгу, підходите ближче і ненароком кидаєте її добродієві на ногу. Далі йдуть слізні вибачення, ще більш слізні пояснення, що ви цілковито не граєте у боулінг, зустрічна обіцянка навчити вас премудрощам цієї інтелектуальної гри, і вуаля! Якщо наступного разу він не приведе з собою подружку, вважайте, що він у вас в руках. Мінусом подібних знайомств є те, що замість добропорядного маркетолога, котрий прийшов на диско випити з колегами, ви ненароком можете натрапити на легковажного жевжика, сенсом життя котрого власне і є різні клуби й казино, і замість мирно будувати спільне майбутнє, ви будете змушені щодень божий насилу витягати його з чергового закладу.

Варіант другий – крамниці, торгові центри, базари. Ось де можна взяти долю за роги: адже чимало самотніх підпільних мільйонерів бродять тут в пошуках банальної рідини для миття посуду, котрої, за відсутності любої половини, навіть купити нікому. Побачивши ключі від авто на пальці, добротний костюм і небувало чисті, як для сьогоднішньої зливи, черевики, знайте: це він. Під приводом того, що заблукали у лабіринті крамничок, запитайте у нього, де тут найближча кав'ярня, або навіть котра година – головне дивіться на нього довгим ніжним поглядом, аби він розтанув і був не в стані відмовити у допомозі такій чарівній жінці, як ви. Головне не перестаратися і не тягнути його одразу у всі можливі бутіки, що трапляються на шляху – як правило, мужчини цілковито дубові у шопінгу, тож ваш природній потяг до прекрасного кавалер може сприйняти як зазіхання на його честь і гідність (тобто, на кредитні картки). Краще спершу дочекайтесь другого побачення, а там вже тягніть його куди завгодно.

Бізнес-тренінги і семінари. Для відчайдушних дам, котрим не шкода викинути кількасот грошових одиниць за дві години вивчання незрозумілих графіків та схем побудови власного бізнесу, і ще три години обсмоктування деталей з симпатичним очкариком, котрий сидів поряд і нотував цю муру у блокнот, опісля. Не факт, що ваша нервова система довго витримає спілкування про грошові піраміди та політику управління кадрами. Зате якщо витримає, гіпотетично ви матимете за чоловіка фінансового генія.

Ну і нарешті, парки. Тут ви ризикуєте наткнутися на невиправного романтика, поета, бездомного музиканта, котрий сидить десь на лавочці і бренькає на роздовбаній гітарі щось із власного репертуару. Ви можете мовчки підсісти до нього і годину слухати ці співи, що нагадують рев травневих котів, потім поділитись із талантом бутербродами, що завалялись у вашій сумці після робочого дня, і порівняти його з котримсь невизнаним бардом. Серенади щовечора вам гарантовано. Мінус – вам доведеться до скону батрачити на свого співця, бо геніям не притаманно працювати. Плюс, у парках часто гуляють маніяки, але це для жінки, котра готова на все, аби знайти свою половинку, – дрібниці.

Що робити, коли усі кошерні місця перепробувано, а "милого нема та й нема"? В жодному разі не перейматися. Як-не-як, хоч чоловіків у нас і менше, та все ж кожен з них шукає саме таку, як ви, і сумніватись у цьому не варто. А місце зустрічі, як ми знаємо, змінити не можна.

Олена Концевич