Сотвори собі кумира, жінко

Недавно письменник Андрій Кокотюха висунув на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук цікаву тезу. Мовляв – "чому жінці, аби її захотів чоловік просто так, треба бути просто жінкою і нічого для цього не робити, а мужику, щоб його захотіла жінка просто так, треба бути Бредом Пітом?" Питання цікаве і актуальне, недарма воно викликало чималий інтерес і палку дискусію опонентів. Адже чоловіки так ніколи і не збагнуть, що це не ВОНИ за нами, а МИ за ними бігаємо, що це ЇМ набагато простіше дозволити собі відростити до тридцяти п'яти "пивний" животик (як люблять наголошувати мужчини – живіт не від пива, а для пива), прийти на роботу в несвіжому костюмі, не сходити вчасно в перукарню, врешті-решт, не женитись хоч би й до п'ятдесятки – вони від цього якщо не виграють, то, принаймні, небагато й втрачають. Адже, як відомо, Джордж Клуні вперто не одружується от уже скільки років поспіль, і є одним з найбажаніших чоловіків планети, на відміну від того ж, до речі, Бреда Піта – відколи білявчик одружився із Анджеліною Джолі з її маніакальним бажанням всиновити щонайменше пів-Африки, його рейтинг, як і зовнішність, зазнали нищівної поразки. Жінці ж спробуй не вийти заміж до тридцяти, відростити живіт і прийти на роботу у м'ятій блузці, в котрій приходила вчора. Трагедії, може, й не станеться, а що пальцем тицятимуть – до ворожки не ходи.

Однак, якщо розібратись, то за що ми, жінки, любимо Бредів Пітів, Дім Біланів, Рікі Мартінів (хоча, його можна зі списку виключити – на неймовірний жаль прихильниць, не так давно виявилося, що екзотичний пуерторіканець – гей), чому подеколи, збиваючи міксером яйця на омлет і зачувши по телевізору фальцет улюбленого кумира, ми жбурляємо міксер в один бік, яйця – в інший, і летимо на крилах до екрану, навіть не замислюючись про те, як важко потім буде відмивати потенційну яєчню зі стіни?..

За що слабка стать любить чоловіків на загал – про це було написано чимало досліджень в галузі психології, сексології, соціології і ще багатьох різних "-логій". Всім зрозуміло, що любимо ми їх за мужність, надійність, доброту, щедрість і почуття гумору, або й просто за те, що вони – наша міць і гордість, просто за те, що вони чоловіки. Але ж за що нам, здавалося б, любити далекого, як комуністичне майбутнє, і такого ж недосяжного Мела Гібсона, Девіда Бекхема, врешті-решт, Валерія Меладзе?! Адже зрозуміло, що ніколи, навіть якщо вам вдалося зустрітися десь на концерті чи прем'єрі нового фільму і взяти автограф, ніколи жоден з них не погодиться на переїзд із свого Нью-Йорка (Мілана, Лондона) до вас у Запоріжжя, не виноситиме вранці сміття і не кричатиме вам, втомленій, з дивану: "Ти принесла програму?" Тож моральні цінності кумира не йдуть в розрахунок апріорі – жити разом і спілкуватись про буденне вам не судилося. Що ж лишається?

Солодка мордочка. Це те, на що ідоли маскультури купують 90% своєї аудиторії. Навіть професія їхня так називається – "торгувати обличчям". Однак, не забуваймо, що це всього лише їхня робота, до чого ж дуже високооплачувана, тож ставляться вони до неї відповідно. Є, звісно, і винятки – скажімо, незабутній Нео з "Матриці", Кіану Рівз, давно закріпив за собою статус "зоряного бомжа", з'являючись на людях неголеним у старих непраних лахах, що нагадують мішок, однак виключення всього лиш підтверджує правило. Професійний макіяж, стильна стрижка, вдалий ракурс – і перед вами бог екрану. Однак, прийшовши додому і закрившись від папараці на ключ, бог екрану змиває грим, одягає старі капці і перетворюється на рядового обивателя. Ну, може хіба що Сєргєй Звєрєв навіть ванну приймає з тоною косметики на обличчі, спить у чоботах з підборами – але йдеться про зірок, а не про жертв гламуру.

Імідж героя. Пригадую,як років удванадцять після перегляду "Термінатора" я маніакально захопилась Арнольдом Шварценеггером – всі ці історії із перегонами в минуле, кіборгами, трупами і вертольотами намертво переконали мене в тому, що виконавець головної ролі мешкає десь на складі металобрухту і п'є на сніданок машинне масло. У 12 в такі речі вірити можна і навіть треба. А веду я до того, що часто-густо ми закохуємось не стільки у актора чи співака, як у образ, в котрий він втілюється. Романтичний трубадур, сміливий рятівник знедолених, цинічний мачо – насправді знаменитість може цілковито не співпадати з своїм Альтер Его на сцені. І, побачивши його згодом у іншій, менш колоритній іпостасі, ти з подивом думаєш: "Невже за оцим обскубаним курчам я вмирала півроку тому?!" Важливо розділяти зірку та його амплуа – інакше можна до старості вірити, що Брюс Вілліс кожні вихідні замість ранкової пробіжки рятує світ.

Розкішний голос. Справжним розкішним голосом наділений досить малий відсоток співаків (та й співачок теж). Все інше – ставка продюсерів на солодку мордочку та імідж героя (див. вище). В студії, запакованій комп'ютерами, заспіває навіть німий, а на сцені всі проблеми вирішує фонограма.

Шикарне тіло. Див. пункт вище. Якщо вже при сучасних технологіях майже німі вмудряються співати, то чи великою проблемою є змусити старий жирний мішок виглядати як Аполлон?!

Банально, але – гроші. Статус надає солідності. Солідність, ясна річ, надає привабливості. Дорогі костюми, авто, вілли на Канарах і Карибах, гарне життя, червоні доріжки – хто з нас, дами, про це не мріяв?.. Однак гроші мають нехорошу здатність, по-перше, рано чи пізно закінчуватись навіть у зірок, а по-друге, дуже негативно впливають на характер. Щонайменше половина багатих і знаменитих – розпещені сноби, котрі б'ють дружин, зраджують коханкам з коханками колег і відмовляються платити аліменти на власних дітей – наприклад, загальний улюбленець комік Едді Мерфі визнав себе батьком власної доньки тільки після того, як до нього обіруч взявся суд. Плюс, звикнувши до розкоші і обідів у ресторанах-люкс, зірки часто не в стані підсмажити банальні грінки.

Тож, коли взяти до уваги все, що перелічено раніше, то за ширмою з грошових знаків і глянцевих фото у часописах вималюється нерідко нічим не приваблива картина – розпещений, безталанний, пихатий, фальшивий кумир, котрий тільки й вміє, що Бетменів грати і відкривати рота під фанеру. А однаково ми, жінки, любимо їх, ходимо на концерти і мліємо біля екранів... і на здоров'я! Адже головне при цьому пам'ятати, що справжні чоловіки, котрі не фарбують вій, йдучи в магазин, і вміють самостійно розігріти макарони – тут, поряд нас, і їм цілковито необов'язково бути схожими на Бреда Піта, аби бути кращими за будь-кого з зірок кіно.